Плахо-Петрівка
| село Плахо-Петрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Сватівський район |
| Рада | Білокуракинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1770 р. |
| Населення | 299[1] |
| Площа | 3,716 км² |
| Густота населення | 83,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92231 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°37′25″ пн. ш. 38°29′43″ сх. д. / 49.62361° пн. ш. 38.49528° сх. д.Координати: 49°37′25″ пн. ш. 38°29′43″ сх. д. / 49.62361° пн. ш. 38.49528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
121 м |
| Водойми | р. Нагольна |
| Найближча залізнична станція | Катран |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92230 Луганська область, Білокуракинський район, село Просторе. |
| Карта | |
  Плахо-Петрівка | |
 Плахо-Петрівка | |
| Мапа | |
| |
Пла́хо-Петрі́вка — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Населення становить 299 осіб. Площа села становить 371,6 га[2].
Історія[ред. | ред. код]
Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними на території тогочасної Плахо-Петрівської сільської ради загинуло 126 осіб[3].
У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 25 січня 1943 року бійці 172 стрілецької дивізії вийшли на рубіж Плахо-Петрівка — Маньківка[4].
Населення[ред. | ред. код]
Населення села становить 263 особи в 106 дворах[2].
Вулиці[ред. | ред. код]
У селі існують вулиці: Матросівська, Трухманська, Центральна.
Економіка[ред. | ред. код]
На розпайованих землях колишнього колгоспу утворено СТОВ «Ранок» під головуванням Лавренка Володимира Григоровича[5].
Транспорт[ред. | ред. код]
Село розташоване за 36 км від районного центру і за 23 км від залізничної станції Катран на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
9 травня 1957 року в селі Плахо-Петрівка в пам'ять про загиблих на війні односельців встановлено пам'ятник Невідомому солдату.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Шишак Валерій Казімірович (1960—2018) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Див. також[ред. | ред. код]
- Історія Білокуракинщини
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- ↑ а б Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- ↑ Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. [Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine.] — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
- ↑ (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-Россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».
- ↑ Сільське господарство Білокуракинського району [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — інформація Білокуракинської районної державної адміністрації за 2008 рік.
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
