Чабанове (Сватівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чабанове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сватівський район
Рада Білокуракинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44100010360070792
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1914
Населення 74[1]
Площа 0,96 км²
Густота населення 77,08 осіб/км²
Поштовий індекс 92212
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°43′33″ пн. ш. 38°41′18″ сх. д. / 49.72583° пн. ш. 38.68833° сх. д. / 49.72583; 38.68833Координати: 49°43′33″ пн. ш. 38°41′18″ сх. д. / 49.72583° пн. ш. 38.68833° сх. д. / 49.72583; 38.68833
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Найближча залізнична станція Солідарний
Місцева влада
Адреса ради 92215
Луганська область,
Білокуракинський район,
с. Тимошине.
Карта
Чабанове. Карта розташування: Україна
Чабанове
Чабанове
Чабанове. Карта розташування: Луганська область
Чабанове
Чабанове
Мапа
Мапа

Чаба́нове — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Населення становить 74 осіб. Площа села 119 га[2].

Історія[ред. | ред. код]

На початку XVIII століття, після азовських походів Петра I ці землі були віддані князю Борису Куракіну. Його син Олександр Куракін у 1730—1760 роках розводив на цих землях овець та велику рогату худобу, давав притулок кріпакам-утікачам з України та Росії, козакам з Чернігівської губернії заради заселення спустошених придушенням повстання Булавіна земель[2]. Село засноване в 1824 році навколо ставу чабанами, які випасали овець та кіз.

Офіційно село засноване 1914 року, переважно переселенцями з Харківської та Полтавської губерній після Столипінської реформи 1906 року[2].

У 1931—1932 році село Чабанове ввійшло до складу радгоспу «Тополі». У 1933 році радгосп «Тополі» був реорганізований, землі села увійшли в радгосп «Червоноармієць» як відділок № 4.

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецькими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Звільнене під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії[3].

Населення[ред. | ред. код]

У селі проживає 32 особи в 16 дворах.

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі існують вулиці: Зелена, Молодіжна, провулок Гагаріна.

Транспорт[ред. | ред. код]

Село розташоване за 44 км автошляхом від районного центру та за 14 км від залізничної станції Солідарний, що на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].

Економіка[ред. | ред. код]

З набуттям Україною незалежності, 1992 року організовується ряд фермерських господарств: СФГ «Луч» (голова Тарасенко А. Є.), СФГ «Лотос» (голова Гончаренко Ю. В.), СФГ «Лада» (голова Кришталь Ю.Ф.).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б в г Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону». [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.

Посилання[ред. | ред. код]