Стативчине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стативчине
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сватівський район
Рада Павлівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1947 р.
Населення 156[1]
Площа 0,633 км²
Густота населення 246,45 осіб/км²
Поштовий індекс 92223
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°35′34″ пн. ш. 38°48′57″ сх. д. / 49.59278° пн. ш. 38.81583° сх. д. / 49.59278; 38.81583Координати: 49°35′34″ пн. ш. 38°48′57″ сх. д. / 49.59278° пн. ш. 38.81583° сх. д. / 49.59278; 38.81583
Середня висота
над рівнем моря
166 м
Найближча залізнична станція Білокуракине
Місцева влада
Адреса ради 92222
Луганська область,
Білокуракинський район,
село Павлівка,
площа Центральна, 1.
Карта
Стативчине. Карта розташування: Україна
Стативчине
Стативчине
Стативчине. Карта розташування: Луганська область
Стативчине
Стативчине
Мапа
Мапа

Стати́вчине — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Площа села становить 80 га[2].

Історія[ред. | ред. код]

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з червня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 22 січня 1943 року бійці 388 полку 172 стрілецької дивізії зайняли хутір[3].

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 104 особи, 45 дворів[2].

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі існують вулиці: Молодіжна та Садова.

Економіка[ред. | ред. код]

На розпайованих землях колишнього колгоспу утворилось фермерське господарство «Промінь» Лукавенка Володимира Дмитровича[4].

Транспорт[ред. | ред. код]

Село розташоване за 25 км автошляхом від районного центру та за 25 км від залізничної станції Білокуракине, що на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова. Відстань до обласного центру (Луганськ) — 157 км.

Культура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Церква[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-Россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону». [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  4. Сільське господарство Білокуракинського району [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — інформація Білокуракинської районної державної адміністрації за 2008 рік.

Література[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.

Посилання[ред. | ред. код]