Приходьківка
| село Приходьківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Сватівський район |
| Рада | Білокуракинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1745 р. |
| Населення | 16[1] |
| Площа | 1 км² |
| Густота населення | 16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92221 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°37′31″ пн. ш. 38°54′36″ сх. д. / 49.62528° пн. ш. 38.91000° сх. д.Координати: 49°37′31″ пн. ш. 38°54′36″ сх. д. / 49.62528° пн. ш. 38.91000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
159 м |
| Відстань до районного центру |
16,5 км |
| Найближча залізнична станція | Катран |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92220 Луганська область, Білокуракинський район, село Олександропіль, вул. Соколовського, 2. |
| Карта | |
  Приходьківка | |
 Приходьківка | |
| Мапа | |
| |
Прихо́дьківка — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області.
Площа села 114 га.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Хутір засновано у 1745 році, статус села надано у 1947 році.
З 1917 — у складі УНР. У 1920 році — встановлено радянську владу.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947.
У роки німецько-радянської війни село було зайнято німецько-італійськими військами з червня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. Вранці 20 січня 1943 року бійці 388 полку 172 стрілецької дивізії зайняли село, але були вибиті контратакою з Білолуцька в Осинове Друге. Наступного дня батальйон 338 полку відбив село й закріпився в ньому[3].
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 16 осіб.
Вулиці[ред. | ред. код]
Назви вулицям в селі не присвоєно.
Економіка[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
Село розташоване за 35 км від районного центру і за 22 км від залізничної станції Катран на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].
Культура[ред. | ред. код]
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- ↑ а б Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- ↑ (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-Россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
