Радован Караджич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радован Караджич
Радован Караџић
Радован КараджичРадован Караџић

1-ий Президент Республіки Сербської
Час на посаді:
7 квітня 1992 — 19 червня 1996
Наступник Більяна Плавшич

Народився 19 червня 1945(1945-06-19) (68 років)
Пєтніца, Югославія
Політична партія Сербська демократична партія
Дружина Ліліана Караджич

Радован Караджич (серб. Радован Караџић), (*19 червня 1945, с. Петниця у Чорногорії) — сербський політик, колишній президент Республіки Сербської в Боснії. Міжнародний кримінальний трибунал у справах колишньої Югославії звинувачує Караджича у скоєнні військових злочинів та геноциду на території колишньої Югославії. З 1995 р. знаходився у розшуку, арештований 21 липня 2008 р.

Біографія[ред.ред. код]

Радован Караджич народився в с. Петниця біля м. Шавнік у Чорногорії. Під час Другої світової війни його батько Вук Караджич був в лавах четників, які боролися проти німців і партизан Тіто — через це більшість дитинства Радована його батько провів у в'язниці. У 1960 р. Радован з родиною переїхав до Сараєво, щоб продовжити навчання в Сараєвському університеті, де він вивчав психіатрію. У 1974 р. провів рік у Колумбійському Університеті в Нью-Йорку на стажуванні. В Сараєво Караджич познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ліліаною, в шлюбі народилося двоє дітей: син і дочка. Після закінчення університету він почав працювати психіатром у одній з сараєвських лікарень — спеціалізувався на неврозах та депресії. У Сараєво Караджич також писав вірші, згодом опублікував декілька поетичних збірок.

У ранніх роках Караджич входив до складу Союзу комуністів Югославії, а потім деякий час брав участь в діяльності партії «зелених». З підйомом національного руху боснійських мусульман і хорватів серйозно зацікавився політикою. У 1990 році став одним із засновників і головою Сербської демократичної партії (СДП), котра виступала за створення Великої Сербії. Після виборів у листопаді 1990 року СДП увійшла до тристороннього уряду Боснії та Герцоговини разом з мусульманами та хорватами. У 1992 р. Боснія і Герцеговина у односторонньому порядку проголосила незалежність від Югославії — і в квітні того ж року почалася громадянська війна між сербами, боснійцями та хорватами. Боснійські серби заявили про створення Республіки Сербської Боснії та Герцоговини, власної держави, на чолі котрої став Караджич.

До кінця 1992 року боснійські серби встановили контроль над більшістю території Боснії і Герцеговини, обложили і обстрілювали Сараєво, яке вважали своєю столицею. Протягом усього боснійського конфлікту 1992-1995 рр. Караджич був на чолі Республіки Сербської у м. Пале на північному сході від Сараєво. У 1995 р. Міжнародний кримінальний трибунал у справах колишньої Югославії висунув звинувачення у військових злочинах та геноциді проти Караджича. Його та генерала Ратко Младича звинувачували у геноциді мусульманського і хорватського населення Боснії. У тому ж році за Дейтонською угодою Боснія і Герцоговина була поділена на сербську та мусульмансько-хорватську. Після закінчення військових дій Караджич залишався певний час при владі, користувався підтримкою більшості сербів Боснії. Однак під тиском міжнародного трибуналу в Гаазі, який вимагав його екстрадиції був змушений піти у відставку і переховуватися.

Арешт[ред.ред. код]

Протягом 13 років місцезнаходження Караджича було невідоме, розшуки сербських та міжнародних сил не дали позитивного результату. Незважаючи на підпільне життя, у 2004 р. Караджич опублікував роман, а у 2005 ще одну збірку віршів. У 2005 р. сили НАТО заарештували сина Караджича — Олександра, а пізніше його жінка Ліліана звернулася з закликом до Родована здатися владі. Питання арешту Караджича було названо однією з передумов для вступу Сербії до Європейського союзу. У 2008 р. місцезнаходження Караджича було встановлене за допомоги міжнародних розвідувальних служб. 21 липня 2008 р. сербські правоохоронні орган сповістили, що Караджич був арештований і утримувався у в'язниці в очікуванні екстрадиції до Гаазького суду. Згідно з заявою адвоката Р. Караджича, арешт відбувся 18 липня 2008. До арешту Радован Караджич мешкав у Белграді під псевдонімом Драган Дабич, займався лікуванням методами нетрадиційної медицини хворих на депресію та сексуальні дисфункції, дописував до професійних видань.

Перед судом Караджич наполягав, що має імунітет проти переслідування, який йому в обмін на відхід з політики обіцяв американський дипломат Річард Голбрук і зажадав розсекретити документи про його переговори з американським дипломатом. У кінці червня 2009 року Держдепартамент США опублікував текст переговорів Голбрука з сербськими властями, на яких обговорювалася доля Караджича. У заяві Держдепартаменту мовилося, що ані Голбрук, ані хтось з американських дипломатів не мав повноважень для укладення подібних оборудок, а сам Караджич неправильно трактував доказову цінність цих переговорів.

Міжнародний кримінальний трибунал у справах колишньої Югославії в жовтні 2009 остаточно відмовив колишньому лідерові боснійських сербів Радовану Караджичу в імунітеті.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • 1990: Crna bajka (Svjetlost, Sarajevo)
  • 1992: Rat u Bosni: kako je počelo
  • 1994: Ima čuda, nema čuda
  • 2001: Od Ludog koplja do Crne bajke (Dobrica knjiga, Novi Sad)
  • 2004: Čudesna hronika noći (IGAM, Belgrade)
  • 2005: Pod levu sisu veka (Književna zajednica "Veljko Vidaković", Niš)

Посилання[ред.ред. код]