Роджер Скрутон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роджер Скрутон
англ. Roger Scruton
Ім'я при народженні фр. Roger Vernon
Народився (1944-02-27)27 лютого 1944
Баслінґторп, Лінкольншир, Англія
Помер 12 січня 2020(2020-01-12) (у віці 75 років)
Бринквот, Вілтшир
·злоякісна пухлина[1][2]
Країна  Велика Британія[3]
Місце проживання Brinkworthd
Діяльність філософ
Галузь естетика[4], філософія[4], політологія[4], література[4], музика[4] і опера[4]
Alma mater Кембриджський університет[5], Кембриджський університет[5], City, University of Londond[5], The Royal Grammar School, High Wycombed (1961)[5], Кембриджський університет[5], Юридична школа Ситі[5] і Юридична школа Ситі[5]
Науковий ступінь доктор[6] і доктор філософії[7]
Науковий керівник Michael Tannerd і Елізабет Анскомб
Вчителі A. C. Ewingd
Знання мов англійська[8][4][9]
Заклад Бостонський університет, Лондонський університет, Університет Оксфорда, Університет Сент-Ендрюса, University of Buckinghamd, Кембриджський університет і Divine Mercy Universityd
Членство Європейська академія наук і мистецтв, Британська академія, Королівське літературне товариство і Іннер-Темплd
Напрямок консерватизм
Жанр опера
Посада дослідник
Конфесія англіканство
Батько John Scrutond[10]
У шлюбі з Sophie Louise Jeffreysd
Діти (2) 2
Нагороди
Лицар-бакалавр
Лицар-бакалавр
Орден «За заслуги перед Польщею» (Великий Хрест)
Орден «За заслуги перед Польщею» (Великий Хрест)
Орден Заслуг (Угорщина)
Орден Заслуг (Угорщина)
Медаль «За заслуги» I ступеня
Медаль «За заслуги» I ступеня
IMDb ID 2497517
Сайт roger-scruton.com

Сер Роджер Вернон Скрутон (англ. Roger Vernon Scruton; 27 лютого 1944, Баслінґторп, Лінкольншир — ​​12 січня 2020, Бринкворт, Вілтшир) — англійський філософ, письменник, соціальний критик, який спеціалізувався на естетиці, політичній філософії та консерватизмі[11][12].

Член Британської академії (2008), член-кореспондент французької Академії моральних та політичних наук (2016). З 1982 по 2001 рік редактор консервативного політичного журналу The Salisbury Review, Скрутон написав понад 50 книг з філософії, мистецтва, музики, політики, літератури, культури, сексуальності та релігії; автор романів та двох опер. Серед його найвідоміших публікацій — «Значення консерватизму» (1980), «Сексуальне бажання» (1986), «Естетика музики» (1997) та «Як бути консерватором» (2014). Він був постійним дописувачем для популярних ЗМІ, включаючи The Times, The Spectator та New Statesman.

Скрутон став консерватором після того, як у травні 1968 року став свідком студентських протестів у Франції. З 1971 по 1992 рік — викладач і професор естетики в коледжі Біркбек в Лондоні, після чого обіймав кілька академічних посад за сумісництвом, у тому числі в США[13]. В 1980-х роках він сприяв створенню підпільних академічних мереж у Східній Європі, контрольованій Радянським Союзом, за що був нагороджений медаллю Чеської Республіки за заслуги (першого ступеня) президентом Вацлавом Гавелом у 1998 році.

Українською мовою в 2022 році видавництвом «Наш формат» видана праця «Консерватизм. Запрошення до великої традиції»[14].

Життєпис[ред. | ред. код]

Роджер Скрутон народився в Баслінгторпі, Лінкольншир, в сім'ї Джона «Джека» Скрутона, вчителя з Манчестера, і його дружини Беріл Кларіс Скрутон (уроджена Гейнс), і виховувався разом із двома сестрами в Хай-Вікомбі та Марлоу.

Освіта[ред. | ред. код]

Склавши екзамен 11+, навчався в Королівській гімназії Хай-Вікомб з 1954 по 1962 рік[15][16], закінчивши з трьома рівнями A, з чистої та прикладної математики, фізики та хімії, які він здав з відзнакою. Результати принесли йому відкриту стипендію з природничих наук у Джизус-коледжі (коледж Ісуса) в Кембриджі, а також державну стипендію[17]. Маючи намір вивчати природничі науки в Кембриджі, де він відчував себе «хоча соціально відчуженим (як практично кожен шкільний хлопчик), духовно як вдома», Скрутон у перший день переключився на моральні науки (філософію); його керівником був А. С. Юінг[18].

У 1967 році він почав вчитися для отримання докторської освіти в коледжі Ісуса, а потім став науковим співробітником в Пітерхаузі, Кембридж (1969–1971). Під час відвідування студентських протестів у травні 1968 року у Франції Скрутон став консерватором[19]. Він був у Латинському кварталі в Парижі, спостерігаючи, як студенти перевертають машини, розбивають вікна та рвуть бруківку, і вперше в житті «відчув сплеск політичного гніву»[20].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.thesun.co.uk/news/10723427/sir-roger-scruton-dead-conservative-philosopher-loses-cancer-battle-aged-75/
  2. ↑ https://www.independent.co.uk/news/uk/home-news/roger-scruton-dead-conservative-adviser-philosopher-cancer-birkbeck-a9280856.html
  3. ↑ Evidence zájmových osob StB
  4. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
  5. ↑ а б в г д е ж https://www.roger-scruton.com/homepage/about/curriculum-vitae
  6. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #115202633 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ https://www.hrad.cz/cs/ceska-republika/statni-vyznamenani/medaile-za-zasluhy/seznam-vyznamenanych
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ CONOR.Sl
  10. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  11. ↑ Cowling, Maurice (1990). Mill and Liberalism. Cambridge: Cambridge University Press. xxix.
  12. ↑ Garnett, Mark; Hickson, Kevin (2013). Conservative thinkers: The key contributors to the political thought of the modern Conservative Party. Manchester and New York: Manchester University Press. 113–115.
  13. ↑ Scruton, Roger. Curriculum vitae. roger-scruton.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2019.
  14. ↑ Електронна книга «Консерватизм. Запрошення до великої традиції». Інтернет-магазин книг Наш Формат (укр.). Процитовано 5 лютого 2024.
  15. ↑ Scruton, Roger. About. roger-scruton.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2010.
  16. ↑ England: An Elegy, 25.
  17. ↑ Examination successes, 1961–62 (PDF). The Wycombiensian. Т. XIII, № 6. September 1962. 328–330. Архів (PDF) оригіналу за 14 лютого 2017.
  18. ↑ Scruton, Roger (2012). "Working toward Art". In Hamilton, Andy; Zangwill, Nick (eds.). Scruton's Aesthetics. London: Palgrave Macmillan, 1.
  19. ↑ Scruton, Roger; Dooley, Mark (2016). Conversations with Roger Scruton. London and New York: Bloomsbury Publishing. 18, 35.
  20. ↑ Gentle Regrets, 37.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роджер_Скрутон&oldid=41696796