Самюел Барбер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самюел Барбер, фотографія К. Ван Вехтена, 1944

Самюел Барбер (англ. Samuel Barber; 9 березня 1910 — 23 січня 1981) — американський композитор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у м. Вест-Честер Пенсильванія. Навчався в інституті Кертіса (Філадельфія) разом з Леонардом Бернстайном і Джанкарло Менотті. Під час Другої світової війни служив у військово-повітряних силах США. У 1945 році був обраний почесним членом Меморіального фонду Дж. Гуггенхейма. У 1947 і 1948 роках був музичним консультантом Американської академії в Римі. Захворівши на рак, помер у 70-річному віці в Нью-Йорку.

Творчість[ред.ред. код]

У творах раннього періоду виявляється близькість до традицій романтиків. Пізніше з романтичними традиції поєднуються елементи неокласицизму. Індивідуальні риси стилю проявилися в скрипковому концерті (1939), потім отримали розвиток у «Кепрікорнському концерті» («Capricorn Concerto») для флейти, гобоя, труби та струнного оркестру, 1944), концерті для віолончелі (1945), концерті для фортепіано, сюїті «Медея» (1947), сонаті для фортепіано (1949). Серед інших творів — опера «Ванесса» (1956, лібрето Д. Менотті) балет «Сувенір» («Souvenirs»,1951-52; на його основі сюїти для фортепіано та фортепіано в 4 руки), увертюра до «Школи лихослів'я» Річарда Шерідана(Overture to the School for Scandal; 1933), 2 квартети (1936 і 1948), симфонії № 1 (1936, 2-я ред. 1943) та № 2 (1944, 2-я ред. 1947), найвідоміше для струнних Адажіо (1936) , 2 «есе» для оркестру (1937 і 1942), сонати, хори та пісні на вірші Ґеорга Гейма, Шекспіра, Дж. М. Хопкінса, Е. Дікінсон, Альфреда Хаусмена, Райнера Марія Рільке, Вільяма Єйтса, Джеймса Джойса, В. Г. Одена, Чеслава Мілоша Єжи Гарасимовича, Лорі Лі та інших поетів і письменників.

Нагороди[ред.ред. код]

За сонату для віолончелі та фортепіано (1932) і музику до сцени з Персі Біші Шеллі (Music for a Scene from Shelley) —американська Римська премія (1935). Двічі лауреат Пулітцерівської премії член Американської академії мистецтва і літератури.

Література[ред.ред. код]

  • Broder N. Samuel Barber. N. Y.: G. Schirmer, 1954.
  • Heyman B.B. Samuel Barber: the composer and his music. New York: Oxford UP, 1992
  • Wentzel W.C. Samuel Barber: a guide to research. New York: Routledge, 2001

Посилання[ред.ред. код]