Скнилівська трагедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літак Су-27

Скни́лівська траге́дія — аварія під час святкування 60-ї річниці 14 АК на Скнилівському аеродромі під Львовом 27 липня 2002 року. Унаслідок падіння винищувача Су-27УБ (№42 серійний №96310425070- із складу 894 ВАП) у натовп глядачів загинуло 78 осіб (серед них 28 дітей) і постраждало близько 250 людей. За кількістю загиблих вважається найбільшою катастрофою в історії авіаційних свят.[Джерело?]

Обставини трагедії[ред.ред. код]

27 липня 2002 року на Скнилівському аеродромі проводилося святкування, присвячене 60-річчю 14 авіаційного корпусу ВПС України. Фігури вищого пілотажу виконували досвідчені пілоти першого класу групи «Українські соколи» полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. У суботу подивитися на фігури вищого пілотажу прийшли близько 10 тисяч осіб.

На виконаня демонстраційного пілотування був підготовлений МіГ-29УБ (№20) із складу 114 БТА. Але через погодні умови, машина не змогла вилетіти до Львова. Замість неї зі складу ДЗ 894 ВАП було піднято Су-27УБ №42 серійний №96310425070)

О 12:52 за місцевим часом Су-27УБ при завершенні фігури вищого пілотажу «напівпетля», яку було виконано на дуже малій висоті з порушенням п.2.3 КЛЕ та виходом на критичні кути атаки, намагаючись перейти до горизонтального польоту та уникнути зіткнення із землею, зачепив стабілізатором дерево, потім крилом бетонне покриття рульожної доріжки, а далі — врізався в Су-17М4Р 48 ОГРАП (Коломия) на землі, правим крилом зачепив штурманський ліхтар Іл-76ТД, і, виконавши 3 оберти навколо осі центроплану, впав у натовп людей, які вийшли на аеродром, аби краще побачити виконання пілотування. Літак вибухнув і запалав. Обидва пілоти катапультувалися вже після контакту з землею і зазнали лише незначних пошкоджень внаслідок перенавантажень при катапультуванні. Близько 20 машин швидкої допомоги та пожежні команди було направлено для рятування потерпілих.

Пізніше на місці контакту Су-27УБ та Іл-76ТД було знайдено залишки близько 12 людей.

Розслідування трагедії[ред.ред. код]

Вже через кілька годин після трагедії до Львова прилетіли перші особи країни. Секретар РНБО Євген Марчук пообіцяв якнайдетальніше розслідування обставин катастрофи. Президент Леонід Кучма дав слово не залишити постраждалих у біді. У період перебування комісії з Києва у Львові, першочергово було організовано фуршет для міністра оборони і представників комісії.

Розслідуванням трагедії зайнялася Генеральна прокуратура України і спеціальна комісія Міністерства Оборони України. Від самого початку було висунуто декілька версій причин аварії: технічна несправність літака, помилка пілотів, а також помилка в плануванні польотів, організації та розміщенні глядачів на летовищі. Прес-центр Генеральної прокуратури зробив заяву, в якій причинами трагедії було названо погану організацію, підготовку та проведення авіашоу.

Далі конкретні звинувачення було висунуто проти пілотів: їм інкримінували відхилення від льотного завдання, низький професіоналізм і недбальство. Самі пілоти не визнавали своєї провини в аварії і вказували на погану організацію шоу, зокрема на те, що їхні польотні карти суттєво відрізнялися від місцевості, де мали бути проведені маневри. Вони також зазначили, що на шоу мусили виконувати маневри на літаку, на якому заздалегідь не тренувалися. Деякі експерти також зазначають, що наземні служби мали повідомити пілотів про відхилення від програми шоу і наближення до глядачів. Зокрема, при наближенні до людей на близько 200 м фігури пілотажу не повинні були виконуватися.

Наслідки[ред.ред. код]

У день трагедії тодішній міністр оборони країни Володимир Шкідченко подав рапорт про відставку, але його не прийняв Президент України Леонід Кучма. Натомість було звільнено з посади головнокомандувача ВПС України генерал-полковника Віктора Стрельнікова та командувача 14-го авіаційного корпусу Сергія Оніщенка. Ще трьох інших генералів, працівників відомства заарештувала військова прокуратура.

Тоді за кожного загиблого родичам виплатили від 10 до 100 тисяч гривень. Значно менші суми дісталися тим, хто отримав травми, хоча багато хто залишився інвалідами.

До відповідальності за трагедію було безпосередньо притягнено 10 осіб. Осіб, причетних до авіашоу, та льотчиків було визнано винними у скоєнні аварії через недбалість та невиконання плану польоту. До 6 років тюремного ув'язнення було засуджено генерал-майора Анатолія Третьякова, який виконував обов'язки командувача 14-го авіційного корпусу. Також 5 років отримав керівник польотів із землі підполковник Юрій Яцюк. Льотчик Володимир Топонар отримав 14 років ув'язнення, а льотчик Юрій Єгоров — 8 років. Окрім того, Військовий апеляційний суд Центрального регіону України постановив стягнути за знищений винищувач з Топонаря 7,2 млн грн., з Єгорова 2,458 млн грн., з Третьякова та Яцюка по 800 тисяч грн. з кожного. З часом суми стягнень були зменшені. Також було порушено справи проти чотирьох інших генералів ВПС України. Пілоти відмовилися визнавати себе винними. Деякі постраждалі також висловили невдоволення розслідуванням і мали намір скаржитися до Європейського суду.

7 листопада 2007 року своїм указом президент Віктор Ющенко помилував деяких обвинувачених у цій справі: зокрема Анатолія Третьякова, скоротив строк ув'язнення Юрію Єгорову з 8 до 3 років.

Також наслідком стало розформування 48 ОГРАП (Коломия) і продаж всіх Су-17М4 і УМ-3 до В'єтнаму.

Пам'ять[ред.ред. код]

У зв'язку зі Скнилівською трагедією день 29 липня 2002 року було оголошено в Україні днем жалоби відповідно до Указу Президента України.[1]

Каплиця всіх Святих українського народу, споруджена до 1-ої річниці Скнилівської трагедії, вул. Авіаційна, м. Львів

Заслужена артистка України Наталка Карпа зняла кліп у пам'ять жертв скнилівської трагедії що отримав назву Від мене до тебе. Кліп вийде у двох версіях — українською та англійською мовами[2].

У 2003 році до 1-ої річниці трагедії при вході до Скнилівського летовища (вул. Авіаційна) на кошти жертводавців з усього світу була споруджена каплиця всіх Святих українського народу. Автор проекту — Ігор Подоляк, внутрішнє оздоблення — Маркіяна та Юрія Миськів. Біля каплиці встановлено 77 каменів, що символізують жертв катастрофи. У першу річницю трагедії каплицю освячено священниками УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ МП. Щорічно у день катастрофи тут відбуваються екуменічні богослужіння. У липні 2007 року встановлено ікону святого Миколая, під покровом якого зображено усіх загиблих на летовищі (художник Микола Солтис).[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ президента України
  2. Жила, Оксана (2010-07-22). «Про Скнилівську трагедію зняли кліп». Львівська газета. Процитовано 2010-07-27. 
  3. Янчак Я. Каплиця пам'яті жертв Скнилівської трагедії // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 93. — ISBN 978-966-7007-99-7

Посилання[ред.ред. код]