Собор святого Миколая (Любляна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собор святого Миколая
46°03′02″ пн. ш. 14°30′29″ сх. д. / 46.050714261027778207° пн. ш. 14.50824212902777610° сх. д. / 46.050714261027778207; 14.50824212902777610Координати: 46°03′02″ пн. ш. 14°30′29″ сх. д. / 46.050714261027778207° пн. ш. 14.50824212902777610° сх. д. / 46.050714261027778207; 14.50824212902777610
Тип споруди собор
Розташування  СловеніяЛюбляна
Архітектор Андреа Поццо
Початок будівництва 1706
Стиль бароко
Належність католицтво
Єпархія римо-католицька архідієцезія Любляниd
Стан пам'ятка національного значення Словеніїd (333)[1]
Епонім Миколай Чудотворець
Присвячення Миколай Чудотворець
Покровитель Миколай Чудотворець
Вебсайт stolnica.com
Собор святого Миколая (Любляна). Карта розташування: Словенія
Собор святого Миколая (Любляна)
Собор святого Миколая (Любляна) (Словенія)
Мапа
CMNS: Собор святого Миколая у Вікісховищі

Люблянський кафедральний собор (словен. ljubljanska stolnica), офіційна назва Церковь святого Миколая (словен. cerkev sv. Nikolaja, неофіційно також šenklavška cerkev)[2], також Собор святого Миколая (словен. stolnica sv. Nikolaja) — кафедральний собор у Любляні, столиці Словенії[2]. Спочатку Люблянський кафедральний собор був готичним храмом. На початку 18 століття її замінили на будівлю в стилі бароко. Це легко впізнавана пам'ятка міста з зеленим куполом і вежами-близнюками, що стоїть на площі Кирила і Мефодія (Ciril-Metodov trg) поруч з Люблянським центральним ринком і Люблянською ратушею[3].

Історія[ред. | ред. код]

Церкви-попередниці[ред. | ред. код]

Зображення старого Люблянського собору з книги «Слава герцогства Карніола» (1689)

Спочатку на цьому місці стояв тринефний романський костел, найдавніша згадка про який датується 1262 роком. Це був наступник давньої парафії Святого Петра. Після сильної пожежі 1361 року церква була відновлена в готичному стилі, але в 1461 році, коли була створена Люблянська єпархія, вона зазнала змін, і церква стала кафедральним собором. Однак у 1469 році вона знову згоріла. Цього разу підозрювали, що це був підпал, імовірно, з боку турків[4].

Бароковий собор[ред. | ред. код]

У 1700 році з ініціативи декана Йоганна Ґреґора Тальнічера (Дольничара) та Академії оперного співу Лабацензіум монах-капуцин Флорентіанус Понненсіс з Мілана чи Болоньї спроектував новий бароковий зальний костел[5]. Наступного року, коли будівництво вже розпочалося, план переглянув і доповнив архітектор-єзуїт Андреа Поццо, який спроектував костел у формі базиліки, додавши до нього купол. Він не наглядав за реалізацією свого задуму, тому будівля була значно адаптована будівельниками, зокрема Франческо Бомбассі з Венеції[6][7]. Дві дзвіниці, що нагадують Зальцбурзький собор, були добудовані за планом ломбардцем Джуліо Куальо[8].

Будівництво відбувалося між 1701 і 1706 роками. Керували ним Франческо Бомбасі, який вже через кілька місяців замінив ненадійного Франческо Фератту, та Міхаель Замерл[9]. Майстром-будівельником був Павло Югович, а після його смерті у березні 1704 року — Грегор Мачек-старший[9]. Будівництво було завершено у 1706 році, перше богослужіння відбулося у новій будівлі у серпні 1706 року, а освячення — 8 травня 1707 року[8][9].

Опис[ред. | ред. код]

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Костел, орієнтований на схід, можна впізнати за восьмигранним куполом над переходом зі східного боку та двома дзвіницями із західного боку. Купол з маківкою, який замінив пофарбований у 1841 році, побудував Матей Медвідь, а теслярські роботи виконував Юрій Пайк. Дзвіниці були побудовані в 1705-06 роках і прикрашені позолоченими яблуками. У них зберігалися різні мощі та пергаментні написи. На вежах церкви встановлено шість дзвонів, в тому числі другий найстаріший дзвін у Словенії, датований 1326 роком, дзвін Гаспаро де Франчі з 1706 року і п'ять дзвонів фабрики Strojne Livarne[10][11]. Між дзвіницями знаходиться сегментований напівкруглий фронтон, реконструкція 1989 року оригінального барокового фронтону, який після Люблянського землетрусу 1895 року будівельник Франц Фалескіні замінив на трикутний за планом архітектора Раймунда Джеблінгера[12].

Фасади церкви прикрашені нішами 19-20 століть зі статуями єпископів і святих, фресками в стилі бароко, давньоримськими надгробками і деякими іншими пам'ятниками з колекції кам'яних пам'ятників Тальнічера (Dolničarjev lapidarij), яка була створена на початку 18 століття з ініціативи історика Йоганна Грегора Тальнічера. На південній стіні є бічний вхід у східній частині і яскраво прикрашена готична п'єта в західній частині, копія тієї, що була в більш ранньому готичному соборі. Південний фасад прикрашає сонячний годинник з римськими цифрами і латинським девізом (Nescitis diem neque horam — Ти не знаєш ні дня, ні години), датований 1826 роком. Він був відреставрований у 1989 році. Західний фасад з головним входом прикрашає меморіальна дошка праворуч від входу із зображенням плафона зі старого Люблянського собору у вигляді голови Христа і латинським написом Memoria veteris ecclesiae cathedralis (Старі спогади про соборну церкву).

У нішах собору встановлено шість статуй єпископів та святих, виконаних з пісковику. У нішах південного фасаду знаходиться готична пієта, а також статуї святого Гермагора і святого Фортуната, виконані з пісковика у 1872 році скульптором Францом Ксавером Заєцем. У нішах західного фасаду (поруч з головним входом) знаходяться статуя Томи Аквінського і статуя святого Бонавентури роботи скульптора Івана Пенгова (1912), у нішах північного фасаду — статуї Сигізмунда фон Ламберга, першого єпископа Любляни, і єпископа Любляни Томаса Чрона, обидві створені у 1913 році, також Пенговим.

На входах встановлені бронзові скульптурні двері 1996 року, створені до 1250-річчя християнства на території Словенії та візиту папи Іоанна Павла ІІ. На вхідних дверях, які тепер називаються Словенськими дверима, знаходиться рельєф Тоне Демшара із зображенням словенської історії, присвячений 1250-річчю християнства в Словенії. Бічні двері, які тепер називаються Люблянськими, були перероблені Мірсадом Бегічем, який прикрасив їх портретами єпископів Любляни 20-го століття. Згодом за головними дверима з'явилися автоматичні електричні двері.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

В інтер'єрі збереглася значна частина оригінального барокового декору з фресками, намальованими Джуліо Куальо між 1703–1706 та пізнішими 1721–1723 роками. Серед інших помітних прикрас собору - вівтарні ангели братів Паоло та Джузеппе Гроппеллі у правій частині нефа (1711) та Франческо Робба у лівій (1745–1750). Анджело Путті створив статуї чотирьох єпископів Емони, що сидять під балкою купола (1712–1713), погруддя Йоганна Антона Тальнічера (1715) і рельєфи ангелів у сферичних трикутниках біля вівтаря Святої Трійці[13]. 1843–44 роках купол розписав Матевж Лангуш. Фреска в куполі зображує Святого Духа та ангелів, а фрески на стінах купола — коронацію Богородиці та прославлення Святого Миколая в оточенні ангелів і святих[14]. У 1950-х роках архітектор Йоже Плечник розробив плани нового церковного оздоблення.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Registry of Cultural Heritage of SloveniaМіністерство культури Словенії.
  2. а б Kermavnar, Simona. Ljubljanska stolnica [Ljubljana Cathedral]. У Šmid Hribar, Mateja; Golež, Gregor; Podjed, Dan; Kladnik, Drago; Erhartič, Bojan; Pavlin, Primož; Ines, Jerele (ред.). Enciklopedija naravne in kulturne dediščine na Slovenskem – DEDI [Encyclopedia of Natural and Cultural Heritage in Slovenia] (словен.). Процитовано 23 травня 2012.
  3. Ljubljana info
  4. Ljubljana tourism.si. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 19 березня 2008.
  5. Preinfalk, Miha, ред. (2011). Neznano in pozabljeno iz 18. stoletja na Slovenskem [The Unknown and the Forgotten from the 18th Century in the Slovene Lands] (PDF) (словен.). Zgodovinski inštitut Milka Kosa ZRC SAZU [Milko Kos Historical Institute of the Scientific Research Centre of the Slovenian Academy of Sciences and Arts]. с. 123. ISBN 978-961-92198-1-2.[недоступне посилання з 01.03.2020]
  6. Lavrič, Ana (2007). Ljubljanska stolnica [Ljubljana Cathedral] (PDF) (словен.). с. 7—28. ISBN 978-961-222-653-4.
  7. Stolnica sv. Nikolaja [St. Nicholas's Cathedral] (словен.). Процитовано 23 жовтня 2015.
  8. а б Seražin, Helena; Murovec, Barbara. Lavrič, Ana (ред.). Stolna in župnijska cerkev sv. Miklavža [St. Nicholas's Cathedral and Parish Church]. Pot po baročni Ljubljani: virtualna razstava sakralnih spomenikov [Path Through the Baroque Ljubljana: A Virtual Exhibition of Sacral Monuments (словен.). Art History Institute of France Stele, Scientific Research Centre, Slovenian Academy of Arts and Sciences. Процитовано 28 травня 2012.
  9. а б в Steska, Viktor (1939). Kupola ljubljanske stolnice [The Dome of Ljubljana Cathedral]. Kronika slovenskih mest [The Chronicle of Slovene Cities] (словен.). Т. 6, № 3. Mestna občina Ljubljana [City Municipality of Ljubljana]. с. 163. OCLC 300063354.
  10. Zvonovi v ljubljanski stolnici [The Bells of Ljubljana Cathedral]. YouTube (словен.). 8 грудня 2013.
  11. Zvonenje v ljubljanski stolnici [Bell Ringing in Ljubljana Cathedral]. Travelbook.tv (словен.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 березня 2023.
  12. Restavriranje Quaglievih poslikav v ljubljanski stolnici [The Restoration of Quaglia's Paintings in Ljubljana Cathedral] (PDF). Zavod za varstvo kulturne dediščine Slovenije, restavratorski center. 2012. с. 77. ISBN 978-961-6902-10-6.
  13. Resman, Blaž (2007). Pogledi na Puttija ali o globalnosti lokalnega [Some Aspects of Angelo Putti and the Globalism of the Local]. Slovenska umetnost in njen evropski kontekst: izbrane razprave 1 [The Slovene Art and Its European Context: Selected Discussions 1] (словен.) (англ.). Založba ZRC, ZRC SAZU. с. 101—113. ISBN 978-961-254-049-4.
  14. Restavriranje Quaglievih poslikav v ljubljanski stolnici [The Restoration of Quaglia's Paintings in Ljubljana Cathedral] (PDF). Zavod za varstvo kulturne dediščine Slovenije, restavratorski center. 2012. с. 26, 55. ISBN 978-961-6902-10-6.