Собор святого Миколая (Любляна)
| Собор святого Миколая | |
|---|---|
 | |
| 46°03′02″ пн. ш. 14°30′29″ сх. д. / 46.050714261027778207° пн. ш. 14.50824212902777610° сх. д.Координати: 46°03′02″ пн. ш. 14°30′29″ сх. д. / 46.050714261027778207° пн. ш. 14.50824212902777610° сх. д. | |
| Тип споруди | собор |
| Розташування |
 Словенія, Любляна |
| Архітектор | Андреа Поццо |
| Початок будівництва | 1706 |
| Стиль | бароко |
| Належність | католицтво |
| Єпархія | римо-католицька архідієцезія Любляниd |
| Стан | пам'ятка національного значення Словеніїd (333)[1] |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
| Покровитель | Миколай Чудотворець |
| Вебсайт | stolnica.com |
  Собор святого Миколая (Любляна) (Словенія) | |
 | |
 Собор святого Миколая у Вікісховищі | |
Люблянський кафедральний собор (словен. ljubljanska stolnica), офіційна назва Церковь святого Миколая (словен. cerkev sv. Nikolaja, неофіційно також šenklavška cerkev)[2], також Собор святого Миколая (словен. stolnica sv. Nikolaja) — кафедральний собор у Любляні, столиці Словенії[2]. Спочатку Люблянський кафедральний собор був готичним храмом. На початку 18 століття її замінили на будівлю в стилі бароко. Це легко впізнавана пам'ятка міста з зеленим куполом і вежами-близнюками, що стоїть на площі Кирила і Мефодія (Ciril-Metodov trg) поруч з Люблянським центральним ринком і Люблянською ратушею[3].
Історія[ред. | ред. код]
Церкви-попередниці[ред. | ред. код]
Спочатку на цьому місці стояв тринефний романський костел, найдавніша згадка про який датується 1262 роком. Це був наступник давньої парафії Святого Петра. Після сильної пожежі 1361 року церква була відновлена в готичному стилі, але в 1461 році, коли була створена Люблянська єпархія, вона зазнала змін, і церква стала кафедральним собором. Однак у 1469 році вона знову згоріла. Цього разу підозрювали, що це був підпал, імовірно, з боку турків[4].
Бароковий собор[ред. | ред. код]
У 1700 році з ініціативи декана Йоганна Ґреґора Тальнічера (Дольничара) та Академії оперного співу Лабацензіум монах-капуцин Флорентіанус Понненсіс з Мілана чи Болоньї спроектував новий бароковий зальний костел[5]. Наступного року, коли будівництво вже розпочалося, план переглянув і доповнив архітектор-єзуїт Андреа Поццо, який спроектував костел у формі базиліки, додавши до нього купол. Він не наглядав за реалізацією свого задуму, тому будівля була значно адаптована будівельниками, зокрема Франческо Бомбассі з Венеції[6][7]. Дві дзвіниці, що нагадують Зальцбурзький собор, були добудовані за планом ломбардцем Джуліо Куальо[8].
Будівництво відбувалося між 1701 і 1706 роками. Керували ним Франческо Бомбасі, який вже через кілька місяців замінив ненадійного Франческо Фератту, та Міхаель Замерл[9]. Майстром-будівельником був Павло Югович, а після його смерті у березні 1704 року — Грегор Мачек-старший[9]. Будівництво було завершено у 1706 році, перше богослужіння відбулося у новій будівлі у серпні 1706 року, а освячення — 8 травня 1707 року[8][9].
Опис[ред. | ред. код]
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Костел, орієнтований на схід, можна впізнати за восьмигранним куполом над переходом зі східного боку та двома дзвіницями із західного боку. Купол з маківкою, який замінив пофарбований у 1841 році, побудував Матей Медвідь, а теслярські роботи виконував Юрій Пайк. Дзвіниці були побудовані в 1705-06 роках і прикрашені позолоченими яблуками. У них зберігалися різні мощі та пергаментні написи. На вежах церкви встановлено шість дзвонів, в тому числі другий найстаріший дзвін у Словенії, датований 1326 роком, дзвін Гаспаро де Франчі з 1706 року і п'ять дзвонів фабрики Strojne Livarne[10][11]. Між дзвіницями знаходиться сегментований напівкруглий фронтон, реконструкція 1989 року оригінального барокового фронтону, який після Люблянського землетрусу 1895 року будівельник Франц Фалескіні замінив на трикутний за планом архітектора Раймунда Джеблінгера[12].
Фасади церкви прикрашені нішами 19-20 століть зі статуями єпископів і святих, фресками в стилі бароко, давньоримськими надгробками і деякими іншими пам'ятниками з колекції кам'яних пам'ятників Тальнічера (Dolničarjev lapidarij), яка була створена на початку 18 століття з ініціативи історика Йоганна Грегора Тальнічера. На південній стіні є бічний вхід у східній частині і яскраво прикрашена готична п'єта в західній частині, копія тієї, що була в більш ранньому готичному соборі. Південний фасад прикрашає сонячний годинник з римськими цифрами і латинським девізом (Nescitis diem neque horam — Ти не знаєш ні дня, ні години), датований 1826 роком. Він був відреставрований у 1989 році. Західний фасад з головним входом прикрашає меморіальна дошка праворуч від входу із зображенням плафона зі старого Люблянського собору у вигляді голови Христа і латинським написом Memoria veteris ecclesiae cathedralis (Старі спогади про соборну церкву).
У нішах собору встановлено шість статуй єпископів та святих, виконаних з пісковику. У нішах південного фасаду знаходиться готична пієта, а також статуї святого Гермагора і святого Фортуната, виконані з пісковика у 1872 році скульптором Францом Ксавером Заєцем. У нішах західного фасаду (поруч з головним входом) знаходяться статуя Томи Аквінського і статуя святого Бонавентури роботи скульптора Івана Пенгова (1912), у нішах північного фасаду — статуї Сигізмунда фон Ламберга, першого єпископа Любляни, і єпископа Любляни Томаса Чрона, обидві створені у 1913 році, також Пенговим.
На входах встановлені бронзові скульптурні двері 1996 року, створені до 1250-річчя християнства на території Словенії та візиту папи Іоанна Павла ІІ. На вхідних дверях, які тепер називаються Словенськими дверима, знаходиться рельєф Тоне Демшара із зображенням словенської історії, присвячений 1250-річчю християнства в Словенії. Бічні двері, які тепер називаються Люблянськими, були перероблені Мірсадом Бегічем, який прикрасив їх портретами єпископів Любляни 20-го століття. Згодом за головними дверима з'явилися автоматичні електричні двері.
Інтер'єр[ред. | ред. код]
В інтер'єрі збереглася значна частина оригінального барокового декору з фресками, намальованими Джуліо Куальо між 1703–1706 та пізнішими 1721–1723 роками. Серед інших помітних прикрас собору - вівтарні ангели братів Паоло та Джузеппе Гроппеллі у правій частині нефа (1711) та Франческо Робба у лівій (1745–1750). Анджело Путті створив статуї чотирьох єпископів Емони, що сидять під балкою купола (1712–1713), погруддя Йоганна Антона Тальнічера (1715) і рельєфи ангелів у сферичних трикутниках біля вівтаря Святої Трійці[13]. 1843–44 роках купол розписав Матевж Лангуш. Фреска в куполі зображує Святого Духа та ангелів, а фрески на стінах купола — коронацію Богородиці та прославлення Святого Миколая в оточенні ангелів і святих[14]. У 1950-х роках архітектор Йоже Плечник розробив плани нового церковного оздоблення.
Галерея[ред. | ред. код]
-
П'єта в південній стіні собору -
Стеля собору та органи -
Фреска Джуліо Квалльо на стелі собору -
Інтер'єр з головним вівтарем -
Вид на собор з Люблянського замку -
Сонячний годинник на фасаді собору -
юПлоща Погачар перед собором
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Registry of Cultural Heritage of Slovenia — Міністерство культури Словенії.
- ↑ а б Kermavnar, Simona. Ljubljanska stolnica [Ljubljana Cathedral]. У Šmid Hribar, Mateja; Golež, Gregor; Podjed, Dan; Kladnik, Drago; Erhartič, Bojan; Pavlin, Primož; Ines, Jerele (ред.). Enciklopedija naravne in kulturne dediščine na Slovenskem – DEDI [Encyclopedia of Natural and Cultural Heritage in Slovenia] (словен.). Процитовано 23 травня 2012.
- ↑ Ljubljana info
- ↑ Ljubljana tourism.si. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 19 березня 2008.
- ↑ Preinfalk, Miha, ред. (2011). Neznano in pozabljeno iz 18. stoletja na Slovenskem [The Unknown and the Forgotten from the 18th Century in the Slovene Lands] (PDF) (словен.). Zgodovinski inštitut Milka Kosa ZRC SAZU [Milko Kos Historical Institute of the Scientific Research Centre of the Slovenian Academy of Sciences and Arts]. с. 123. ISBN 978-961-92198-1-2.[недоступне посилання з 01.03.2020]
- ↑ Lavrič, Ana (2007). Ljubljanska stolnica [Ljubljana Cathedral] (PDF) (словен.). с. 7—28. ISBN 978-961-222-653-4.
- ↑ Stolnica sv. Nikolaja [St. Nicholas's Cathedral] (словен.). Процитовано 23 жовтня 2015.
- ↑ а б Seražin, Helena; Murovec, Barbara. Lavrič, Ana (ред.). Stolna in župnijska cerkev sv. Miklavža [St. Nicholas's Cathedral and Parish Church]. Pot po baročni Ljubljani: virtualna razstava sakralnih spomenikov [Path Through the Baroque Ljubljana: A Virtual Exhibition of Sacral Monuments (словен.). Art History Institute of France Stele, Scientific Research Centre, Slovenian Academy of Arts and Sciences. Процитовано 28 травня 2012.
- ↑ а б в Steska, Viktor (1939). Kupola ljubljanske stolnice [The Dome of Ljubljana Cathedral]. Kronika slovenskih mest [The Chronicle of Slovene Cities] (словен.). Т. 6, № 3. Mestna občina Ljubljana [City Municipality of Ljubljana]. с. 163. OCLC 300063354.
- ↑ Zvonovi v ljubljanski stolnici [The Bells of Ljubljana Cathedral]. YouTube (словен.). 8 грудня 2013.
- ↑ Zvonenje v ljubljanski stolnici [Bell Ringing in Ljubljana Cathedral]. Travelbook.tv (словен.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 березня 2023.
- ↑ Restavriranje Quaglievih poslikav v ljubljanski stolnici [The Restoration of Quaglia's Paintings in Ljubljana Cathedral] (PDF). Zavod za varstvo kulturne dediščine Slovenije, restavratorski center. 2012. с. 77. ISBN 978-961-6902-10-6.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Resman, Blaž (2007). Pogledi na Puttija ali o globalnosti lokalnega [Some Aspects of Angelo Putti and the Globalism of the Local]. Slovenska umetnost in njen evropski kontekst: izbrane razprave 1 [The Slovene Art and Its European Context: Selected Discussions 1] (словен.) (англ.). Založba ZRC, ZRC SAZU. с. 101—113. ISBN 978-961-254-049-4.
- ↑ Restavriranje Quaglievih poslikav v ljubljanski stolnici [The Restoration of Quaglia's Paintings in Ljubljana Cathedral] (PDF). Zavod za varstvo kulturne dediščine Slovenije, restavratorski center. 2012. с. 26, 55. ISBN 978-961-6902-10-6.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
|
