Собор святої Софії (Софія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собор святої Софії
Църква «Света София»
Basilica of Hagia Sofia, Bulgaria.jpg
Собор святої Софії, лютий 2008 року
Розташування Болгарія Болгарія, Софія
Координати 42°41′47″ пн. ш. 23°19′53″ сх. д. / 42.6965083° пн. ш. 23.3314250° сх. д. / 42.6965083; 23.3314250Координати: 42°41′47″ пн. ш. 23°19′53″ сх. д. / 42.6965083° пн. ш. 23.3314250° сх. д. / 42.6965083; 23.3314250
Початок будівництва VI століття
Кінець будівництва XIV століття
Стиль візантійський
Належність Болгарська православна церква

Собор святої Софії (болг. Църква «Света София» або просто Свята Софія болг. Света София, Софійський собор) — православний (БПЦ) храм у столиці Болгарії місті Софії, зразок візантійської культової архітектури; це другий найстарший храм у місті, що датується VI століттям; відомий, перш за все, тим, що в XIV столітті дав своє ім'я місту, що раніше називалось Средець (болг. Средец).

Опис[ред.ред. код]

Церква Святої Софії у теперішній час є одним з найцінніших витворів ранньохристиянської архітектури в Південно-Східній Європі.

Усередині храму

Софійський собор, розташований у середмісті Софії, стоїть у середині стародавнього некрополя, де, як під церквою, так і поруч, було виявлено чимало поховань. Деякі з гробниць навіть мають фрески.

Нинішня будівля є хрестоподібною в плані базилікою з трьома вівтарями. Підлога церкви вкрита ранньохристиянськими орнаментованими мозаїками з використанням рослинно-тваринної тематики.

Інтер'єр собору святої Софії відзначається суворістю форм і відсутністю показної розкоші.

Оскільки свята Софія усоблює божественну мудрість, а не всласне історичну святу, ікони в церкві зображують Софію, як жінку, що стоїть над трьома іншими жінками, що уособлюють віру, надію та любов. Церква також має інші ікони історичних святих, у тому числі Св. Георгія та Св. Володимира.

З історії храму[ред.ред. код]

Церква була побудована на місці декількох більш ранніх церков і культових споруд ще в ті дні, коли він був некрополем римського міста Сердика (попередника Софії).

У ІІ столітті н. е. на цьому ж місці було розташування римський театр. Протягом наступних декількох століть низка інших храмів буал зведена на цьому місці, які, втім, були знищені в результаті вторгнень кочівників, таких як готи і гуни.

Вважається, що головні риси сучасного планування й зовнішнього вигляду храму, а са́ме — перехресна базиліка з 2-ма східними вежами і баштою-куполом, собор прибрав за правління візантійського імператора Юстиніана I в середині VI століття (52765). Це тіж форми, що добре відомі за константинопольським Софійськии собором.

У добу Другого Болгарського царства (охоплює період ХІІXIV століть) храм набув статусу головної церкви з відповідною реконструкцією. У XIV-му ж столітті церква дала назву всьому місту (Айя-Софія означає «свята мудрість» по-грецьки).

Вид на Софійський собор у Софії, бл. 1915 року

У XVI столітті під час османського панування церква була перетворена на мечеть: оригінальні фрески ХІІ століття були знищені, а до структури храму додали мінарети.

У XIX столітті два сильні землетруси знищили один з мінаретів мечеті, і зрештою мечеть виявилась занедбаною, хоча наприкінці століття її використовували як сторожову пожежну башту. Реставраційні роботи в храмі були розпочаті лише після 1900 року.

Перша велика сучасна реконструкція храму була завершена 1930 року, 21 вересня того ж року храм було освячено. У 1935 році проведено систематичне вивчення і реставрацію храму під керівництвом професора Богдана Філова та архітектора Олександра Рашенова (болг. Александър Рашенов).

У 1955 році храм та інша давня храмова будівля римської епохи - ротонда святого Георгія - були оголошені пам'яткою культури національного значення.

У теперішній час у софійському соборі святої Софії відбуваються церемонії вибору болгарських патріархів.

Храм у культурі[ред.ред. код]

Картина Ніколи Петрова (Никола Петров) «Свята Софія»)

Софійський собор святої Софії у свідомості кожного болгарина є однією з найбільших святинь нації та держави.

Статус пам'ятки зумовив звернення до її образу в національній культурі, зокрема церкву не раз зображували в своїх роботах болгарські митці.

За народним віруванням, чудодійні башти храму св. Софії у надприродний спосіб захищали будівлю протягом століть, оберігаючи від загарбницьких інвазій та стихійних лих, і допомогли зберегти церкву як взірець елегантної, строгої та симетричної архітектури своєї доби.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

  • Света София // Българска енциклопедия А-Я. БАН, Труд, Сирма, 2002 ISBN 954-8104-08-3 (болг.)
  • Филов Богдан Софийската църква «Света София». Сф., 1913 (болг.)
  • Стефан Бояджиев, Вера-Надежда Динова-Русева, Георги Бакалов, Марина Младенова. Раннохристиянски храм «Св. София» - премъдрост Божия / The Early Christian Church of St. Sofia – God`s Wisdom. 2 прераб. и доп. изд. Сф., УИ, 2009, 170 с. (болг.)