Союз збройної боротьби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Союз збройної боротьби (пол. Związek Walki Zbrojnej, ZWZ) — назва польських збройних формувань у період Другої світової війни. Спочатку — «Служба перемозі Польщі». Головною метою СЗБ була організація збройного опору як німецьким окупантам у Польщі, так і радянському режиму в Західній Білорусі і на Західній Україні.

СЗБ був створений 13 листопада 1939 року на основі «Служби перемозі Польщі» і 14 лютого 1942 реорганізований у «Армію Крайову».

СЗБ був підпорядкований польському уряд у вигнанні. Однак, оскільки ефективно керувати організацією з-за кордону виявилося неможливим, в січні 1940 року вся територія Польщі була поділена на дві частини:

Ще з вересня 1939 на території Біловезької, Рудницької, Липчанської і Налібоцької пущ у Західній Білорусі, яка була окупована радянськими військами, стали виникати перші польські повстанські загони, які почали вступати в боротьбу з військами НКВС. НКВС почав боротьбу із польським підпіллям. Серйозної шкоди польському підпіллю в СРСР було завдано масовими депортаціями осадників і лісників у 1940.

Після того, як Токажевський-Карашевіч був заарештований НКВС, східна частина СЗБ залишилася без командування. У 1940 головним комендантом організації був призначений Стефан Ровецький («Грот»). Після капітуляції Франції в 1940 ситуація з керівництвом ще більше ускладнилася.

30 червня 1940 року за наказом прем'єра уряду у вигнанні Владислава Сікорського була створена Головна комендатура СЗБ, командувачем був призначений Стефан Ровецький.