Вервольф (партизанське формування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Werwolf.jpg
Емблема організації Вервольф
На службі з 1944 - до 1948 за іншими даними до 1946
Країна Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Третій Рейх/ Flag of the Soviet Union.svg Окупаційна зона СРСР в Німеччині/Flag of Germany (1946-1949).svgТризонія
Війни/битви Друга світова війна

Вервольф (нім. Werwolf, вовкулака) — партизанська організація, створена у Німеччині в кінці Другої світової війни. Мала протидіяти радянським і іншим союзним військам на окупованих німецьких територіях. У формуванні брали участь люди похилого віку і підлітки віком 14-16 років. Ополченці проходили короткий курс початкової військової підготовки, надання медичної допомоги, використання місцевості для ведення бойових дій, диверсійної тактики ведення бойових дій. Існування цієї організації та її діяльність всіляко замовчували, адже її існування та згадки про неї були дуже невигідними як СРСР, так і союзникам[Джерело?], а втрати від її діяльності списували на нещасні випадки і на зіткнення з мародерами[Джерело?].

Історичні міфи[ред.ред. код]

Досить поширеною помилкою про «Вервольф» є слова деяких історіографів про те, що сам рух був виключно породженням геббельсівських пропагандистських гасел, і що насправді ці формування не зддійснили жодної серйозної дії. Тему цих формувань нечасто піднімали у світовій історіографії, від чого у громадськості склалося враження, що німецьке суспільство, яке опинилося під окупаційною владою союзників, було байдуже до 12-річної нацистської пропаганди. Багато авторів-істориків зміцнюють такі помилки.

Міфи про діяльність організації[ред.ред. код]

Одним з найбільших міфів радянської пропагандистської машини була інформація, яка розповсюджувалась серед радянських солдатів у Німеччині, що німецькі структури спеціально залишили в Берліні багато жінок з венеричними захворюваннями, для зараження бійців і офіцерів Червоної Армії. Наголошувалось, зокрема, що молоді дівчата, котрі входили до складу «Вервольфа», отримали від нацистів завдання завдавати усіляку шкоду радянським командирам, позбавляти їх здатності виконувати свої службові обов'язки.

«Бюро Прютцмана»[ред.ред. код]

19 вересня 1944 обергрупенфюрер СС Ріхард Хільдебрандт написав доповідну записку на ім'я Гіммлера, у якій пропонував створити партизанський загін СС, який би діяв у тилу наступаючої Червоної Армії. У записці вперше вживається слово «вервольф», яке запозичене, найвірогідніше, з романтичної саги Германа Ленса (сага вийшла в 1910 році; оповідає про життя і боротьбу партизанського загону XVII століття, що діяв в районі Люнебурської пустки). Оскільки роман став одним з найголовніших творів літератури в напрямку «Фелькіше», його тиражі були на другому місці в нацистській Німеччині після «Майн Кампф».

Рейхсфюрер Гіммлер доручив обергрупенфюреру СС Гансу-Адольфу Прютцману, надавши йому особливих повноважень, формування бойових загонів «вервольфа». Досвід Прютцмана, отриманий ним під час «роботи» на окупованих землях України, а також досконале знання рідного для нього району Східної Пруссії допомогло йому в цій роботі.

Прютцман організував так зване «Бюро Прютцмана», розташоване в передмістях Берліна.

Структура «Бюро Прютцмана»[ред.ред. код]

  • начальник штабу — (нім. Chef des Stabes) — штандартенфюрер СС Карл Чирський
  • начальник штабу — (нім. Chef des Stabes) — бригадефюрер СС Вальтер Опландер
  • загальні питання по навчанню та технічного забезпечення — (нім. Werwolf-Training Amt) — бригадефюрер СА Зібель
  • спеціаліст СС з питань пропаганди — штандартенфюрер СС Гюнтер Д'Альквен
  • кадрові питання — (нім. Werwolf-Personel-Amt) — штандартенфюрер СС Коттхаус
  • відділ забезпечення — (нім. Werwolf-Nachrichten Abteilung) — гауптман поліції Швайцер
  • участь жінок у «Вервольфі» (нім. Werwolf-Weiblich Abteilung) — фрау Майшев (приєдналась навесні 1945).
  • співпраця з частинами вермахту (нім. Vertreter) — генерал-лейтенант Юппе
  • санітарний батальйон (нім. Werwolf-Sanität Abteilung) — доктор Хюнн

Структура організації[ред.ред. код]

Структура загонів, підпорядкування

  • Зухгруппен — група пошуку.
  • Шпренггруппен — група підриву
  • Мелдундгенгруппен — група інформації.
  • Ауфклерунгсгруппен — розвідувальна група.
  • Інсурггруппен — організація повстань.

Гасло[ред.ред. код]

«Перетворимо день на ніч, а ніч — в день! Бий ворога, де б ти його не зустрів! Будь хитрим! Кради у ворога зброю, боєприпаси та продовольство! Німецькі жінки, допомагайте боротьбі „Вервольфу“, де це тільки можливо!»

Тактика ведення бою[ред.ред. код]

За спогадами Маршала Радянського Союзу Василя Чуйкова, стандартною тактикою вервольфів були такі дії: сховавшись в руїнах будівель або використовуючи для цього складний рельєф місцевості, вони пропускали поперед себе колону радянських військ, після чого пострілами з Фаустпатрона підбивали першу і останню машини. Після цього «вервольфи» відразу ж починали розстрілювати солдатів, які втратили можливість зробити швидкий маневр.

Список деяких акцій (не повний і за невеликий проміжок часу)[ред.ред. код]

  • 15 травня 1945 року в районі ботанічного саду вбито трьох червоноармійців.
  • 17 травня з руїн на Берлін-штрассе застрелений радянський офіцер.
  • 3 липня 1945 року на дорозі Бєсков-Міксдорф вбито трьох військовослужбовців Червоної Армії і бургомістр села Міксдорф.
  • 13 липня 1945 року група з 11 осіб обстріляла військову комендатуру Гросс-Бейштер.
  • 18 липня 1945 року в Саксоніі була підготовлена аварія потягу з демонтованим обладнанням.
  • В ніч на 23 липня 1945 року атакована залізнична охорона біля Потсдамського мосту.
  • 16 червня 1945 року вбито генерала Берзаріна — військового коменданта Берліна. Щоб не піднімати паніку серед червоноармійців, було озвучено, що він загинув у автокатастрофі.

Фінал організації[ред.ред. код]

В останні дні війни організацією поширювались листи і листівки з погрозами на адресу тих, хто відмовлявся підтримувати їх і сприяти їм: «Ми покараємо кожного зрадника і його сім'ю. Наша помста буде смертоносною!». У своєму першому виступі наступника на посту фюрера адмірал Карл Деніц наказав усім членам «вервольфа» припинити бойові дії і скласти зброю. Його наказ був виконаний не усіма відділами, деякі продовжили партизанські напади і диверсії аж до 1948 року.

Джерела[ред.ред. код]