Умберто Еко
| Умберто Еко | |
| італ. Umberto Eco | |
 |
|
| Дата народження: | 5 січня 1932 (80 років) |
|---|---|
| Місце народження: |  Італія:  П'ємонт: Алессандрія |
| Громадянство: | Італія |
| Рід діяльності: | наука, література, філософія |
| Напрямок: | семіотика, мовознавство, медієвістика, літературна критика, історична інтелектуальна проза |
| Magnum opus: | Ім'я рози |
| www.umbertoeco.com | |
|
|
Умберто Еко (італ. Umberto Eco; * 5 січня 1932, Алессандрія, П’ємонт, Італія) — італійський письменник, семіотик і медієвіст.
Зміст |
[ред.] Біографія
Прізвище Еко (Eco), ймовірно, є абревіатурою від ex caelis oblatus (лат. "дарунок з небес"), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями [1].
Його батько, Джуліо Еко, працював бухгалтером, а потім був участником трьох воєн. Під час Другої світової війни Умберто і його мати, Джованна, переїхали в невелике село в горах П’ємонту.
Шкільну освіту отримав при салезіанському монастирі. Згадки про орден, його засновника та його твори є в працях та інтерв’ю письменника [2].
Джуліо Еко був одним із 13 дітей в сім’ї і хотів, щоби його син отримав юридичну освіту, але Умберто поступив у Туринський університет, щоби вивчати середньовічну філософію й літературу, і 1954 року успішно його закінчив. Свою дипломну роботу Умберто писав по Фомі Аквінському. Після завершення роботи над нею та випуску з університету, Еко розірвав свої стосунки з церквою. "Хоч я все ще люблю той світ, я перестав вірити в Бога в свої двадцять, після докторської роботи по Фомі Аквінському. Можна сказати, що в дивовижний спосіб він зцілив мене від моєї віри" [3] [4].
Умберто Еко працював на телебаченні, оглядачем одного з найвпливовіших італійських видань «Еспрессо» (італ. L’Espresso), викладав естетику і теорію культури в університетах Мілана, Флоренції і Турина.
Професор Болонського університету.
З вересня 1962 року одружений з Ренатою Рамґ, вчителькою мистецтв німецького походження. Мають сина й доньку.
[ред.] Наукова робота і творчість
Як науковець є найвідомішим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи. Є також філософом, хоча цим менш відомий.
Написав понад два десятки наукових праць із семіотики, лінгвістики, теорії літератури, теорії культури, естетики та моралі. Але світову славу Умбертові Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна. Хоча у тканину оповіді кожного роману вплетені знання, здобуті ним зі своїх наукових досліджень.
Літературну діяльність почав 1980 року написанням філософсько-детективного роману «Ім’я рози». Цей роман досі залишається найпопулярнішим його твором. Інші відомі романи: «Маятник Фуко» (1988), «Острів попереднього дня» (1994), «Бавдоліно» (2000), «Дивовижний вогонь королеви Лоани» (2004) і «Празьке кладовище» (Il Cimitero di Praga) (2010).
Енциклопедичні знання Еко вражають. Складається враження, що він намагається охопити весь інтелектуальний набуток європейської цивілізації і зрозуміти культурологічні процеси, які відбувалися і відбуваються у Європі. Умберто Еко є наче сучасним втіленням ідеалу італійського Ренесансу — «універсальної людини» (homo universale).[Джерело?]
[ред.] Відзнаки і нагороди
Є почесним доктором 38 знаних університетів світу [5]. Кавалер французького офіцерського Ордена почесного легіону (2003).
[ред.] Українські видання
Твори Умберто Еко українською мовою видавали «Літопис» ("Маятник Фуко"), «Фоліо» ("Ім'я рози", "Бавдоліно", "Празький цвинтар")) та «Мандрівець» ("Як написати дипломну роботу: Гуманітарні науки").
Фрагменти роману "Дивовижний вогонь королеви Лоани" друкував журнал «Всесвіт».
2011 року вийшов друком український переклад роману Умберто Еко "Празьке кладовище" (переклав Ю.В.Григоренко). Причому українське видання книжки вийшло одним із перших, зокрема раніше за російськомовний аналог.
[ред.] Умберто Еко про Вікіпедію
Умберто Еко часто користується Вікіпедією, водночас доволі критично ставиться до вмісту енциклопедії:
Коли я пишу, то звертаюся до Вікіпедії за довідками 30-40 разів на день, тому що це дійсно корисно. Я вимушено користуюся Вікіпедією, в тому числі й через артритні причини: чим більше болить моя спина, тим більших зусиль мені коштує піднятися і перевірити "Treccani" (Італійська енциклопедія наук, літератури і мистецтва — ред.), отож, якщо я можу знайти дату чийогось дня народження у Вікіпедії — тим краще. Вікіпедія корисна для мене, бо я можу знайти потрібну мені інформацію; я їй не довіряю, бо кожен знає, що зі зростанням Вікіпедії, кількість помилок теж росте. Я дивлюся в італійську Вікіпедію; я не впевнений чи повідомлення точне, тоді я перевіряю англійську версію, а пізніше ще інше джерело, і якщо всі три кажуть мені, що якийсь пан помер 371 року, тоді я починаю цьому вірити.
Вікіпедія, як і все міжмережжя, має проблему фільтрування інформації. Там є як брехлива, так і правдива інформація; але багатий (під багатими і бідними в даному випадку Еко має на увазі людей освічених і не дуже — ред.) володіє технікою фільтрування, принаймні у тих сферах, де він хоч трохи розбирається. Бідний підхоплює перший уривок інформації, що йому трапляється.
— Інтерв’ю для Вікіпедії 24.04.10(англ.)
[ред.] Бібліографія
- Ім'я рози (італ. Il nome della rosa, 1980)
- Маятник Фуко (1988)
- Острів напередодні (італ. L'isola del giorno prima, 1994)
- Бавдоліно (2000)
- Дивовижний вогонь королеви Лоани (2004)
- Празьке кладовище (іт.Il Cimitero di Praga, 2010)
[ред.] Переклади українською
- Еко У. Маятник Фуко. – Львів: Літопис, 1998. – 752 с.
- Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів. – Львів: Літопис, 2004. – 652 с.
- Еко У. Бавдоліно. – Х.: Фоліо, 2006. – 444 с.
- Еко У. Ім’я рози. – Х.: Фоліо, 2006. – 576 с.
- Еко У. Як написати дипломну роботу: Гуманітарні науки. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 224 с.
- Еко У. Празький цвинтар. – Х.: Фоліо, 2011. – 634 с.
[ред.] Примітки
- ↑ A Short Biography of Umberto Eco 22 March 2004
- ↑ Don Bosco in Umberto Eco's latest book N7: News publication for the Salesian community p. 4. June 2004
- ↑ "His new book touches on politics, but also on faith. Raised Catholic, Eco has long since left the church. "Even though I'm still in love with that world, I stopped believing in God in my 20s after my doctoral studies on St. Thomas Aquinas. You could say he miraculously cured me of my faith" (A Resounding Eco // Time, June 13, 2005)
- ↑ Liukkonen, Petri (2003). Umberto Eco (1932–) – Pseudonym: Dedalus
- ↑ Curriculum vitae dal sito internet dell'autore // Сайт письменника
[ред.] Посилання
Умберто Еко вирішив завершити літературну кар'єру // Сайт "Факти. ICTV"
|
|||||||
