Умберто Еко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Умберто Еко

Умберто Еко (народився 5 січня 1932 —) — це італійський науковець, популярний письменник та інтелектуал.

Як науковець Умберто Еко є найвідомішим спеціалістом з історії середньовічної Європи у наш час. Крім того він є також і філософом, хоча цим він менш відомий. Умберто Еко написав більше двох десятків наукових праць з семіотики, лінгвістики, теорії культури, теорії літератури, естетики та моралі. Умберто Еко є почесним доктором 35 знаних університетів по всьому світу. Але світову славу Умберто Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна. Хоча у тканину оповіді кожного роману вплетені знання здобуті ним зі своїх наукових досліджень.

Літературну діяльність Умберто Еко розпочав у 1980 році, написанням філософсько-детективного роману «Ім’я Троянди». Цей роман був і залишається на цей час найбільш популярним його романом. Серед інших відомих його романів можна назвати «Маятник Фуко (роман)» (1988), «Острів попереднього дня» (1994), «Баудоліно» (2000) і найновіших його роман — «Дивовижний вогонь королеви Лоани» (2004).

Енциклопедичні знання Умберто Еко вражають. Складається враження, що Умберто Еко намагається охопити усю суму знань Європейської цивілізації і зрозуміти культурологічні процеси, які відбувалися і відбуваються у Європі. Умберто Еко є наче сучасним втіленням того ідеалу італійського Ренесансу — «універсальної людини» (homo universale).^{[Джерело?]}