Урго Кекконен
| Урго Калева Кекконен Urho Kaleva Kekkonen |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Юго Паасиківі | ||
| Наступник: | Мауно Койвісто | ||
|
|||
| 17 березня 1950 року — 17 січня 1951 року | |||
| Попередник: | Карл-Август Фагерхольм | ||
| 17 січня 1951 року — 20 вересня 1951 року | |||
| 20 вересня 1951 року — 9 липня 1953 року | |||
| 9 липня 1953 — 17 листопада 1953 | |||
| 20 жовтня 1954 — 15 лютого 1956 | |||
| Попередник: | Ральф Тернгрен | ||
| Наступник: | Карл-Август Фагерхольм | ||
| Народження: | 3 вересня 1900 Піелавеси, Велике князівство Фінляндське |
||
| Смерть: | 31 серпня 1986 (85 років) Гельсінки, Фінляндія |
||
| Батько: | Юго Кекконен | ||
| Мати: | Еміліа Пюльвяняйнен | ||
| Діти: | Сини Матті та Танелі | ||
.svg){kind=small}
У́рго Ка́лева Ке́кконен (фін. Urho Kaleva Kekkonen, 3 вересня 1900; Піелавесі — 31 серпня 1986 Гельсінки) — фінський державний діяч, восьмий Президент Фінляндії (1956—1982).
Зміст |
Біографія[ред.]
Народився 3 вересня 1900 року в селищі Піелавесі провінції Саво, Великого князівства Фінляндського.
З 1918 — з початком громадянської війни у Фінляндії, 17-річний Урго брав участь у війні на стороні Білої гвардії в рядах шюцкору. Після цього він був призваний на строкову службу в армію, служив сержантом в автомобільному батальйоні в Гельсинкі.
Освіта[ред.]
У 1919 році Кекконен закінчив ліцей Каяані. У 1926 закінчив Гельсінський університет, юридичний факультет. Доктор юридичних наук (1936).
Урядова робота[ред.]
З 1926 по 1956 — член, один із лідерів партії Селянська спілка.
З 1934 по 1956 — депутат парламенту від партії Селянська спілка.
З 1936 по 1937 — міністр юстиції Фінляндії.
З 1937 по 1939 — міністр внутрішніх справ Фінляндії.
З 1940 по 1943 — голова Комітету у справах переселенців.
З 1944 по 1946 — міністр юстиції Фінляндії.
З 1946 по 1947 — віце-спікер парламенту Фінляндії.
З 1948 по 1950 — спікер фінського парламенту.
З 1950 по 1956 — Прем'єр-міністр Фінляндії.
З 1950 по 1951 — міністр внутрішніх справ Фінляндії
З 1952 по 1953 — міністр внутрішніх справ Фінляндії
З 1954 — міністр закордонних справ Фінляндії.
Президент Фінляндії[ред.]
З 1956 по 1962 — обраний Президентом Фінляндії.
З 1962 по 1968 — вдруге обраний Президентом Фінляндії.
З 1968 по 1978 — обраний Президентом Фінляндії на третій термін.
З 1978 по 1982 — обраний Президентом Фінляндії на четвертий термін.
У травні 1963 виступив із ініціативою перетворення Північної Європи на без'ядерну зону. У 1960-ті виступав за прикордонний договір із Норвегією і про Нараду з безпеки і співробітництво в Європі (НБСЄ).
Ратифікував другий Протокол (1970) про продовження дії терміну Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СССР і Фінляндією. Три рази розпускав парламент за час свого безперервного 26-річного правління.
Після відставки з посади Президента за станом здоров'я 1981, йому надано право залишатися жити в резиденції Таммініемі, де він і лікувався. Помер 31 серпня 1986 року.
Похований 7 вересня на кладовищі Хієтаніємі.
Співпраця з КДБ[ред.]
Деякі дослідники звинувачують Кекконена у співпраці з КДБ. Так, за словами Анатолія Голіцина, Кекконен був завербований 1948 та отримав кодове ім'я «Кіма» (англ. timo)[1]. Вербуванню сприяла коханка Кекконена, Анна-Марія Снельман (англ. Anne-Marie Snellman), кореспондентка Ассошіейтед прес в Гельсінки. Був завербований членом місцевої резидентури Іваном Пакканеном, а потім працював з Юрієм Вороніним та місцевим резидентом Михайлом Котовим[2].
У часи його президентства та з його ініціативи майже всіх перебіжчиків із СССР арештовували та відсилали назад до Радянського Союзу[3].
Посилання[ред.]
- ↑ http://archive.svoboda.org/programs/pn/2004/pn.022204.asp
- ↑ West, Nigel (2009). «Kekkonen, Urho». The A to Z of sexspionage. Lanham MD: Scarecrow Press. ISBN 9780810871519.
- ↑ «President Kekkonen insisted on sending back Soviet defectors». Helsingin Sanomat, International Edition. Процитовано 2007-10-18.
Ресурси інтернету[ред.]
- Урхо Калева Кекконен
- Урго Калева Кекконен
- Cold War list is focus of scandal in Finland.
- Парламент Фінляндії
|
|||||||
