Мартті Ахтісаарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марті Ойва Калеві Ахтісаарі
Марті Ойва Калеві Ахтісаарі

Час на посаді:
1 березня 1994 — 1 березня 2000
Попередник Мауно Койвісто
Наступник Тар'я Галонен

Народився 23 червня 1937(1937-06-23) (76 років)
Вийпурі (Виборг), Фінляндія
Політична партія Соціал-демократична партія Фінляндії
Дружина Єва Ірмелі Ахтісаарі
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (2008)
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Nobel prize medal.svg

Марті Ойва Калеві Ахтісаарі (фін. Martti Oiva Kalevi Ahtisaari; * 23 червня 1937, Виборг) — спеціальний посланець генерального секретаря ООН з керівництва процесом визначення майбутнього статусу Косова. З 1965 року поперемінно працював в міністерстві закордонних справ Фінляндії і ООН. У 1994–2000 роках був президентом Фінляндії. Виступав міжнародним посередником в різних збройних конфліктах, які велися між ПАР і повстанцями Намібії, НАТО і Югославією, Великобританією і ірландськими терористами, Індонезією і сепаратистами провінції Ачех. У листопаді 2005 року був призначений спеціальним посланцем генерального секретаря ООН в Косові. Лауреат Нобелівської премії миру 2008 року.

Біографія[ред.ред. код]

Марті Ахтісаарі народився 23 червня 1937 року в карельському місті Вийпурі у Фінляндії (тепер це російське місто Виборг). З 1965 року Ахтісаарі став працювати у відділі з надання допомоги країнам, що розвивалися (згодом — департамент співпраці з країнами, що розвиваються), міністерства закордонних справ Фінляндії. У 1973 році Ахтісаарі був призначений надзвичайним і повноважним послом Фінляндії в Танзанії, а в 1975 році, за сумісництвом, очолив фінську дипломатичну місію в Замбії, Сомалі і Мозамбіку.

У 1977 році Ахтісаарі посів посаду уповноваженого ООН в Намібії. У 1984 році Ахтісаарі повернувся до Фінляндії: зайняв в міністерстві закордонних справ посади помічника статс-секретаря з питань допомоги країнам, що розвивалися, і начальника департаменту допомоги країнам, що розвивалися. У 1987 році Ахтісаарі став заступником генерального секретаря ООН з господарських і адміністративних питань. У 1989–1990 роках Ахтісаарі керував в Намібії UNTAG (англ. United Nations Transition Assistance Group) — восьмитисячним військовим і цивільним контингентом ООН, що займався підготовкою демократичних виборів.

У 1991 році Ахтісаарі очолив міністерство закордонних справ Фінляндії. У 1992–1993 роках був головою робочої групи з Боснії і Герцеговини на міжнародній конференції ООН з колишньої Югославії в Женеві, виступав на конференції як спеціальний консультант і займав посаду спецпредставника генерального секретаря ООН по колишній Югославії.

У 1994 році Ахтісаарі був вибраний президентом Фінляндії. Весною 1999 року став одним з мирних посередників під час війни в Югославії, запропонував план мирного врегулювання — угода про принципи для сприяння врегулюванню кризи в Косові, який був прийнятий керівництвом Югославії.

У 2000 році, після закінчення президентського терміну, Ахтісаарі заснував неурядову організацію «Ініціатива з управління кризами» (англ. Crisis Management Iniatiative, CMI). У 2000 році працював в комітеті «трьох мудреців», завдяки яким Австрія вийшла з дипломатичної ізоляції з боку інших країн ЄС. У 20002001 роках інспектував склади озброєнь Ірландської республіканської армії. У 2005 році за посередництва Ахтісаарі і CMI був підписаний мирний договір, що поклав край тридцятирічній війні між урядом Індонезії і сепаратистським рухом в провінції Ачех. У тому ж 2005 року Ахтісаарі був призначений спеціальним посланником генерального секретаря ООН з керівництва процесом визначення майбутнього статусу Косова. У 2007 році він представив план мирного врегулювання косовського конфлікту, який, проте, через позиції Росії і Китаю не був прийнятий Радою безпеки ООН.

У жовтні 2008 року Ахтісаарі був удостоєний Нобелівської премії миру — «за ті зусилля у вирішенні міжнародних конфліктів, які він прикладав на кількох континентах протягом трьох десятиліть». Після звістки про присудження премії Ахтісаарі в інтерв'ю повідомив про намір заснувати фонд свого імені: «коли я піду на покій, хай мою справу продовжують інші».

Ахтісаарі одружений, у нього є син.

Визнання[ред.ред. код]

Лауреат Нобелівської премії миру 2008 року.

Посилання[ред.ред. код]