Феолепт II Константинопольський
| Феолепт II Константинопольський | |
|---|---|
| Народився |
16 століття Османська імперія |
| Помер | не раніше 1597 |
| Діяльність | священник |
| Посада | Константинопольський патріархат |
| Конфесія | православ'я |
Феолепт II — патріарх Константинопольський з 27 лютого 1585 року[1] по квітень 1587 року.
Він був племінником патріарха Митрофана III. Він згадується як поважний, величний і знає турецьку мову[2]. Він був митрополитом Філіппопольським, і, хоч патріарх Єремія ІІ його любив, все ж змовився проти нього, співпрацюючи з Пахомієм. Коли Пахомій був скинутий синодом, вона обрала на його місце патріарха Феолепта[2]. Він був інтронізований Патріархами Александрії та Антіохії.
Перебуваючи в Молдавії та Валахії, збираючи гроші, Никифор, диякон вигнаного патріарха Єремії та хранитель престолу з травня 1586 по квітень 1587, зумів скинути його з престолу. Єремія повернувся на Престол і рішенням Синоду помилував Феолепта і відправив його в Іверію[2], щоб зібрати гроші в надто заборговану церковну скарбницю. Незрозуміло, чи Єремія повернувся на престол у 1586 році і як Патріарх дозволив Теолепто продовжити свою подорож, чи Теолепто продовжував бути Патріархом і пізніше зрікся престолу на користь Єремії. Однак ми знаємо, що в 1587 році він видав сігілліон на користь монастиря Сумела, невідомо, чи видав він її законно чи незаконно.
Зрештою, ми знаємо, що він примирився з Єремією II[3], якому він остаточно передав престол, і співпрацював з ним у 1590 році. Після цього ні його доля, ні час його смерті невідомі.
Він був останнім патріархом, резиденцією якого був монастир Паммакарістоу[2], перетворений на мечеть у 1586 році. Потім Патріархію перенесли до бідної церкви Богородиці у Влах-Сераї, де вона перебувала одинадцять років, до 1597 року.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Σάθας, 1870.
- ↑ а б в г Μανουήλ Γεδεών.
- ↑ Gudzi︠a︡k, Borys (2001). Crisis and reform : the Kyivan Metropolitanate, the Patriarchate of Constantinople, and the genesis of the Union of Brest. Cambridge, Mass.: Ukrainian Research Institute, Harvard University. с. 31, 39. ISBN 0-916458-92-X.
Джерела[ред. | ред. код]
- Γεδεών, Μανουήλ (1885). Πατριαρχικοί Πίνακες: Ειδήσεις ιστορικαί βιογραφικαί περί των Πατριαρχών Κωνσταντινουπόλεως: από Ανδρέου του Πρωτοκλήτου μέχρις Ιωακείμ Γ' του από Θεσσαλονίκης, 36-1884. Κωνσταντινούπολη: Lorenz & Keil.
- Προκόπιος Τσιμάνης (1981). Από υψηλή σκοπιά οι Πατριάρχαι Κωνσταντινουπόλεως, τόμ. Α΄. с. 167—168.
- Σάθας, Κ. Ν. (1870). Βιογραφικόν σχεδίασμα περί του Πατριάρχου Ιερεμίου Β' : (1572-1594). Αθήνα: Τυπογραφείον Α. Κτενά και Σ. Οικονόμου.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Αγορίτσας, Δημήτριος (2017). Συνοδικό γράμμα του οικουμενικού πατριάρχη Θεολήπτου Β΄ (1586). Τρικαλινά. 37. Процитовано 7 Απριλίου 2021.
