Йоасаф I Константинопольський
| Йоасаф I Константинопольський | |
|---|---|
| грец. ᾿Ιωάσαφ ὁ Α´ Κό(κ)κας (Κούσας) | |
| Народився | 15 століття |
| Помер | не раніше 1463 |
| Країна |
.png){kind=small} Візантійська імперія |
| Діяльність | священник |
| Посада | Константинопольський патріархат |
Антоній Йоасаф I Коккас (грец. Ἰωάσαφ Αʹ Κόκκας, ? — після 1463) — Вселенський Константинопольський патріарх в 1460-х роках. Точні дати його правління сперечаються вченими в різні періоди, починаючи з 1462 по 1465 рік[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Антоній Коккас народився, ймовірно, від західних батьків і став ченцем. Згідно з Лораном[2] і Кімінасом[3], він був обраний патріархом з ім'ям Йоасафа 1 квітня 1462 року, поспішно наступного дня після смерті патріарха Ісидора II. Під час свого патріарства йому довелося зіткнутися з проблемами, викликаними зіткненнями з ченцями та інтригами грецької знаті.
Інтрига, яка призвела до трагічного кінця патріархату Йоасафа, була залучена вченим і політиком Георгієм Аміруцесом, відомим тим, що він переконав імператора Давида Трапезундського здатися османам, і який разом із усім шляхетстством колишньої Трапезундської імперії переїхав до Стамбула. Георгій Аміруцес став близьким до султана Мехмеда II і хотів одружитися з красунею Мукліотіссою, вдовою останнього герцога Афінського Франко Ачайолі, незважаючи на те, що він уже був одружений, а його дружина була ще жива.[4] Патріарх Йоасаф відмовився надати йому дозвіл, оскільки згідно з канонічним правом це був випадок двошлюбності. Георгій Аміруцес звернувся до свого двоюрідного брата, великого візира Махмуда-паші Ангеловича, який намагався вплинути на Священний Синод, щоб скинути Йоасафа. Деякі вчені пропонують різні деталі цих подій.
Роздратований відмовою Йоасафа дозволити новий шлюб Аміруціусу, султан Мехмед II наказав принизити Патріарха, обрізавши йому бороду, а також покарав Мегас Екклесіархів (тобто Главу ризниці) Мануїла, майбутнього патріарха Максима III, відрізавши йому ніс.[5] Ці події привели Йоасафа до стану депресії, яка завершилася його спробою самогубства: у день Великодня 1463 року (10 квітня) він навмисно кинувся у цистерну під церквою Паммакарістос.[2]
Йоасаф був врятований, скинутий і засланий до Анхіала[2], відкривши шлях Георгію Аміруцесу одружитися на своїй новій дружині.[5]
Суперечлива хронологія[ред. | ред. код]
Хронологія правління Йоасафа I Коккаса є предметом суперечок серед вчених. Останні дослідження, такі як Кімінас (2009),[3] Подскальський (1988),[6] Лоран (1968)[2] і Рансіман (1985)[4], вважають правління Йоасафа I Коккаса після Ісидора II і перед Софронієм I, датуючи його між квітнем 1462 року та Великоднем 1463 року.
Інші вчені, після за єпископом Геманом Сардейським (1933–38)[7] і Грумелем (1958)[8], а також на офіційному вебсайті Вселенського Патріархату[9] припускають, що Йоасаф I владарював після Софронія I і до Марка ІІ, що свідчить про те, що його правління почалося на початку 1465 (або в липні 1465) і закінчилося в перші місяці 1466. Бланшет (2001)[10] поміщає початок правління Йоасафа влітку 1464 року безпосередньо після Софронія.
Більше того, серед вчених немає єдиної думки щодо тривалості та хронології другого та третього термінів Геннадія Схоларія, які нібито чергували патріархати Йоасафа та Софронія. Для порівняння основних пропозицій вчених дивіться Список Патріархів Константинопольських.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chronology according to Kiminas (2009). For other proposals see section Disputed Chronology.
- ↑ а б в г Vitalien, Laurent (1968). Les premiers patriarches de Constantinople sous la domination turque (1454–1476). Revue des études byzantines (26): 229–263(246–9). doi:10.3406/rebyz.1968.1407.
- ↑ а б Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate. Wildside Press LLC. с. 37,45. ISBN 978-1-4344-5876-6.
- ↑ а б Runciman, Steven (1985). The Great Church in captivity. Cambridge University Press. с. 193–4. ISBN 978-0-521-31310-0.
- ↑ а б Touloumakos Pantelis. Amiroutzis, Georgios. Encyclopaedia of the Hellenic World, Asia Minor. Процитовано 17 липня 2011.
- ↑ Podskalsky, Gerhard (1988). Griechische Theologie in der Zeit der Türkenherrschaft (1453–1821) : die Orthodoxie im Spannungsfeld der nachreformatorischen Konfessionen des Westens. Munchen: C.H. Beck. с. 398. ISBN 978-3-406-32302-7.
- ↑ Σάρδεων Γερμανός (1933–38). Συµβολή εις τους πατριαρχικούς καταλόγους Κωνσταντινουπόλεως από της αλώσεως και εξής. Ορθοδοξία (8–13).(гр.)
- ↑ Grumel, Venance (1958). Traité d'études byzantines, vol. I: La chronologie. Paris: Presses universitaires de France. с. 437.
- ↑ Joasaph I. Ecumenical Patriarchate. Процитовано 16 липня 2011.
- ↑ Blanchet, Marie-Hélène (2001). Georges Gennadios Scholarios a-t-il été trois fois ptriarche de constantinople?. Byzantion: Revue Internationale des Études Byzantines. Bruxelles. 71 (1): 60—72.(фр.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. Wildside Press LLC. ISBN 9781434458766.
- Laurent, Vitalien (1968). "Les premiers patriarches de Constantinople sous la domination turque (1454–1476): Succession et chronologie d'après un catalogue inédit". Revue des études byzantines. 26: 229–263. doi:10.3406/rebyz.1968.1407.
- Runciman, Steven (1985) [1968]. The Great Church in Captivity: A Study of the Patriarchate of Constantinople from the Eve of the Turkish Conquest to the Greek War of Independence (2nd ed.). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 9780521313100.
