Софроній V Єрусалимський
| Софроній V Єрусалимський | |
|---|---|
| Народився |
18 століття Алеппо |
| Помер |
19 жовтня 1780 Константинополь |
| Національність | араби |
| Діяльність | православний священник |
| Посада | Константинопольський патріархат і Патріарх Єрусалимський |
| Конфесія | православ'я |
Софроній — патріарх Єрусалимський, а потім патріарх Константинопольський наприкінці XVIII століття.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Він народився в Кілісі в православній арабській родині з Алеппо, Сирія. Він виріс в арабсько-турецькому середовищі, а його батька звали Іса. З 1733 по 1735 брав участь у зборі грошей для церкви в Адані та Антіохії, а до 1739 року переїхав до Дамаска.
У 1740 році був висвячений на священника в Єрусалимі. У 1741 році був обраний єпископом Акри, а в 1752 році — Алеппо. У тому ж році він вийшов на пенсію і переїхав до Стамбула. Він також служив митрополитом Птолемаїди (Єрусалимський патріархат)[1]. У 1766 році його попросили зайняти престол Антіохійського патріарха, але він відмовився. У той час францисканці знову намагалися за підтримки дипломатів католицьких сил повернути собі святі місця, які раніше були закріплені за православною церквою в Єрусалимі. Софроній, як митрополит Птолемаїдський і екзарх Патріарха, зумів завоювати прихильність Сейхул-Іслама, глави османського судочинства, і підтвердити привілеї православних указом султана Мустафи III.
У 1771 році був обраний патріархом Єрусалимським як Софроній V. Під час його Патріархату в Єрусалимі закінчилася російсько-турецька війна і був підписаний Кючук-Кайнарджійський договір (1774 р.), за яким Росія взяла на себе роль захисниці християн Близького Сходу.[1]
У 1775 році був обраний Константинопольським патріархом як Софроній II. У його часи Синод у Константинополі засудив Колливадів. Він був освіченим і аскетичним Патріархом і особливо цікавився освітою та фінансами Патріархатів, яким служив. У травні 1775 року він створив комітет, який складався з 4 первосвященників і 16 або 18 мирян для вирішення питань Патріархату, переважно фінансових[2].
Помер 19 жовтня 1780 року і був похований у подвір’ї Святого Храму Безтілесного (Памегістон Таксіархон) у Мега Реума[3].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ενίσχυση της Αγιοταφίτικης Αδερφότητας επί : Παρθενίου, Εφραίμ, Σωφρονίου, Αβραμίου, Προκοπίου και Άνθιμου. Процитовано 28 Μαΐου 2021.
- ↑ Χαμχούγιας, 2006.
- ↑ megarevma.net
Джерела[ред. | ред. код]
- Οικουμενικό Πατριαρχείο Αρχειοθετήθηκε 2016-03-04 στο Wayback Machine.
- Χαμχούγιας, Χρήστος (2006). Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Κωνσταντινουπόλεως Γρηγόριος ΣΤ' ο Φουρτουνιάδης εν μέσω εθνικών και εθνοφυλετικών ανταγωνισμών, διδακτορική διατριβή. Θεσσαλονίκη: Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης (ΑΠΘ), Θεολογική Σχολή, Τμήμα Ποιμαντικής και Κοινωνικής Θεολογίας.
|
