Фернан Бродель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ферна́н Броде́ль (фр. Fernand Braudel — 24 серпня 1902 — 27 листопада 1985) — французький історик, представник школи Анналів.

Біографія[ред.ред. код]

Після закінчення історичного факультету в 1923 році працював викладачем історії в Алжирі і Парижі, одночасно збираючи матеріали на докторську дисертацію, яка початково мала бути присвячена середземноморській політиці Філіпа II Габсбурга.

Під час Другої світової війни знаходився в німецькому полоні, де написав працю «Середземномор'я в епоху правління Філіпа II» (La Méditerranée et le Monde Méditerranéen a l'époque de Philippe II). Після Другої світової війни активно працює в редакції журналу «Аннали» (Annales. Économies, Sociétés, Civilisations) після смерті Марка Блока і очолив кафедру історії в Колеж де Франс (Collège de France (1949).

Після смерті Люсьєна Февра в 1956 році Бродель очолив секцію VI (соціальні і економічні науки) Практичної школи вищих досліджень (École Pratique des Hautes Études), а також став головним редактором журналу «Аннали», ставши беззаперечним лідером школи Анналів і вчителем практично всіх її подальших представників.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У своїх працях Бродель прагнув вийти за рамки традиційної історіографії і до створення глобальної історії, яка концентрується не лише на політичній історії, а охоплює всі сфери життя: економіку, культуру, політику і т. д. У своїх працях активно опирався на дані історичної географії, історію клімату, історію матеріальної культури і повсякденного життя, а також класичну політичну історію.

Історія і суспільні науки. Наукова діяльність.[ред.ред. код]

В даній праці автор наголошу на тому, що: «Першочерговим завданням сьогодні є зближення соціальних наук»[1]. При цьому необхідно, аби зближення соціальних наук було повним, без віддання переваги якійсь окремій науці. Науковці не повинні націлювати свою діяльність на пошук кордонів, що відділяли б одну науку від іншої, їхньою метою має бути пошук теоретичних орієнтирів, які б вказували шлях до спільних досліджень та проблем, які могли б їх зблизити. На думку Ф.Броделя, такими орієнтирами є математизація, аналіз відносин соціальних феноменів до географічного простору та довгочасова історична перспектива. «Про що не йшла б мова, про минуле чи майбутнє, чітке розуміння того, що соціальний час має багатоманітність форм, виявляється невід'ємним для загальної методології наук про людину». Змінність суспільної системи піддається описові з допомогою відповідних закономірностей — соціологічних, політологічних та інших, які мають ймовірнісний, статистичний характер (і тому до них можна застосовувати математичні методи).

З метою виявлення динаміки історичного розвитку, Ф.Бродель створив спеціальну теорію «історичного часу». Для історика час — початок і кінець всього. Розрізняв наступні часи:

  • час короткої тривалості, який відноситься в першу чергу до політичних подій
  • час середньої тривалоті (циклічний час), який стосується зокрема, економічних циклів
  • час великої тривалості («Longue duree»), характерний для суспільних структур і розвитку цивілізації

У своїй праці Бродель пише не про час, який вимірюється подіями, а про час, що вимірюється короткими хронологічними одиницями. Масштаб часу, що задається цим терміном, співвідноситься з ритмом повсякденного життя індивіда. Наприклад, газетні хроніки описують незначні події повсякденного життя: пожежі, злочини, катастрофи, ціни на зерно, театральні прем'єри тощо. Такі явища короткої тривалості* зустрічаються у всіх сферах життя. Історія, за Броделем, не має бути сукупністю політичних подій. З'являється новий спосіб історичного дослідження — дослідження циклів. Наприклад, використання циклу Кондратьева для різних часових проміжків.

Що ж стосується довготривалої перспективи, то це всього лиш один із можливих шляхів знайти спільну мову у взаємодії суспільних наук. Бродель наголошував, що у всіх проблемах, пов'язаних із довоготривалістю важливим є термін *структура*, оскільки він наголошує на тому, що структура — це історична реальність, яка є стійкою і повільно змінюється в часі. Деякі довготривалі структури є стійким елементом життя цілої послідовності поколінь. Проте досить складно виявити оці довгочасові структури. Дослідження довготривалих структур може ефективно здійснюватися у випадку, коли історик змінить весь стиль і установки, направленість мислення, готовність прийняти нову концепцію соціального. Історію можна зрозуміти лише аналізуючи її в просторі повільної історії. Так, саме поняття «longue duree» (час довгої тривалості) розглядалося Броделем як таке, що відрізняє історію від інших наук, та є притаманним лише історії. «Longue duree» виражає ідею неперервності, єдності, цілісності людської історії.

Динаміка капіталізму[ред.ред. код]

Мета праці — пов'язати капіталізм, його розвиток, засоби зі світовою історією. Книга складається з трьох розділів: «Переосмислюючи матеріальну та економічну історію», «Ігри обміну», «Час світу». — відповідно три лекції, прочитані Ф.Броделем в університеті Джонса Гопкинса в 1976 році. Розглядаючи 4 століття світової історії французький соціолог аналізує постійну гру глибинних тенденцій до рівноваги та її порушення у тривалій історичній перспективі. Він виходить з існування принаймні двох світів — двох життєвих укладів: з одного боку — доіндустріальна економіка, що означилася існуванням жорсткого і нерухомого механізму примітивної економіки з локальним і обмеженим, але сильним ростом сучасних економічних структур, та ринкова економіка і капіталізм з іншого. Матеріальне життя (повсякденність), як одна з сторін життя суспільства, це імпульси, спонукання, стереотипи, способи дії, типи зобов'язань, що змушують до дії. Згідно з Броделем, по відношенню до ринків та суб'єктів обміну, існує 2 рівні ринкової економіки:

  • нижчий поверх (ринки, лавки, торговці)
  • верхній поверх (ярмарки, біржі)

До XVIII ст. ринкова економіка та капіталізм залишається в меншості, більша сфера людських дій охоплювалася матеріальним життям. Аналізуючи розвиток механізмів обміну у Європі та за її межами, Бродель доходить висновку, що Європейська економіка розвивається переважно на вищому рівні, з чим автор пов'язує її швидкий розвиток. Обмін за межами Європи різниться досить широко: від функціонування ярмарок та бірж у Японії та країнах Малазійського архіпелагу, та до примітивних економік. Узагальнюючи сказане, Бродель зображує схему впливу повсякденності на економіку: повсякденне матеріальне життя >>>ринкова економіка>>>капіталізм.

Другий розділ присвячений «Іграм обміну». Ринкова економіка — частина обширного цілого, зв'язуючий елемент між виробництвом та споживанням. До XIX ст. вона становила більш/менш щільний прошарок між повсякденним життям та капіталізмом. Однак ринок не є досконалим зв'язком між виробництвом і споживанням, є не повним. Капіталізм же використовується для позначення іншої діяльності. Досвід минулого трансформується у теперішнє, наповнює його. Капіталіст — це людина, яка управляє включенням капіталу у безперервний процес виробництва. Ринкова економіка є обміном двох сторін:

  • 1. повсякденний ринковий обмін (місцева торгівля, обмін на невеликій відстані) — має регулярний, передбачуваний, рутинний характер, є відкритим для торговців (ринок містечка);
  • 2. обмін, що прагне скритися від гласності, контролю.

Відповідно є два типи обміну — приземлений, підкорений (public market) та обмін вищого порядку, складний, що прагне до панування (privat market). Другий, відповідно є сферою капіталізму. Капіталізм неможливий без підтримки суспільства, є реальністю соціального та політичного порядку, елементом цивілізації. У третьому розділі даної праці — «Час світу» автор вводить розрізнення між двома типами економіки: світова економіка та світ-економіка. Поняття світ-економіки він запозичує у Іммануїла Валлерстайна. Світова економіка — це економіка світу в цілому, ринок всього світу.

Світ-економіка (Weltwirtschaft) це економіка лише деякої частини нашої планети в тій мірі, в якій утворюється економічно єдине ціле (напр. Середземномор'я XVI ст). світ економіки характеризується наступними трьома моментами: географічний простір, полюс або центр (пануюче місто), складається з ряду концентрично розміщених зон (центр>>>середня зона>>>проміжна зона>>>периферія(залежна територія)).

Зміщення центру характеризується боротьбою, економічними кризами, зіткненням інтересів. У епосі можуть співіснувати декілька світ-економік, пов'язаних обмеженими обмінами. Бродель виділяє дві фази світової історії:

  1. фаза економік, що створюються і домінують містами (до сер XVIII ст);
  2. фаза національних економік.

Національна економіка — політичний простір, що перетворюється державою у зв'язаний уніфікований економічний простір, діяльність різних частин якого може бути об'єднана в межах одного напряму. Вперше претендувати на домінуючу роль в світ-економіці (фактичне ототожнення з нею) стала Англія. Автор докладно описує цей процес.

Підсумовуючи процес розвитку капіталізму, французький соціолог зазначає, що:

  • природа капіталізму залишається без змін: капіталізм базується на використанні міжнародних ресурсів та можливостей, існує у світовому масштабі, прагне світового панування;
  • капіталізм спирається на монополії;
  • капіталізм не поширюється на всю економіку, зайняте працею суспільство, не заключає їх у замкнуту та досконалу систему.

Капіталізм виростає переважно на вершинних видах економічної діяльності чи принаймні прагне до вершин. Це — зона високих прибутків.

Найважливіші праці[ред.ред. код]

  • La Méditerranée et le Monde Méditerranéen a l'époque de Philippe II, 1949
  • Ecrits sur l'Histoire, 1969 (Нариси про історію)
  • Civilisation matérielle, économie et capitalisme, XVe-XVIIIe siecle, 1979 (Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм XV–XVIII століття, пер. з французької Григорія Філіпчука — К.,"Основи", 1997, т.1-3.)
  • La Dynamique du Capitalisme, 1985
  • L'Identité de la France, 1986 (Что такое Франция? - М.: Издательство имени Сабашниковых, 1995, т. 1-3)
  • Grammaire des civilisations, 1987
  • Le Modèle Italien, 1989

Українською мовою[ред.ред. код]

Російською мовою[ред.ред. код]

  • Динамика капитализма/ г. Смоленск,'Полиграмма', 1993
  • История и общественные науки. историческая деятельность Философия и методология истории. М., 1977.
  • Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV–XVIII вв. / Пер. с фр. Л.Е.Куббеля; вступ. ст. и ред. Ю.Н.Афанасьева. 2-е изд., М.: Весь мир, 2006. ISBN 5-7777-0358-5
  • Что такое Франция? -М.: Издательство имени Сабашниковых, 1994; в 3 т. (т.1. Простраство и история; т.2. Люди и вещи; т. 3. Крестьянская экономика) ISBN 5-8242-0016-5

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історія і суспільні науки. Наукова діяльність

Посилання[ред.ред. код]