Французька колонізація Америки
.svg)
Французька колонізація Америки розпочалась у XVI ст. і тривала до XVIII ст. , коли Франція будує колоніальну імперію у Західному Гемпширі. Франція заснувала колонії на сході Північної Америки, на декількох Карибських островах та у Південній Америці. Більшість колоній розвивали для експорту риби, цукру та хутра. За цей період колонізації французи засновують багато міст, серед яких Квебек та Монреаль в Канаді; Батон-Руж, Детройт, Мобіл, Новий Орлеан і Сент-Луїс в США, Порт-о-Пренс і Кап-Аїтьєн на Гаїті.
Північна Америка[ред. | ред. код]
Французи вперше ступили на землі Нового світу як дослідники, шукачі маршруту до Тихого океану та достатку. Найбільш значні дослідження французів в Північній Америці відбулися під час правління короля Франції Франциска І . У 1524 році Франциск відправив італійця Джованні да Верраццано знайти шлях до Тихого океану в районі між Флоридою та Ньюфаундлендом. Землям поміж Новою Іспанією та англійським Ньюфаундлендом Верраццано дав назви Франческа та Нова Галлія, таким чином промоціюючи Францію.[1]
Згодом, у 1534 році Франциск відправив Жака Картьє в першу з трьох подорожей досліджувати узбережжя Ньюфаундленда та ріку Св. Лаврентія. Потім французи мали невдалі спроби заснувати декілька колоній вздовж узбережжя Північної Америки, які провалилися через погодні умови, хвороби або конфлікт з іншими європейськими колоністами. Картьє пробував заснувати перше постійне європейське поселення в північній Америці в Кап-Руж (місто Квебек) у 1541 році, але всі 400 поселенців наступного року залишили поселення через погану погоду і напади корінного населення. Невелика група вояків, яка залишилась у Південній Кароліні на острові Парріс, у 1562 році заснувала Шарльсфорт (Charlesfort), але наступного року була змушена покинути його у зв'язку з припиненням постачання харчів з Франції. Форт Кароліна, заснований у 1564 році на місці, де сьогодні знаходиться місто Джексонвілл в штаті Флорида, проіснував лише один рік та був знищений іспанцями з Сент-Августина. Незабаром провалилась і спроба розміщувати засуджених на острові Сейбл в Новій Шотландії. У 1599 році в поселенні Тадуссак (тепер це Квебек) заснували торговий пост, але першу зиму пережили лише п'ятеро з шістнадцяти осіб. У 1604 році острів Сент-Круа в Акаді був місцем для ще однієї французької колонії, яка дуже сильно постраждала від хвороби, мабуть, цинги. Наступного року поселення перевезли в Порт Рояль. У 1685 році в Техасі французи заснували Форт Сент-Луїс, але до 1688 року його покинули.
Франція втратила Нову Францію на користь британців під час шістьох колоніальних воєн. Найбільше поселення Сан-Домінго французи заснували на острові Еспаньйола у 1664 році. «Перлина Антильських островів», Сан-Домінго було найбагатшою колонією в Карибському морі до повстання рабів у 1791, коли розпочалась Гаїтянська революція, що призвела до звільнення рабів колонії у 1794 році, а згодом до здобуття цілковитої незалежності для своєї країни, яка змінила назву на Гаїті. Недовго Франція також керувала східною частиною острова, який сьогодні займає Домініканська Республіка.
Впродовж XVII–XVIII ст. Франція керувала більшою частиною Малих Антильських островів: Домініка, Гренада, Гваделупа, Марі Галант, Мартиніка, Сен-Бартелемі, Санта-Крус (Віргінські острови), Сент-Кіттс, Сент-Люсія, Сен-Мартен, Сен-Вінсент і Тобаго. За контроль над цими островами часто змагалися Франція, Британія та Голландія; у випадку Сен-Мартен, острів був розділений на двоє — ситуація, що збереглася і донині. Велика Британія відібрала деякі з французьких островів під час Семилітньої(французько-індіанської) та Наполеонівських воєн. Франції вдалося зберегти контроль над таким островами як Гваделупа, Мартиніка, Марі Галант, Сен-Бартелемі і частиною острова Сен-Мартен, які досі залишаються частиною Франції. Гваделупа (включно з Марі-Галант та островами неподалік) і Мартиніка — це заморські департаменти Франції, а Сен-Бартелемі і Сен-Мартен з 2007 року стали заморськими община Франції.
Південна Америка[ред. | ред. код]
З 1555 до 1567 року французькі гугеноти під командуванням віце-адмірала Ніколаса Дюранда де Вілеганона пробували заснувати колонію Антарктичну Францію (сучасна Бразилія), але її знищили португальці. Ще одну невдалу спробу французи робили з 1612 до 1615, де сьогодні знаходиться Сан-Луїс (Бразилія).
.svg)
У Французькій Гвіані вперше французи оселились у 1604 році, попри те, що попередні поселення вони були змушені покинути у зв'язку з ворожістю американських індіанців і тропічними хворобами. У 1643 заснували поселення Каєнна, але згодом покинули; знову відновили у 1660-х. Гвіана постійно була під владою Франції, за винятком коротких захоплень англійцями та голландцями у XVII ст. та португальцями у XIX ст. з 1851 до 1951 це було місце горезвісної виправної колонії Острів Диявола (Île du Diable). З 1946 року Французька Гвіана стала заморським департаментом Франції.
У 1860 році французький адвокат і авантюрист Орелі-Антуан де Тунан проголосив себе королем Арауканії і Патагонії. Його проголошення не підтримали сусідні країни, зокрема, Чилі та Аргентина, які взяли контроль над територією на себе, трактуючи його як божевільного.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1524: Подорож відкриттів [Архівовано 15 квітня 2009 у Wayback Machine.], Centro studi storici Verrazzano
Література[ред. | ред. код]
- Holbrook, Sabra (1976), Французькі відкривачі Північної Америки та їхня спадщина, New York: Atheneum, ISBN 0-689-30490-0