Жак Картьє
| Жак Картьє | |
 Жак Картьє, як його собі уявляв художник Теофіль Амель у 1844. Жодних портретів Картьє не збереглося. |
|
| Народився | 31 грудня 1491 м. Сен-Мало, Франція, Бретань |
|---|---|
| Помер | 1 вересня 1557 (65 років) м. Сен-Мало, Франція, Бретань |
| Громадянство | Франції |
| Національність | француз |
| Відомий | вчений |
| Діяльність | мореплавець |
| Родичі | Картьє Жана Бертелін Картьє Картьє Лукас |
| Дружина | Джоан Картьє |
Жак Картьє́ (фр. Jacques Cartier; *31 грудня 1491 — †1 вересня 1557) — французький мореплавець (за походженням бретонець), перший європеєць, що піднявся рікою Св. Лаврентія в 1534 році.
Карт'є відкрив острови Мадлен і Сен-Жан (нині — острів Принца Едварда) і проплив рікою Св. Лаврентія до майбутніх Квебеку і Монреаля, проте не зумів відкрити Північно-Західний прохід (у Тихий океан), якого шукав як багато інших мореплавців.
Саме Жаку Картьє світ зобов'язаний появою назви Канада. Під час висадки на острів Монреаль, Картьє відвідав ірокезьке село Ошлага (фр. Hochelaga). Ірокезькою мовою слово «каната» означає «село». Картьє помилково вирішив, що так індіанці назвають свою країну.
Зміст |
Подорожі [ред.]
Подорож перша, 1534 [ред.]
1534 року, коли герцогство Бретань формально об'єдналося із Францією Едиктом про унію, Картьє, шанований у Бретані моряк, зустрівся з королем Франциском I. На той час французький король уже запрошував, хоча ще формально не споряджав, флорентійського мореплавця Джованні де Верраццано дослідити східне побережжя Північної Америки. Вважається, що Жак Картьє супроводжував Варраццано в його експедиціях 1524 року, які дослідили узбережжя від Південної Кароліни до Нової Шотландії, а також низку островів, зокрема Ньюфаундленд. Картьє, можливо, плавав із Варраццано також у Бразилію. Ці попередні подорожі послужили для Картьє рекомендацією[1].
У 1534 Картьє, отримавши завдання від короля, виплив у море, сподіваючись відкрити Північно-західний прохід до багатих ринків Азії. У королівському наказі Картьє доручалося «відкрити острови й землі, де, за словами, можна знайти багато золота та інших дорогоцінних речей». Подорож через океан зайняла двадцять днів. 10 травня 1534 Картьє почав досліджувати Ньюфаундленд, території, які зараз належать канадським атлантичним провініціям та затоку св. Лаврентія.
Підчас однієї із зупинок на острові Птахів із островів Мадлен, що зараз оголошений пташиним заповідником, його команда убила понад 1000 птахів, здебільшого тепер вимерлих безкрилих гагарок.
Із тубільним населенням Картьє вперше зустрівся на північному березі затоки Шалер. Наймовірніше вони належали до племені мікмаків. Перші дві зустріч була короткими й супроводжувалися обміном товарами. Третя зустріч відбувалася на березі затоки Гаспе, цього разу з ірокезами. 24 липня 1534 року Картьє встановив на березі затоки Гаспе десятиметровий хрест зі словами «Жай живе король Франції» й оголосив територію власністю короля. Індіанці зрозуміли значення цієї події — і внаслідок ворожих дій французи полонили двох синів місцевого вождя. Врешті-решт тубільний вождь погодився дозволити французам взяти територію за умови, що вони повернуться з європейськими товарами[2]. Картьє повернувся в Францію, переконаний у тому, що досяг узбережжя Азії.
Подорож друга, 1535—1536 [ред.]
У свою другу подожож до берегів Америки Картьє виплив 19 травня наступного, 1535 року, з трьома кораблями, 110 моряками й двома тубільцями. Добравшись до річки св. Лаврентія, вони вперше попливли вгору проти течії й добралися до столичного поселення ірокезів Стадакона, вождем у якому був Доннакона.
Картьє залишив більші кораблі в бухті неподалік Стадакони, а наменшим поплив далі вгору, добравшись до селища Ошелага, яке було розташоване на місці сучасного Монреаля. Ошелага вразила мандрівників більше, ніж невеличка й непоказна Стадакона: зустрічати європейців вийшло понад тисячу ірокезів. Місце висадки зараз із упевненістю ідентифіковане як початок Сен-Марі-Со, там, де тепер стоїть міст Картьє. Далі експедиція пройти не могла, оскільки річку перегороджували пороги. Картьє був настільки впевнений, що ця річка є північно-західним проходом, і що шлях до Китаю перекривають тільки ці пороги, що пороги й містечко біля ного врешті-решт отримали назву Лашін від фр. La Chine — Китай[3].
Провівши в Ошелазі два дні, Картьє повернувся до Стадакони 11 жовтня. Невідомо, коли саме він вирішив залишитися там на зиму, але плисти назад у Францію було пізно. Французи укріпили форт, наносили дров і насолили дичини й риби.
На період з середини листопаду до середини квітня французькі кораблі були скуті кригою. Крига була товста, понад фатом, снігу насипало понад 4 фути. Крім того, розпочалася цинга, спочатку серед ірокезів, потім і серед французів. За оцінками Картьє померло приблизно 50 індіанців.
Картьє записав у журналі, що до середини лютого «із 110 чоловіків, скільки нас було, не більше десяти почувалися достатньо добре, щоб допомагаи іншим, жалюгідне видовище». 25 із моряків померло, перш ніж французи довідалися від індіанців, що може допомогти прокип'ячена кора білої ялиці. Французи милися індіанським засобом, менш ніж за тиждень використали ціле дерево, — і результати були настільки чудовими, що Картьє поголосив дивовижне відкриття божим даром і чудом[3] [4][5].
Готуючись до повернення в Францію, Картьє вирішив привезти з собою вождя Доннакону, щоб той міг особисто розповісти про країну, що лежить далі на північ, яку називають королівством Сагеней, де, як кажуть, багато золота, рубінів та інших коштовностей. Після важкої тритижневої подорожі вниз річкою св. Лаврентія та через Атлантичний океан, Картьє прибув у Сен-Мало 15 липня 1536, чим із завершилася 14-місячна друга експедиція.
Подорож третя, 1541—1542 [ред.]
17 жовтня 1540 французький король Франциск I звелів бретонському мореплавцю знову повернутися в Канаду, щоб надати ваги проекту колонізації, в якому Картьє була обіцяна чільна роль. Але 15 січня замість Картьє на посаду лейтенант-генерала Нової Франції був призначений Жан-Франсуа де Ла Рок де Роберваль, гугенот, придворний і друг короля. Роберваль повинен був очолювати експедицію, тоді як Картьє був тільки навігатором. Поки Роберваль чекав на артилерію й припаси, він дозволив Картьє вирушити в море самостійно, не чекаючи на інші кораблі[6].
23 травня 1541 Картьє вирушив із Сен-Мало на п'яти кораблях. Цього разу думки про прохід до Далекого Сходу, були забуті. Тепер метою стало відшукати королівство Сагеней із його багатствами й заснувати постійну колонію на річці св. Лаврентія[7].
Кинувши якір біля Стадакони, Картьє знову зустрівся з ірокезами, але його збентежила «радість» індіанців та їхня чисельність, тож він вирішив не будувати поселення поблизу. Пропливши ще кілька миль вгору річкою до місця, яке він запримітив раніше, він вирішив поселитися там, де тепер стоїть містечко Кап-Руж. Каторжників й колоністів висадили на берег, випустили худобу, що пережила тритижневу мандрівку морем, скопали землю під городи, посадили капусту, брукву й латук. Укріплене поселення назвали Шарльбур-Рояль. На скелі, що височіла над поселенням, побудували для захисту ще один форт.
Люди почали збирати те, що здавалося їм алмазами й золотом, але що, привезене у Францію, виявилося кварцом і піритом. Звідси у французів з'явилася приказка «фальшивий, як канадські діаманти». Два кораблі з цими багатствами відіслали додому 2 вересня[7].
Давши всім завдання, 7 жовтня Картьє вирушив розвідувати землю й шукати Сагеней на човнах. Він знову доплив до Ошелаги, але погана погода й пороги завадили йому пробратися далі, до річки Оттава. Коли Картьє повернувся до Шарльбур-Роялю, ситуація там була загрозлива. Ірокези більше не навідувалися з дружніми візитами й не торгували рибою й дичиною, а злобно бродили навколо. Записів про зимівлю 1541—1542 не існує, й інформацію можна було зібрати тільки зі слів тих моряків, які повернулися в Францію. Індіанці, мабуть, вчинили на поселення напад і вбили біля 35 поселенців перш, ніж ті встигли відступити за укріплення. Хоча ліки від цинги вже були відомі, від розповідей складається загальне враження жалюгідного становища поселенців, і в Картьє наростало переконання в тому, що в нього немає достатньо людей ні для того, щоб захищатися, ні для того, щоб шукати королівство Сегеней.
Картьє вирушив у дорогу до Франціъ 1542, зустрівши Роберваля з кораблями біля узбережжя Ньюфаундленду приблизно тоді, коли Роберваль висадив на безлюдний острів свою родичку Маргариту де ла Рок. Незважаючи на наполягання Роберваля, щоб Картьє супроводжував його до Сагенею, Картьє під прикриттям ночі вислизнув і продовжив свій шлях до Франції. Він ще досі вважав, що його судно навантажене золотом й діамантами. У Францію мореплавець прибув у жовтні. Цим закінчуються його подорожі. Тимчасом, Роберваль узяв командування в Шарльбур-Роялі в свої руки, але в 1543 поселення було закинуте, оскільки хвороби, погана погода й ворожі тубільців довели колоністів до відчаю[8].
Решту життя [ред.]
Решту життя Картьє провів у своєму помісті неподалік Сен-Мало, часто допомагав, коли виникала потреба в перекладачі з португальської. Помер він у віці 65 або 66 років під час епідемії[9]. Його поховали на території кафедрального собору св. Вінсента.
Жодного постійного європейського поселення в Канаді не було аж до 1608 року, коли Самюель де Шамплен заснував Квебек.
Виноски [ред.]
- ↑ Baron de La Chapelle, " Jean Le Veneur et le Canada ", Nova Francia, vol. 6, 1931, pp. 341—343, quoting a genealogical work made in 1723 for the Le Veneur family. After his final trip, he said he would never search again.
- ↑ Dictionary of Canadian Biography Online
- ↑ а б «Jacques Cartier's Voyages». Chronicles of America. 2010. Процитовано 2 October 2010.
- ↑ «Jacques Cartier». Eindhoven University. 2010. Процитовано 2 October 2010.
- ↑ H.P. Biggar. The Voyages of Jacques Cartier. Ottawa: Publications of the Public Archives of Canada. No. 11. 1924, p. 204
- ↑ «Jacques Cartier, Short Biography (w/timeline)». Elizabethan Era. 2010. Процитовано 2 October 2010.
- ↑ а б «Cartier’s Third Voyage to Canada, 1541-1542». American Journeys. 2010. Процитовано 2 October 2010.
- ↑ «Jacques Cartier's Third Voyage - 1541, Settlement of Charlesbourg-Royal». Simpson Shack. 2010. Процитовано 2 October 2010.
- ↑ «Parks Canada — Cartier-Brébeuf National Historic Site of Canada — Natural Wonders & Cultural Treasures — Jacques Cartier, Explorer and Navigator». Pc.gc.ca. 2009-07-15. Процитовано 2010-03-13.
Література [ред.]
- Blashfield, Jean F (2002), Cartier: Jacques Cartier in search of the Northwest Passage, Compass Point Books, ISBN 0756501229, http://books.google.ca/books?id=CnqewxxWnYUC&lpg=PA1&dq=Jacques%20Cartier&pg=PA1#v=onepage&q&f=true
- Cartier, Jacques (1993). У Ramsay Cook. The Voyages of Jacques Cartier. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 0802050158.
- Greene, Meg (2004), Jacques Cartier: Navigating the St. Lawrence River, Rosen Central, ISBN 0823936244, http://books.google.ca/books?id=jErEkbBDDzkC&lpg=PP1&dq=Jacques%20Cartier&pg=PP1#v=onepage&q&f=true
- Jacob, Yves (2000) (French version), Jacques Cartier, Éditions l'Ancre de marine, ISBN 2841411451, http://books.google.ca/books?id=-b9R5DEo1eQC&lpg=PP1&dq=Jacques%20Cartier&pg=PP1#v=onepage&q&f=true
- Trudel, Marcel (1966). «Cartier, Jacques». Dictionary of Canadian Biography. Vol. 1. Toronto: University of Toronto Press. с. 154–172.
- Trudel, Marcel (1973). The Beginnings of New France, 1524–1663. Toronto: McClelland and Stewart.
|
||||||||||||||||
