Європейська колонізація Америки

Початок європейської колонізації Америки, як правило, датуються 1492 роком, хоча існує принаймні, один приклад ранішої спроби колонізації. Першими відомими європейцями, що досягли Америки, як вважають, були вікінги («Норсі») у 11 столітті, які створили декілька колоній в Ґренландії і одне тимчасове поселення Л'Анс-о-Медоуз (L'Anse aux Meadows) в норвезькому районі Вінландія, сьогоденний Ньюфаундленд. Поселення в Ґренландії існували впродовж декількох століть, протягом яких ґренландські норсі і ескімоси мали контакти, але вони були ворожими. До кінця 15 століття, поселення ґренландських норсі загинули..

В 1492 році іспанська експедиція під головуванням Христофора Колумба досягла Америки, після чого європейська колонізація, швидко запроваджувалося спочатку у Карибському морі (включаючи острови Гаїті, Пуерто-Ріко і Кубу), а з початку 16 століття, і во всій іншій Америці. Врешті-решт, вся західна півкуля перейшла під владу європейських держав, що привело до глибоких змін в її природі, населенні, у рослинному і тваринному світі. У 19 столітті вже більше 50 мільйонів чоловік залишили Європу за для Америки.

Колонізація Південної і Центральної Америки в XV—XVII століттях

Територіальні зміни в Центральній Америці з 1700 року

Територіальні зміни в Південній Америці з 1700

• 1499 — Амеріго Веспуччі і Алонсо де Хойєда досягають гирла Амазонки
• 1502 — Веспуччі, після другої подорожі остаточно приходить до висновку, що Американський континент не є частиною Індії
• 1513 — Після 25-денного переходу джунглями Васько Нуньєс де Бальбоа перетинає Панамський перешийок і вперше виходить до тихоокеанського узбережжя Америки.
• 1513 — Хуан Понсе де Леон, вирушає на пошуки легендарного фонтану вічної юності. Зазнавши невдачі в досягненні об'єкта пошуків, він проте виявляє родовища золота. Дає ім'я півострову Флорида і оголошує його іспанським володінням.
• 1519 — Фернандо Кортес входить в Теночтітлан, захоплює Імператора Монтесуму II починаючи тим самим завоювання імперії Ацтеків. Його тріумф приводить до 300-річної іспанської влади в Мексиці і Центральній Америці.
• 1522 — Пськуаль де Андогойя відкриває Перу.
• 1523 — Іспанія засновує постійну військову базу і поселення на Ямайці
• 1531 — Франсисько Пісарро, вторгається до Перу, знищує тисячі аборигенів і підкорює Імперію Інків, найпотужнішу державу південноамериканських індіанців. Величезна кількість інків гине від занесеної іспанцями вітрянки.
• 1536 — Іспанські поселенці засновують Буенос-Айрес, проте через п'ять років вимушені покинути місто під натиском індіанців.
• 1538 — Заснування Боготи.
• 1539 — В Мехіко відкривається перша друкарня в Новому Світі.
• 1540 — Відкриття Великого Каньйону.
• 1541 — Ернандо де Сото досягає берегів Міссісіпі.
• 1551 — Перші університети засновані в Лімі і Мехіко
• 1565 — Заснування Сент-Августіну — першого поселення європейців на території сучасних Сполучених Штатів
• 1567 — Заснування Ріо-де-Жанейро
• 1580 — Повторне заснування Буенос-Айресу
• 1605 — (1609 за деякими джерелами) заснування Санта-Фе, столиці іспанської колонії Нью-Мексико (нині штат США)

Колонізація Північної Америки (XVII—XVIII вв.)

Територіальні зміни в Північній Америці з 1750

До середини XVI-го століття домінування Іспанії на американському континенті було майже абсолютним, колоніальні володіння, що тягнулися від мису Горн до Нью-Мексико, приносили величезні доходи королівській казні. Спроби інших європейських держав заснувати колонії в Америці не увінчалися помітними успіхами.. Але в той же час почав змінюватися баланс сил в Старому Світі: королі витрачали потоки срібла і золота, що йдуть з колоній, і мало цікавилися господарством метрополії, яке під тягарем неефективного, корумпованого адміністративного апарату, засилля клерикалізму і відсутності стимул-реакцій до модернізації стало все більше відставати від економіки Англії, що швидко розвивалася.

Іспанія поступово втрачала статус головної європейської наддержави і владичиці морів. Багаторічна війна в Нідерландах, величезні кошти, що витрачались на боротьбу з Реформацією в усій Європі, конфлікт з Англією прискорили занепад Іспанії. Останньою краплею стала загибель Непереможної Армади в 1588 році. Після того, як англійські адмірали, а більшою мірою жорстокий шторм розгромили найкрупніший флот того часу, Іспанія відійшла в тінь, ніколи більше не оправившись від цього удару. Лідерство в «естафеті» колонізації перейшло до Англії, Франції і Голландії.

Колонії Англії

У 1585 і 1587 роках сер Волтер Релі за наказом Королеви Англії Єлизавети I зробив дві спроби заснувати постійне поселення в Північній Америці. Розвідувальна експедиція досягла американського берега в 1584 році, і назвала відкрите узбережжя Вірджинія (англ. Virginia — «Невинна») на честь «королеви-діви» Єлизавети I, що ніколи не виходила заміж. Обидві спроби закінчилися невдачею — перша колонія, заснована на острові Роанук недалеко від узбережжя Вірджинії, виявилася на межі загибелі з-за атак індійців і нестачі запасів і була евакуйована сером Френсісом Дрейком в квітні 1587 року. У липні того ж року на острів висадилася друга експедиція колоністів, чисельністю 117 чоловік. Планувалося, що навесні 1588 років в колонію прибудуть кораблі із спорядженням і продовольством. Проте з різних причин експедиція постачання затрималася майже на півтора роки. Коли вона прибула на місце, всі споруди колоністів були в цілості, проте жодних слідів людей, за винятком останків однієї людини знайдено не було. Точна доля колоністів не встановлена до цього дня. .

Заселення Вірджинії. Джеймстаун

На початку XVII століття в справу вступив приватний капітал. У 1605 році відразу дві акціонерні компанії отримали від короля Якова I ліцензії на заснування колоній у Вірджинії. Слід враховувати, що у той час терміном «Вірджинія» позначалася вся територія північноамериканського континенту. Перша з компаній «Лондонська Вірджинська компанія (англ. Virginia Company of London)» отримала права на південну, друга «Плімутська компанія (англ. Plymouth Company)» на північну частину континенту. Не зважаючи на те, що офіційно обидві компанії проголошували основною метою поширення християнства, отримана ліцензія дарувала їм право «шукати і добувати всіма способами золото, срібло і мідь».

20 грудня 1606 року, колоністи відправилися в плавання на борту трьох суден і після важкого, майже п'ятимісячного плавання, під час якого декілька десятків померли з голоду і хвороб в травні 1607 року досягли Чезапікської бухти. Протягом наступного місяця ними був побудований дерев'яний форт, названий на честь короля Форт Джеймс (англійська вимова імені Яків). Пізніше форт був перейменований на Джеймстаун—перше постійне британське поселення в Америці..

Офіційна історіографія США вважає Джеймстаун колискою країни, історія поселення і його лідера — капітана Джона Сміта, висвітлена в багатьох серйозних дослідженнях і художніх творах. Останні, як правило, ідеалізують історію міста і першопроходців, що населяли його (наприклад популярний мультфільм Покахонтас). Насправді перші роки колонії були надзвичайно важкими, в голодую зиму 1609—1610 рр. з 500 колоністів в живих залишилося не більше 60, і, за деякими свідоцтвами ті, що вижили були вимушені вдатися до канібалізму, щоб пережити голод.

Американська марка випущена до трьохсотліття заснування Джеймстауну

У подальші роки, коли питання фізичного виживання вже не стояло настільки гостро, двома найважливішими проблемами були напружені стосунки з індіанцями і економічна доцільність існування колонії. На розчарування акціонерів «Лондонської Вірджинської Компанії» ні золота, ні срібла колоністами знайдено не було, і основним товаром на експорт була корабельна деревина. Не зважаючи на те, що цей товар мав певний попит в метрополії, яка порядком виснажила свої ліси, прибуток, як і від інших спроб господарської діяльності, був мінімальний..

Ситуація змінилась в 1612 році, коли фермерові і землевласникові Джону Рольфу вдалося схрестити місцевий сорт тютюну, вирощуваного індіанцями з сортами завезеними з Бермудських островів. гібриди, були добре пристосовані до клімату Вірджинії і в той же час відповідали смакам англійських споживачів. Колонія придбала джерело надійного доходу і на довгі роки тютюн став основою економіки і експорту Вірджинії а словосполуки «Вірджинський тютюн», «суміш Вірджинії» уживаються як характеристики тютюнових виробів і до цього дня . Через п'ять років експорт тютюну склав 20000 фунтів, ще через рік він був подвоєний, а у 1629 році досяг 500000 фунтів. Джон Рольф надав ще одну послугу колонії: у 1614 році йому вдалося домовитися про мир з місцевим індіанським вождем. Мирний договір скріпляв шлюб між Рольфом і дочкою вождя Покахонтас.

У 1619 році сталися дві події що зробили істотний вплив на всю подальшу історію США. Цього року губернатор Джон Ярдлі прийняв рішення передати частину влади 'Раді Бюргерів', заснувавши тим самим перші в Новому Світі виборні законодавчі збори. Перше засідання ради відбулося 30 липня 1619 року.. У тому ж році колоністами була придбана невелика група афріканців ангольського походження. Хоча формально вони не були рабами, а мали тривалі контракти без права розірвання, з цієї події прийнято відлічувати історію рабовласництва в Америці..

У 1622 ріоці майже чверть населення колонії була знищена повсталими індіанцями. У 1624 році ліцензія Лондонської Компанії, справи якої прийшли до занепаду, була відкликана, і з того часу Вірджинія стає королівською колонією. Губернатор призначався королем, проте рада колонії зберегла значні повноваження.

Хронологія заснування англійських колоній

1. 1607 — Вірджинія (Джеймстаун)
2. 1620 — Массачусетс (Плимут и Поселение бухты Массачусетс)
3. 1626 — Нью-Йорк
4. 1633 — Меріленд
5. 1636 — Род-Айленд
6. 1636 — Коннектикут
7. 1638 — Делавер
8. 1638 — Нью-Гемпшир
9. 1653 — Північна Кароліна
10. 1663 — Південна Кароліна
11. 1664 — Нью-Джерсі
12. 1682 — Пенсильванія
13. 1732 — Джорджія

Французькі колонії

До 1713 року Нова Франція досягла найбільших своїх розмірів. Вона включала п'ять провінцій:

• Канада (південна частина сучасної провінції Квебек), розділена у свою чергу на три «уряди»: Квебек, Три Реки (фр. Trois-Rivières), Монреаль і залежна територія Pays d'en Haut, що включала сучасні канадські і американські регіони Великих Озер з яких порти Поншартран (Детройт) (фр. Pontchartrain) і Мішийімакинак (фр. Michillimakinac) були практично єдиними центрами французького заселення після руйнування Гуронії.
• Акадія (сучасна Нова Шотландія і Нью-Брансуїк).
• Гудзонова затока (сучасна Канада)
• Новая Земля
• Луїзіана (центральна частина США, від Великих Озер до Нового Орлеану), поділена на два адміністративних регіона: Нижня Луїзіана і Іллінойс (фр. le Pays des Illinois).

Хвороби і втрати населення

Європейський і азіатський спосіб життя, що мав тривалу історію спільного тісного співіснування людей і одомашнених тварин, наприклад, корів, свиней, овець, кіз, коней, а також різноманітної одомашненої птиці, призвів до невідомих епідемій в Америці. Таким чином великомасштабні контакти з європейцями після 1492 призвели до нових хвороб корінного населення Північної і Південної Америки. Епідемії віспи (1518, 1521, 1525, 1558, 1589), висипного тифу (1546), грипу (1558), дифтерії (1614) і корі (1618) промайнули випереджаючи перші контакти з європейцями,, вбив за цей період від 10 млн. до 20 млн. чоловік, до 95% корінного населення Північної і Південної Америки. Ця втрата населення, культурного хаосу, політичного краху сприяли колонізації земель і завоюванню місцевих цивілізацій..

Початок завоювання, претензії, і колонії

Території в Америці, колонії або претензії великих європейських держав на 1750

Перші завоювання були зробленні Іспанією і Португалією. У 1494 згідно з Тордесил'яським договором, ратифікованим Папою Римським, ці два королівства поділили весь неєвропейський світ між собою, причому лінія йшла через Південну Америку. Згідно з цим договором, і претензіями іспанського дослідника Бальбоа Васко Нуньєса на всі землі що до Тихого океану, іспанці швидко завоювали території, держави ацтеків і інків отримали контроль над більшою частиною західної частини Південної Америки, Центральної Америки і Мексики у середині 16 століття, на додаток до раніших Карибських завоювань. За цей же термін, Португалія завоювала велику частину східної Південної Америки, назвавши її Бразилією.

Інші європейські країни незабаром оскаржили умови Тордесил'яського договору, в якому вони не брали участь. Англія і Франції намагалися завоювати колонії в Америці в 16 столітті, але вони зазнали невдачу. Проте в наступне століття, два королівства, разом з Голландською республікою, заснували декілько постійних колоній. Деякі з них були на Карибських островах, які вже були завойовані Іспанією або обезлюдніли через хвороби, тоді як інші були в східній частині Північної Америки, яка не була колонізована Іспанією на північ від Флоріди.

Перші європейські володіння в Північній Америці: Іспанська Флорида, англійські колонії Колонія Вірджинія (з прибережними і Бермудськими островами) і Нова Англія, французькі колонії Акадія і Канада, шведська колонія Нова Швеція, і голландська Нові Нідерланди. У 18 столітті, Данія-Норвегія відродили їхні колишні колонії в Ґренландії, тоді як Російська імперія, заснувала поселення на Алясці.

Оскільки все більше число країн, мало зацікавленність до колонізації Америки, конкурентна боротьба за території, становилась все запеклішою. Колоністи, часто стикались із загрозою нападу з боку сусідніх колоній, а також тубільних племен і піратів.

Початкова державна підтримка колоністів

Першим етап європейської активності в Америки розпочалося з атлантичного переходу Христофора Колумба (1492—1504), за кошти Іспанії, який шукав новий шлях до Індії і Китаю. за ним були інші дослідники, як Джон Кабот, який відкрив Ньюфаундленд і був споряджен Англією. Педру Альваріс Кабрал дослідив Бразилію від Португалії. Веспуччі Амеріго, який працював від Португалії з 1497 до 1513, і встановив, що Колумб знайшов новий континент. Сьогоднішні картографи використовують латинізовану версію його ім'я, Америка, для обозначення двох континентів.

Іспанська і Португальська імперії під час їхньої унії (1581—1640).

Ці дослідження були підтримані, зокрема Іспанією, в епоху завоювання: іспанці, тільки що закінчили Реконкісту в Іспанії від ісламу, першими під час колонізації Америки, застосовують ту же модель управління, що була в Аль-Андалус. Десять років після після відкриття Колумба, влада на Гаїті було віддана Ніколасу де Овандо з ордену Алькантара, заснованого на Реконкисті. Як і на Іберийському півострові, мешканцям Гаїті були надані нові землевласники, в той час релігіозний орден займався врядуванням. нимается местная администрация. Поступово була впровадженна система енком'єнда, яка надала землю європейським поселенцям.

Дивись також

• Колоніальна Бразилія
• Нова доба

Джерела

• De Roo, Peter (1900). History of America before Columbus : according to documents and approved authors, Philadelphia : J.B. Lippincott, 1900, vol. 1: American Aboriginies vol. 2: European Immigrants — Google Books
• Starkey, Armstrong (1998). European-Native American Warfare, 1675—1815. University of Oklahoma Press