Хаменерій вузьколистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван-чай вузьколистий
Cleaned-Illustration Epilobium angustifolium.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Онагрові (Onagraceae)
Рід: Epilobium
Вид: Хаменерій вузьколистий
Біноміальна назва
Epilobium angustifolium
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chamerion angustifolium

Gatunek jadalny.svg Іва́н-ча́й вузьколи́стий (лат. Epilobium angustifolium L.), місцеві назви — зніт вузьколистий, кіпрей, дикий льон, верба-травабагаторічна трав'яниста рослина в родині онагрових (Onagraceae), вид роду Epilobium.

Іван-чай — рослина-годинник: його квітки завжди відкриваються о 6—7-й годині ранку.[1].

Термін[ред.ред. код]

лат. Epilobium angustifolium L. походить від слів: «epi» — «на», «lobium» — «стручок» (по-грецьки), «angus» — вузький і «folium» — «листок» (по латині), тобто «настручковий вузьколисний».[1].

Назва «кіпрей» походить від села Капорьє Ленінградської області, де в попередні часи в великих кількостях заготовляли листя кіпрею для підробки китайського чаю[1].

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Рослина висотою 50—150 см, з товстим повзучим кореневищем, що має додаткові бруньки. Стебло прямостояче, циліндричне, слаборозгалужене, густо вкрите черговими сидячими ланцетними листками.

Листки чергові, середніх розмірів (50-120 мм завдовжки, 7-20 мм завширшки), ланцетні, сидячі або ж на дуже коротких черенках, загострені, майже цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені, матові із жилками, що виступають.

Квітки великі, пурпурові, зібрані в довге (10-15 см) верхівкове китицеподібне суцвіття. Квітки неправильні, роздільнопелюсткові, з подвійною оцвітиною. Чашечка глибокочотирироздільна, трохи темніша від віночка. Віночок великий, пелюсток (12-15 мм завдовжки) чотири-п'ять, пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцеподібні, при основі звужені в нігтик. Тичинок вісім (чотири в них коротші). Маточка одна, зав’язь нижня, стовпчик дугоподібнозагнутий донизу, приймочка чотирироздільна, з довгими відхиленими лопатями.

Суцвіття добре помітні здалеку, приваблюють комах. Але не всі вони можуть поласувати нектаром. Від мух та інших дрібних комах він надійно захищений тичинковими нитками і трьома волосинками на стовпчику маточки. Дістають нектар лише бджоли, які й запилюють рослину. Квітки у суцвітті розкриваються поступово, починаючи знизу. Уночі і на дощ вони закриваються і поникають, захищаючи пиляки і маточку від зволоження.

Плід - довгаста стручкоподібна 4-стулкова довга коробочка (90 мм завдовжки), що розкривається чотирма стулками. Коробочка короткоопущена, з численними довгасто-овальними насінинами, що мають чубок з довгих білих волосків. Цвіте з червня до вересня.

Розмножується вегетативно — додатковими бруньками, що утворюються на коренях, і насінням. Кореневища досягають 1 метра в довжину і більше, особливо в затінених місцях, де він менше цвіте.[1].

Поширення[ред.ред. код]

Росте в усій Україні в листяних і мішаних лісах, на галявинах, вирубках, згарищах. Світлолюбна рослина. Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на сухих горбах, сухих піщаних місцях у всій Україні.

Іван-чай — один з перших оселяється на вирубках. Під його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини. Добрий медонос. В Україні росте 2 види іван-чаю. Цвіте у червні - серпні. Заготовляють у всій Україні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Хаменерій вузьколистий

Медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, волокниста, олійна, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина.

Дуже добрий літній медонос, у Карпатах забезпечує продуктивний взяток. Нектар легко доступний для комах, містить від 12 до 72 % цукрів (в середньому 50 %); в нектарі переважають глюкоза і фруктоза. Медопродуктивність 500-600 кг з гектара. Теплого погожого дня одна бджолина сім'я під час інтенсивного цвітіння іван-чаю може принести у вулик 12 кг меду. Пилконос. З оболонок пилку бджоли виробляють багато клею (прополісу).

Мед з іван-чаю прозорий, трохи зеленкуватий, а закристалізований - білий, у вигляді снігових крупинок, часом у вигляді салоподібної маси; при нагріванні стає жовтим; має ніжний аромат і приємний смак.

Листки іван-чаю містять від 98 до 388 мг % вітаміну С. Їх споживають у їжу як капусту, роблять салат або пюре. Висушене листя йде на виготовлення сурогату чаю. Корені використовують як овочі, з них виготовляють борошно, яке при зброджуванні дає спиртовий напій. Молоді кореневі паростки і пагони іван чаю вживають також відвареними, як спаржу, а також замість капусти. Кореневища іван чаю солодкі, їх їдять сирими і вареними.[1] На Кавказі з кореневищ готують спиртний напій, а також роблять муку, з якої печуть хліб.[1]

У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного болю, золотухи як обволікаючий і протизапальний засіб.

Лікувальні властивості хаменерію зумовлені наявністю дубильних речовин у листках (14,8-20%), стеблі (2,7 - 5,7 %) і в кореневищах (4,8 - 5,9 %) , у листках, крім того, містяться слиз (до 15%), алкалоїди (0,1 % ).

Луб'яні волокна стебла можна використовувати для виготовлення мішковини, мотузків.

У насінні міститься 40-45% жирної харчової олії.

Як декоративну рослину хаменерій рекомендують висаджувати в парках і лісопарках на вогких місцях, на берегах водойм і струмків. Він придатний для закріплення ґрунту, укосів, ярів, залізничник і шосейних насипів.

На Придеснянській дослідній станції з боротьби з ерозією ґрунтів і в Карпатах ведуться роботи із введення хаменерію в культуру. Досліди показали, що це цінна кормова і ґрунтозахисна рослина. В культурі на порівняно родючих орних ґрунтах хаменерій досягає 2 м заввишки і утворює на 1 га до 700 ц зеленої маси, а у посушливі роки до 300 ц, в Карпатах – 180 - 360, в окремі роки 580 ц. Зелену масу в фазі пуп'янків охоче їдять свині, вівці, кози, а суху масу - кролики. Великій рогатій худобі хаменерій дають у суміші із злаками і бобовими. Зелена маса придатна для виготовлення силосу й сіна. У фазі пуп'янків вона містить 89,5 - 156 мг% каротину, 12,77-14,1% протеїну, 2,03-3,66% жиру, 19,25-17,93% клітковини.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Листя збирають у період цвітіння, сушать у тіні або на горищах з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми