Хаменерій вузьколистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іван-чай вузьколистий

Біологічна класифікація

Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Streptophyta
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Еудікоти (Eudicots)
Підклас:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Миртоцвіті (Myrtales)
Родина:	Онагрові (Onagraceae)
Рід:	Epilobium
Вид:	Хаменерій вузьколистий

Біноміальна назва

Epilobium angustifolium
L.

Посилання

Вікісховище:

Chamerion angustifolium

Іва́н-ча́й вузьколи́стий (лат. Epilobium angustifolium L.); «еpi» - «на», «lobium» - «стручок» (по-грецьки), «angus» - вузький і «folium» - «листок» (по латині), тобто «настручковий вузьколисний». Місцеві назви - зніт вузьколистий, кіпрей, дикий льон. Назва «кіпрей» походить від села Капорьє Ленінградської області, де в попередні часи в великих кількостях заготовляли листя кіпрею для підробки китайського чаю^[1].

Іван-чай — рослина-годинник: його квітки завжди відкриваються о 6—7-й годині ранку.

[ред.] Ботанічні характеристики

Багаторічна рослина родини онагрових висотою 50—150 см, Рослина з товстим повзучим кореневищем, що має додаткові бруньки. Стебло прямостояче, циліндричне, слаборозгалужене, густо вкрите черговими сидячими ланцетними листками.

Листки чергові, середніх розмірів (50-120 мм завдовжки, 7-20 мм завширшки), ланцетні, сидячі або ж на дуже коротких черенках, загострені, майже цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені, матові із жилками, що виступають.

Квітки великі, пурпурові, зібрані в довге (10-15 см) верхівкове китицеподібне суцвіття. Квітки неправильні, роздільнопелюсткові, з подвійною оцвітиною. Чашечка глибокочотирироздільна, трохи темніша від віночка. Віночок великий, пелюсток (12-15 мм завдовжки) чотири-п'ять, пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцеподібні, при основі звужені в нігтик. Тичинок вісім (чотири в них коротші). Маточка одна, зав’язь нижня, стовпчик дугоподібнозагнутий донизу, приймочка чотирироздільна, з довгими відхиленими лопатями.

Суцвіття добре помітні здалеку, приваблюють комах. Але не всі вони можуть поласувати нектаром. Від мух та інших дрібних комах він надійно захищений тичинковими нитками і трьома волосинками на стовпчику маточки. Дістають нектар лише бджоли, які й запилюють рослину. Квітки у суцвітті розкриваються поступово, починаючи знизу. Уночі і на дощ вони закриваються і поникають, захищаючи пиляки і маточку від зволоження.

Плід - довгаста стручкоподібна 4-стулкова довга коробочка (90 мм завдовжки), що розкривається чотирма стулками. Коробочка короткоопущена, з численними довгасто-овальними насінинами, що мають чубок з довгих білих волосків. Цвіте з червня до вересня.

Розмножується вегетативно — додатковими бруньками, що утворюються на коренях, і насінням.

[ред.] Поширення

Росте в усій Україні в листяних і мішаних лісах, на галявинах, вирубках, згарищах. Світлолюбна рослина. Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на сухих горбах, сухих піщаних місцях у всій Україні.

Іван-чай — один з перших оселяється на вирубках. Під його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини. Добрий медонос. В Україні росте 2 види іван-чаю. Цвіте у червні - серпні. Заготовляють у всій Україні.

[ред.] Практичне використання

Хаменерій вузьколистий

Медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, волокниста, олійна, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина. Дуже добрий літній медонос, у Карпатах забезпечує продуктивний взяток. Нектар легко доступний для комах, містить від 12 до 72 % цукрів (в середньому 50 %); в нектарі переважають глюкоза і фруктоза. Медопродуктивність 500-600 кг з гектара. Теплого погожого дня одна бджолина сім'я під час інтенсивного цвітіння іван-чаю може принести у вулик 12 кг меду. Пилконос. З оболонок пилку бджоли виробляють багато клею (прополісу).

Мед з іван-чаю прозорий, трохи зеленкуватий, а закристалізований - білий, у вигляді снігових крупинок, часом у вигляді салоподібної маси; при нагріванні став жовтим; має ніжний аромат і приємний смак.

Листки іван-чаю містять від 98 до 388 мг % вітаміну С. Їх споживають у їжу як капусту, висушене листя йде на виготовлення сурогату чаю. Корені використовують як овочі, з них виготовляють борошно, яке при зброджуванні дає спиртовий напій.

У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного болю, золотухи як обволікаючий і протизапальний засіб. Лікувальні властивості хаменерію зумовлені наявністю дубильних речовин у листках (14,8-20%), стеблі (2,7 - 5,7 %) і в кореневищах (4,8 - 5,9 %) , у листках, крім того, містяться слиз (до 15%), алкалоїди (0,1 % ). Луб'яні волокна стебла можна використовувати для виготовлення мішковини, мотузків. У насінні міститься 40-45% жирної харчової олії.

Як декоративну рослину хаменерій рекомендують висаджувати в парках і лісопарках на вогких місцях, на берегах водойм і струмків. Він придатний для закріплення ґрунту, укосів, ярів, залізничник і шосейних насипів.

На Придеснянській дослідній станції з боротьби з ерозією ґрунтів і в Карпатах ведуться роботи із введення хаменерію в культуру. Досліди показали, що це цінна кормова і ґрунтозахисна рослина. В культурі на порівняно родючих орних ґрунтах хаменерій досягає 2 м заввишки і утворює на 1 га до 700 ц зеленої маси, а у посушливі роки до 300 ц, в Карпатах – 180 - 360, в окремі роки 580 ц. Зелену масу в фазі пуп'янків охоче їдять свині, вівці, кози, а суху масу - кролики. Великій рогатій худобі хаменерій дають у суміші із злаками і бобовими. Зелена маса придатна для виготовлення силосу й сіна. У фазі пуп'янків вона містить 89,5 - 156 мг% каротину, 12,77-14,1% протеїну, 2,03-3,66% жиру, 19,25-17,93% клітковини.