Хаменерій вузьколистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хаменерій вузьколистий
Epilobium angustifolium 03 ies.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Онагрові (Onagraceae)
Рід: Хаменерій (Epilobium)
Вид: Хаменерій вузьколистий
Біноміальна назва
Epilobium angustifolium
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chamerion angustifolium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chamerion angustifolium

Хамене́рій вузьколи́стий (Epilobium angustifolium)[1], місцеві назви — зніт вузьколи́стий, кіпре́й, ди́кий льон, верба́-трава́, іва́н-чай — багаторічна рослина родини Онагрових. Медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, волокниста, олійна, кормова, фітомеліоративна і декоративна культура.

Назва[ред.ред. код]

Наукова назва Epilobium angustifolium походить від грецьких слів «epi» — «на», «lobium» — «стручок», та латинських «angus» — вузький і «folium» — «листок». Тобто «настручковий вузьколисний».[2]

Назва «кіпрей» походить від села Капорьє Ленінградської області, де в попередні часи в великих кількостях заготовляли листя кіпрею для підробки китайського чаю.[2]

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина заввишки 50-150 см, з товстим повзучим кореневищем, що має додаткові бруньки. Кореневища сягають 1 метра в довжину і більше, особливо в затінених місцях, де він менше цвіте.[2] Стебло прямостояче, циліндричне, слаборозгалужене, голе, густо улиснене. Листки чергові, сидячі або на дуже коротких чершках, ланцетні, середніх розмірів (50-120 мм завдовжки, 7-20 мм завширшки), загострені, майже цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені, матові. Жилки добре помітні.

Суцвіття — верхівкова китиця завдовжки 10-15 см. Квітки великі, пурпурові, неправильні, роздільнопелюсткові, з подвійною оцвітиною. Чашечка глибокочотирироздільна, трохи темніша від віночка. Віночок великий, пелюсток 4-5, вони пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцеподібні, 12-15 мм завдовжки, при основі звужені в нігтик. Тичинок 8 (4 з них короткі, а 4 довгі). Маточка 1: зав'язь нижня, стовпчик дугоподібнозагнутий донизу, приймочка чотирироздільна, з довгими відхиленими лопатями.

Плід — довгаста, стручкоподібна, короткоопушена коробочка, 90 мм завдовжки, що розкривається чотирма стулками. В ній містяться численні довгасто-овальними насінини, що мають чубок з довгих білих волосків.

Цвітіння триває з червня по вересень. Розмножується насінням та вегетативно: додатковими бруньками, що утворюються на кореневищах.

Поширення[ред.ред. код]

Росте в усій Україні в листяних і мішаних лісах, на галявинах, вирубках, згарищах. Світлолюбна рослина. Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на сухих горбах, сухих піщаних місцях у всій Україні.

Хаменерій один з перших оселяється на вирубках. Під його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини. Добрий медонос. Заготовляють у всій Україні.

Екологія[ред.ред. код]

Суцвіття добре помітні здалеку, приваблюють комах. Але не всі вони можуть поласувати нектаром. Від мух та інших дрібних комах він надійно захищений тичинковими нитками і трьома волосинками на стовпчику маточки. Дістають нектар лише бджоли, які й запилюють рослину. Квітки у суцвітті розкриваються поступово, починаючи знизу. Уночі і на дощ вони закриваються і поникають, захищаючи пиляки і маточку від зволоження.

Хаменерій вузьколистий — рослина-годинник: його квітки завжди відкриваються о 6—7-й годині ранку.[2].

Застосування[ред.ред. код]

Дуже добрий літній медонос, у Карпатах забезпечує продуктивний взяток. Нектар легко доступний для комах, містить від 12 до 72% цукрів (в середньому 50%), причому в ньому переважають глюкоза і фруктоза. Медопродуктивність становить 500–600 кг з гектара. Теплого погожого дня одна бджолина сім'я під час інтенсивного цвітіння іван-чаю може принести у вулик 12 кг меду. Пилконос. З оболонок пилку бджоли виробляють багато клею (прополісу). Мед з хаменерію прозорий, трохи зеленкуватий, а закристалізований — білий, у вигляді снігових крупинок, часом у вигляді салоподібної маси; при нагріванні стає жовтим; має ніжний аромат і приємний смак.

Листки хаменерію містять від 98 до 388 мг % вітаміну С. Їх споживають у їжу як капусту, роблять салат або пюре. Висушене листя йде на виготовлення сурогату чаю. Корені використовують як овочі. На Кавказі з них виготовляють борошно, яке при зброджуванні дає спиртовий напій, а також придатне для випікання хліба. Молоді кореневі паростки і пагони хаменерію вживають відвареними, як спаржу, а також замість капусти. Кореневища хаменерію солодкі, їх їдять сирими і вареними.[2] Крім того, у насінні міститься 40-45% жирної харчової олії.

У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного болю, золотухи, в якості обволікаючого і протизапального засобу. Лікувальні властивості хаменерію зумовлені наявністю дубильних речовин у листках (14,8-20%), стеблах (2,7-5,7%) і в кореневищах (4,8-5,9%). У листках, крім того, містяться слиз (до 15%) та алкалоїди (0,1%).

Луб'яні волокна стебла можна використовувати для виготовлення мішковини, мотузок.

Як декоративну рослину хаменерій рекомендують висаджувати в парках і лісопарках на вогких місцях, на берегах водойм і струмків. Він придатний для закріплення ґрунту, укосів, ярів, залізничних і шосейних насипів.

На Придеснянській дослідній станції з боротьби з ерозією ґрунтів і в Карпатах ведуться роботи із введення хаменерію в культуру. Досліди показали, що це цінна кормова і ґрунтозахисна рослина. В культурі на порівняно родючих орних ґрунтах хаменерій сягає 2 м заввишки і утворює на 1 га до 700 ц зеленої маси, а у посушливі роки до 300 ц, в Карпатах — 180–360, в окремі роки 580 ц. Зелену масу в фазі пуп'янків охоче їдять свині, вівці, кози, а суху масу — кролики. Великій рогатій худобі хаменерій дають у суміші із злаками і бобовими. Зелена маса придатна для виготовлення силосу й сіна. У фазі пуп'янків вона містить 89,5 — 156 мг% каротину, 12,77-14,1% протеїну, 2,03-3,66% жиру, 19,25-17,93% клітковини.

Листя збирають у період цвітіння, сушать у тіні або на горищах з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Chamaenerion angustifolium (L.) Scop.
  • Chamaenerion angustifolium (L.) Schur
  • Chamaenerion angustifolium var. abbreviatum Lunell
  • Chamaenerion angustifolium var. album Yue Zhang & J.Y.Ma
  • Chamaenerion angustifolium var. canescens (Alph.Wood) Britton
  • Chamaenerion angustifolium f. leiostylum Berlin
  • Chamaenerion angustifolium f. pubescens (Hausskn.) Kitag.
  • Chamaenerion angustifolium var. spectabile Simmons
  • Chamaenerion denticulatum Schur
  • Chamaenerion spicatum (Lam.) Gray
  • Chamaenerion spicatum f. alba Cockerell
  • Chamerion angustifolium (L.) Holub
  • Chamerion angustifolium var. canescens (Alph.Wood) N.H.Holmgren & P.K.Holmgren
  • Chamerion angustifolium f. pleniflorum (Nakai) Yonek.
  • Epilobium angustifolium var. abbreviatum (Lunell) Munz
  • Epilobium angustifolium subsp. albiflorum Dumort.
  • Epilobium angustifolium f. albiflorum E.L.Rand & Redfield
  • Epilobium angustifolium subsp. angustifolium
  • Epilobium angustifolium var. angustifolium
  • Epilobium angustifolium f. angustifolium
  • Epilobium angustifolium var. canescens Alph.Wood
  • Epilobium angustifolium var. macrophyllum Fernald
  • Epilobium angustifolium var. pleniflorum Nakai
  • Epilobium angustifolium f. spectabile (Simmons) Fernald
  • Epilobium antonianum Pers.
  • Epilobium brachycarpum Leight.
  • Epilobium difforme Gilib.
  • Epilobium elatum Munro ex Hausskn.
  • Epilobium gesneri Vill.
  • Epilobium gracile Brügger
  • Epilobium latifolium Matt.
  • Epilobium latifolium F.W.Schmidt
  • Epilobium leiostylon Peterm.
  • Epilobium macrocarpum Steph.
  • Epilobium montanum Hacq.
  • Epilobium neriifolium H.Lév.
  • Epilobium persicifolium Vill.
  • Epilobium rubrum Lucé
  • Epilobium salicifolium Stokes
  • Epilobium spicatum Lam.
  • Epilobium spicatum f. albiflorum Britton
  • Epilobium variabile Lucé
  • Epilobium verticillatum Ten.
  • Pyrogennema angustifolium Lunell[1]


Література[ред.ред. код]

Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List. (англ.)
  2. а б в г д Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (рос.)