Чоловік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чолові́к (мн. — чоловіки)  — це доросла людина чоловічої статі, однієї з двох статей роду людей (людина іншої статі — жінка). Символ чоловіка — ♂, символ Марса. Немовлята чоловічої статі часто асоціюються у західних культурах з блакитним кольором, у той час як немовлята жіночої статі, — з рожевим.

Різні слова для позначення чоловіків[ред.ред. код]

До 13-15 років — хлопчик, підліток. Після досягнення зрілості хлопчика називають юнаком, хлопцем, парубком, а в старшому віці — чоловіком. Чоловік може бути одруженим, тоді він називається чоловіком. Чоловік є батьком (татом) по відношенню до своїх дітей і дідом (дідусем) по відношенню до онуків. Літній чоловік — старий чи дід.

У багатьох мовах одне і те ж слово означає як чоловіка, так і людину взагалі, наприклад: англ. man (відтак, англ. mankind - людство), фр. homme і т. д. Почасти, й в українській мові слово «чоловік» іноді вживається у значенні «людина».

Фізичні особливості[ред.ред. код]

Чоловік більший за розмірами від жінки, ширший в плечах, має менший таз. Маса та зріст чоловіка зазвичай більша від жінки одного з ним віку.

Біологічні особливості[ред.ред. код]

Астрологічний знак Марса, який використовують для позначення чоловічої статі

Генетичні особливості[ред.ред. код]

Чоловік відрізняється від жінки наявністю 23 Y-хромосоми, тобто статеві хромосоми чоловіка позначають як XY. Саме Y-хромосома має SRY-ген (англ. Sex determining region of Y) — регіон визначення статі, котрий відповідальний за виробництво протеїну TDF (англ. Testis-determining factor) в ембріоні. Цим зумовлюється початкові відмінності чоловіка від жінки — опускання яєчок у мошонку, утворення статевого члену тощо (формування первинних статевих ознак).

Морфологічні та фізіологічні особливості[ред.ред. код]

Первинні статеві ознаки зумовлюють диференціацію роздільностатевих організмів. У випадку з людиною це пояснюється виробленням специфічних для кожної статі гормонів, що вже зумовлює появу вторинних статевих ознак.

Розвиток[ред.ред. код]

У процесі розвитку хлопчика під впливом чоловічих статевих гормонів поступово формуються первинні і вторинні статеві ознаки. Первинні статеві ознаки з'являються ще під час внутрішньоутробного розвитку. Статеве дозрівання — формування вторинних статевих ознак і початок функціонування статевої системи — у хлопчиків починається зазвичай близько 14 років (пізніше, ніж у дівчаток). Складні процеси, що протікають в організмі в період статевого дозрівання, не можна пояснити тільки змінами в статевих органах. Посилено розвивається весь організм, з підвищеним навантаженням працюють внутрішні органи, перебудовується діяльність нервової системи, змінюється психіка, характер. До періоду статевої зрілості остаточно формується статева система, з'являється зрілість суджень, прагнення до самостійності. Статеве почуття виявляється влюбливість, прагненням до залицяння і статевої близькості. Наступ статевої зрілості характеризується здатністю до статевого життя і запліднення.

Період статевої зрілості триває в середньому 40 років. У цей час діяльність чоловіки найбільш активна, потім починає поступово слабшати. У природному процесі розвитку та згасання статевої діяльності чоловіка можуть бути певні відхилення. Статевий розвиток і дозрівання може починатися раніше або пізніше, активний період може бути довше або коротше, старість настає раніше чи пізніше. Ці особливості залежать від генетичної схильності, стану здоров'я, характеру, харчування, соціально-побутових умов, клімату та ін.

Суспільна роль[ред.ред. код]

Мовленнєві особливості[ред.ред. код]

Серед мовленнєвих особливостей чоловіка дослідники зазначають, що чоловіки, на відміну від жінки, рідко говорять про себе, але намагаються довести, що найкраще орієнтуються в сучасних подіях, новинах спорту, бізнесових та економічних питаннях. При веденні бесіди, чоловіки конкурують за лідерство й через деякий час установлюють стійку ієрархію, у якій домінують деякі члени, а решта говорять дуже мало. У розмові, часто «перескакують» з теми на тему, перебиваючи один одного. Окремі чоловіки часто звертаються до всієї групи, тоді як жінки надають перевагу міжособистісному стилю спілкування, парами[1].

У змішаному спілкуванні, тобто під час розмови чоловіків і жінок, виникають комунікативні непорозуміння, або «комунікативні невдачі»[2], які можна узагальнити:

  1. значення запитань;
  2. зв'язок між співрозмовниками під час бесіди;
  3. зміна теми розмови;
  4. саморозкриття;
  5. вербальна агресія;
  6. перебивання під час розмови;
  7. роль слухача.

Чоловіки в розмові більш стримані, реагують на сказане повільніше, часто вагаються й сумніваються. «Чоловіки смакують кожну фразу, намагаючись знайти відмінності й подібності у звучанні й формі слів, обдумано підбирають потрібні для висловлення іменники та прикметники. Жінки перевершують чоловіків у розмовному стилі. Їхній вокабуляр не такий різноманітний, але точніший і конкретніший»[3].

Дискримінація[ред.ред. код]

Західні вчені, ґрунтуючись на результатах соціологічних та психологічних досліджень, звернули увагу на таку серйозну соціальну проблему, як агресивна роль жінки у подружньому насильстві, а також на гендерну симетрію у сімейному конфлікті[4]. Масове обстеження «Національного огляду злочинності» (National Crime Survey) свідчить, що у США чоловіки менш схильні заявляти про вчинені проти них факти насильства з боку жінок, ніж дружини, вважаючи це приватною справою: серед усіх дружин, що постраждали протягом 1998–2001 р., повідомили про насильство 53%, серед чоловіків — лише 46%. За даними іншого телефонного опитування про випадки зґвалтувань повідомляють 17,2% жінок, фізичного насильства — 26,7% жінок та лише 13,5% чоловіків. Останні рідше звертаються по медичну допомогу[5].

Визначаючи індивідуально-психологічні особливості чоловіків-жертв сімейного насильства, Д. М. Дікова-Фаворська зауважує, що ці риси багато в чому збігаються з рисами, якими характеризуються жертви-жінки, а саме: занижена самооцінка, тривожність, невротизм, залежність, невпевненість у собі, внутрішня агресивність, втрата орієнтирів, а також несформованість моральних цінностей, відсутність ціннісних орієнтацій на духовний розвиток, низька повага до себе та інших. Окремий випадок становить алкоголізм чоловіка, коли жінка, не маючи інших засобів впливу, вдається до психологічного та економічного тиску, а то й фізичної сили[4]. Чоловіки, що зазнають насильства в сім'ї часто мають сексуальні проблеми або відзначаються неадекватною статево-рольовою самоідентифікацією; у таких сім'ях спостерігається переплутаність соціальних ролей, що виявляється передусім у домінуванні жінки, повній підлеглості і безпорадності чоловіка, в якого низький рівень потреб та бажань, несформоване почуття власної гідності[4].

Серед інших проявів дискримінації чоловіків, зокрема в Україні, Уляна Ходорівська називає військову зобов'язаність (військову службу зобов'язані проходити лише чоловіки), пенсійний вік (з 65 років, а не 55 як у жінок), а також сімейний кодекс, згідно з яким аліменти виплачуються тільки жінці[6].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Клєщова О. Є. Мовлення чоловіків і жінок у соціолінгвістичному аспекті // Лінгвістика № 3 (24), Ч. 2, 2011
  2. Коатс Дж. Женщины, мужчины и язык / Дж. Коатс // Гендер и язык. — М. : Яз. славян. культуры, 2005. — С. 208
  3. Петренко О. Д. Мова чоловіків і жінок як одиниця соціолінгвістичного дослідження / О. Д. Петренко, Е. Ш. Ісаєв, Д. О. Петренко // Мовознавство. — 1999. — No 1. — С. 65
  4. а б в Д. М. Дікова-Фаворська. Чоловік як об'єкт насильства в сучасній сім'ї // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2010. Вип. 4. С. 225–232
  5. Survey of recent statistics
  6. BBC Ukrainian: Світлана Дорош. Дискримінація чоловіків в Україні: армія, пенсія, родина

Література[ред.ред. код]

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.