Чукотсько-камчатські мови
| Чукотсько-камчатські мови | |
|---|---|
| Поширена в | північно-східний Сибір |
| Носії | 13 000 |
| Склад | чукотсько-коряцькі мови, Ітельменська мова |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
Чукотсько-камчатські мови — мовна сім'я в північно-східному Сибіру.
Склад[ред. | ред. код]
Сім'я складається з п'яти мов і поділяється на північну та південну гілки[1].
Мовами чукотсько-коряцької (північної) гілки говорять у Чукотському та колишньому Коряцькому автономних округах. Ця гілка включає чотири близькоспоріднені мови:
- чукотська мова 7742
- керецька мова†
- алюторська мова ~ 2000
- коряцька мова 3019
Керецька мова була поширеною на північному узбережжі Чукотки. Станом на 1997 рік залишалося лише два носії цієї мови — люди похилого віку, до 2005 року ця мова вимерла[2].
ітельменська (південна) гілка включала такі мови:
- ітельменська мова (західно-ітельменська) ~ 50
- східно-ітельменська мова†
- південно-ітельменська мова†
З них лише західно-ітельменською ще говорять близько 50 осіб на південному заході Камчатки. Інші вимерли наприкінці XVIII століття. Від них збереглися лише фрагментарні записи. Більшість живих носіїв — люди похилого віку.
Всі чукотско-камчатські мови знаходяться під впливом російської мови, оскільки більшість носіїв цих мов володіють російською мовою краще, ніж своєю рідною.
Проблема генетичної спорідненості[ред. | ред. код]
Деякі дослідники (А. П. Володін, І. С. Вдовін, Д. Уорт) заперечують генетичну спорідненість між чукотсько-коряцькою та ітельменською мовами[3]. На їхню думку, подібності між цими групами пояснюються інтенсивними контактами, під час яких ітельменська мова запозичила значну частину лексики та морфології з чукотско-коряцьких мов, зберігши при цьому особливості власної фонетики та синтаксису: відсутність інкорпорації, наявність глотталізованих приголосних, можливість скупчень приголосних, номінативний лад. Однак передбачувані запозичення відносяться до таких стійких структур мови, як базова лексика зі 100-слівного списку Сводеша та дієслівні афікси. Тому прихильники генетичної спорідненості вважають, що мова йде не про запозичення, а про існування єдиної чукотсько-камчатської прамови, відмінності ж пояснюються субстратним впливом якоїсь невідомої мови на праітельменську. Можлива реконструкція загальної чукотсько-камчатської лексики: існує вже два етимологічних словники чукотско-камчатських мов М. Фортеск'ю[4] та О. Мудрака[5]). При деяких відмінностях у деталях, загалом вони не суперечать один одному.
Зв'язок з іншими мовними сім'ями[ред. | ред. код]
Чукотсько-камчатські мови зазвичай включають до складу палеоазійських мов, хоча це поняття і не припускає генетичної спорідненості між мовами які до них належать. Джозеф Грінберг висунув гіпотезу про існування євроазійської макросім'ї мов, до якої він приписав і чукотсько-камчатські мови, а також юкагірські мови та Нівхська мова. Це припущення залишається спірним, оскільки Грінберг для порівняння мов використовував свій власний метод масового порівняння лексики, а не загальноприйнятий порівняльно-історичний метод.
Можна помітити деяку типологічну подібність до ескімосько-алеутських мов (характерною рисою як чукотско-камчатських (крім ітельменскої), так і ескімосько-алеутських мов є інкорпоруючий (полісинтетичний) лад), однак на рівні морфології схожість незначна. М. Фортеск'ю включає чукотсько-камчатські мови в урало-сибірську сім'ю, хоча й не з повною впевненістю[6].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- чукотсько-камчатські мови [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] — стаття А. П. Володіна в збірнику «мови світу: палеоазійські мови». — М., 1997. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Володин А. П. Чукотско-камчатские языки // Языки мира. Палеоазиатские языки. — М. : Индрик, 1997. (рос.)
- Fortescue M. Language Relations across Bering Strait: Reappraising the Archaeological and Linguistic Evidence. — London—New York : Cassell, 1998. — ISBN 0-304-70330-3. (англ.)
- Fortescue M. Comparative Chukotko-Kamchatkan Dictionary. — Berlin : Walter de Gruyter, 2005. (англ.)
- Мудрак О. А. Этимологический словарь чукотско-камчатских языков. — М. : Языки русской культуры, 2000. — ISBN 5-7859-0141-2. (рос.)
| ||||||||||||||||||||