Австронезійські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема міграції австронезійських мов

Австронезі́йські мо́ви (лат. auster — південь і грец. νήσος — острів) — група мов народів тихоокеанських островів.

Австронезійськими мовами розмовляє дуже багато людуШаблон:Скільки? від Мадагаскару до острова Пасхи, а звідти ще й до Формози. Незважаючи на назву мовної родини, деякими з австронезійських мов, наприклад, малайською, розмовляють також на континентах, зокрема в Азії. Серед австронезійських мов багато мають тільки жменьку мовців, що живуть у межах одного острова, але є й такі, що мають десятки мільойнів мовців і статус офіційних у великих державах.

Найбільша різноманітність мов цієї родини на Тайвані свідчить про те, що, мабуть, Тайвань був стартовим пунктом, звідки австронезійські мови почали розповсюджуватися через моря й океани. Було, мабуть, дві хвилі міграції — перша, малайсько-полінезійська, проходила через Філіппіни, Індонезію та Меланезію, друга, океанічна, в Полінезію та Мікронезію.

Класифікація[ред.ред. код]

Спорідненість австронезійських мов було очевидно ще дослідникам XVIII століття, які складали короткі словнички мов народів відкритих земель, наприклад, схожості між малайською, малагасійською (о. Мадагаскар) і рапануйською (о. Пасхи) мовами:

  • mata — maso — mata — око;
  • langit — lanitra — rangi — небо;
  • hati — aty — ate — печінка;
  • mati — maty — mate — вмирати.

Порівняльно-історичне дослідження австронезийских мов було розпочато В. фон Гумбольдтом в 1830-х рр..; основи сучасної реконструкції праавстронезійского мови закладені в роботах О. Демпвольфа (1-я третина XX ст.), але багато деталей історії та класифікації австронезийских мов залишалися неясними. Новий етап вивчення австронезийских мов почався з 1950-х рр.. (роботи І. Дайена, О. Даля, Р. Бласта та ін.) За сучасними уявленнями розпад праавстронезійского мови почався на рубежі V–IV тис. до н. е.. (але можливо і раніше), наступні міграції та супутні їм мовні контакти, особливо з субстратною мовами Південно-Східної Азії та Нової Гвінеї, значно ускладнили споконвічну картину взаємини мов.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

Посилання[ред.ред. код]