Штазі
Штазі — нім. Stasi — абревіатура від нім. Staatssicherheit (укр. Держбезпека), повністю: нім. Ministerium für Staatssicherheit (MfS) — «Міністерство державної безпеки», — спецслужба, державне відомство (міністерство) державної безпеки і каральний орган у Німецькій Демократичній Республіці, що функціонувала у період 1950—89 рр. Організація споріднена КДБ СРСР, тісно співпрацювала з останньою.
Службу створено у квітні 1950 року. Протягом майже всієї історії Штазі її головою був генерал армії Еріх Мільке (1907—2000, голова Штазі у 1953—1989 рр.). В ФРН Мільке звинувачувався у вбивстві двох поліцейських у 1931 р. Після цього злочину Мільке втік до Москви, де отримав притулок і подальшу політичну і військову підготовку у «Школі ім. Леніна».
У часи «холодної війни» Штазі вважалась однією з найвпливовіших і найпотужніших спецслужб у світі, наряду з КДБ і ЦРУ. У самій НДР Штазі контролювала кожний аспект життя і чи не всіх громадян.
Особливо цьому сприяла розгалужена мережа так званих «неофіційних співробітників» (нім. Inoffizielle Mitarbeiter, скор. IM), яка до середини 1980-х рр. посилено розвивалась як у країні, так і за її межами, зокрема, на «заході».
З об'єднанням Німеччини (1989) були зроблені відповідні оцінки й підрахунки, за якими штат Штазі нараховував 91 000 співробіників і 300 000 агентів. Це означає, що майже кожний п'ятдесятий громадянин Східної Німеччини (НДР) співпрацював зі Штазі. Такий показник насичення суспільства агентурою є рекордним у світовій історії.
Згідно з архівними документами НДР, із квітня 1950 по 15 січня 1991 р. в органах МДБ, включаючи прикордонну охорону, а також охоронний полк імені Ф. Е. Дзержинського, проходили службу 274 тисячі співробітників, причому 102 тисячі з них перебували у штаті на кінець 1989.
Закордонна агентурна мережа Головного управління «А» - зовнішньої розвідки МДБ НДР, майже тридцять років очолювана Маркусом Вольфом, налічувала понад 38 тисяч агентів, в основному — громадян Західної Німеччини. У самому ж цьому управлінні працювали 4 286 працівників.
Штазі ретельно відстежувала поведінку як резидентів, так і нерезидентів у НДР з метою попередження будь-яких дій і вчинків супроти існуючого в Східній Німеччині ладу.
Після об'єднання Німеччини у 1989 році персональні дос'є на громадян ФРН та НДР з архіву «Штазі» стали досяжні усім зацікавленним мешканцям Німеччини. Держорган, що контролює ці акти та видає їх на руки зветься по імені його засновника і першого голови пастора Йоахима Гаука (Joachim Gauck) — «Відомство Гаука» (нім. Gauckbehörde)
Політичні скандали на Заході пов'язані зі Штазі [ред.]
- Одна з коханок президента США Джона Ф. Кеннеді незадовго до його загибелі, молода брюнетка-німкеня, виявилася агенткою Штазі і була вислана із США.
- Під час студентських демонстрацій у Західному Берліні в 1967 році проти візиту іранського шаха Мохаммеда Реза Пехлеві , поліцейський Карл-Хайн Куррас пострілом з близької відстані в потилицю вбив студента Бено Онезорга, що був просто глядачем. Після розпаду НДР виявилося, що К.Х.Курас був агентом Штазі і таємним членом СЄПН. Куррасу вдалося уникнути покарання за неспровоковане вбивство, котре було німецькою Фемідою розцінено як «нещасний випадок». Це вбивство спровокувало сер'йозні політичні заворушення у всій країні, котрі згодом вилилися у партизанську терористичну війну проти держвлади з боку RAF. Після возз'єднання Німеччини "Замовлення" вбивства доказати не вдалося, так як Штазі знищило в своїх архівах всі оперативні документи стосовно свого агента Курраса.
- Широковідомим став випадок проникнення агента «Штазі» Гюнтера Жул'єма (Günter Guillaume) у ближнє оточення бундесканцлера Віллі Брандта - Жул'єм став секретарем В. Брандта. Після його розкриття як шпигуна Штазі Віллі Брандт принципово пішов у відставку («Guillaume-Affäre» - травень 1974).
- Штазі слідкувало за канцлером Гельмутом Колем, та перехоплювало його телефонати, що виплило на світ після розкриття афери з таємними грошовими переказами верхівки партії ХДС за кордон у Швейцарію в 90-х роках 20-го ст. та зворотними переказами для таємного фінансування виборчої кампанії партії («CDU-Spendenaffäre»).
