Президент США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Президент Сполучених Штатів Америки
англ. President of the United States
Seal Of The President Of The United States Of America.svg
Печатка Президента США
Official portrait of Barack Obama.jpg
Посаду займає
Барак Обама
з 20 січня 2009 року, переобраний на 2 термін
Очолює Уряд США
Форма звернення Пане президент
Офіційна резиденція Білий дім
Кандидатура призначається Колегія виборців
Термін 4 роки
Посада заснована 1787 рік
Перший на посаді Джордж Вашингтон
Сайт whitehouse.gov/president

Президент США — голова держави США, голова виконавчої влади (Федерального уряду США і головнокомандувач Армії та Флоту за Конституцією США). Має право на вето на законопроекти (білли), прийняті Конгресом США. Посада введена Конституцією США, прийнятою в 1787 році. Першим президентом США став в 1789 році Джордж Вашингтон. До його вступу на посаду верховним керівником конфедерації штатів, які підписали Декларацію про незалежність, був Президент Континентального конгресу.

Діючий президент США — Барак Обама. Офіційно 44-й президент США вступив на посаду 20 січня 2009 року.

Вимоги до кандидатів[ред.ред. код]

Стати президентом США за Конституцією США може тільки громадянин США за народженням (або той, хто перебував громадянином США при затвердженні Конституції), старше 35 років, що мешкає в США не менше 14 років. Найстаршим президентом на момент обрання був Рональд Рейган, вперше обраний у віці 69 років і переобраний на другий термін у віці 73 років. Наймолодшим президентом був Теодор Рузвельт, обраний у віці 42 років і 10 місяців.

Згідно з 22-ю поправкою до Конституції, прийнятої в 1951, одна й та ж особа може бути обрана президентом США не більше двох разів (неважливо, підряд або з перервою). Крім того, якщо деяка особа після смерті або відставки обраного президента займала президентський пост (з поста віце-президента чи інакше) протягом 2 років і більше, то ця особа в подальшому може бути обрана президентом не більше 1 разу. Фактично президенти і раніше майже всі дотримувалися цього неписаного правила, наслідуючи приклад Джорджа Вашингтона, який пробув на посаді лише два терміни. Проте в 1940 році Франклін Д. Рузвельт був обраний на третій термін, а в 1944 — і на четвертий (помер в 1945). Після цього, не применшуючи заслуг Рузвельта та надзвичайних умов, в яких він переобирався (Друга світова війна), було вирішено законодавчо обмежити кількість можливих переобрань, щоб цей випадок не став прецедентом для встановлення диктатури. 22-а поправка не мала зворотної сили і не поширювалася на діючого на той момент президента Гаррі Трумена, який відбув майже повністю термін Рузвельта після його смерті та свій власний, але Трумен сам не забажав знову балотуватися в 1952 році.

Тільки один президент, Гровер Клівленд, обіймав пост два терміни з перервою між ними.

У багатьох країнах з республіканським правлінням вимоги до кандидатів у президенти беруться за аналогією до вимог в США, наприклад, віковий ценз.

Вибори[ред.ред. код]

Президент США обирається на чотирирічний термін разом з віце-президентом за допомогою непрямих (двоступеневих) виборів.

Президент і віце-президент йдуть «в зв'язці» протягом всієї виборчої кампанії.

Безпосередньо за президента та віце-президента голосує так звана колегія вибірщиків. За конституцією, Законодавчі збори кожного штату можуть призначити певну кількість вибірників (рівну кількості представників штату в Конгресі), які будуть представляти інтереси штату. Спосіб, за допомогою якого визначається список виборщиків, Законодавчі збори можуть вибрати на свій розсуд, проте, в даний час, всі штати визначають своїх виборщиків за допомогою загального голосування, яке відбувається в перший вівторок після першого понеділка листопада в рік, діління числа-позначення якого на чотири не має залишку.

Голосування вибірщиків відбувається на початку грудня і являє собою відому формальність, хоча неодноразово траплялося, що окремі виборщики голосували не так, як обіцяли при їх обранні. У частині штатів існують закони, які зобов'язують виборщиків голосувати так, як наказує їм штат.

Вибірщикі голосують окремо за президента та віце-президента, для обрання кандидат повинен набрати абсолютну більшість (більше половини) голосів вибірщиків — в наш час[Коли?] це 538 осіб. Якщо цього не відбувається, то президента або віце-президента обирає Палата представників або, відповідно, Сенат Конгресу США з числа кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів вибірщиків, за правилами, визначеними конституцією.

Вступ на посаду[ред.ред. код]

Новообраний президент та віце-президент вступають на посаду опівдні 20 січня наступного року після виборів; влаштовується урочиста церемонія — інавгурація президента США. До прийняття в 1933 році Двадцятої поправки до Конституції США датою інавгурації було 4 березня.

Під час інавгурації президент складає присягу (чи обіцянку): «Я, (прізвище, ім'я), урочисто клянусь (або обіцяю), що буду сумлінно виконувати посадові обов'язкі президента Сполучених Штатів і в повну міру своїх сил підтримуватиму, охоронятиму і захищатиму Конституцію Сполучених Штатів».

Наприкінці присяги традиційно додають ще слова: «Хай допоможе мені Бог» (So help me God), хоча Конституцією вони не вимагаються.

Заробіток[ред.ред. код]

Президент у встановлені терміни отримує за свою службу фіксовану винагороду, яка не може змінюватися протягом періоду, на який він був обраний. Також у межах цього періоду він не може отримувати ніяких інших доходів від Сполучених Штатів або будь-якого зі штатів. Однак може отримувати гроші з інших джерел (наприклад, від продажу книг)[1].

Резиденція[ред.ред. код]

Резиденція президентів (починаючи з другого, Джона Адамса) — Білий дім у Вашингтоні. Робочий кабінет (починаючи з Вільяма Тафта) — овальний кабінет Білого дому. Заміська резиденція — Кемп-Девід.

Повноваження та обов'язки[ред.ред. код]

Президент є головнокомандувачем армією і флотом Сполучених Штатів і поліції окремих штатів, коли вона призивається на дійсну службу США.

Президент США має право:

  • зажадати думку в письмовому вигляді від вищої посадової особи в кожному з виконавчих департаментів з будь-якого питання, що стосується їх посадових обов'язків
  • дарувати відстрочку виконання вироку, а також помилування за злочини проти Сполучених Штатів, виключаючи справи імпічменту (не тільки власного, а й чиновників інших рівнів).
  • за порадою і за згодою сенату укладати міжнародні договори за умови їх схвалення двома третинами присутніх сенаторів
  • заповнювати всі вакансії, що відкриваються в період між сесіями сенату, видаючи посвідчення на посади, термін дії яких закінчується в кінці його наступної сесії
  • в надзвичайних випадках може скликати обидві палати Конгресу або будь-яку з них
  • у разі розбіжностей між палатами Конгресу з приводу часу перенесення засідань, переносити їх самостійно на такий час, який він визнає доречним.

Президент США за порадою і за згодою сенату призначає послів, інших офіційних представників і консулів, суддів Верховного суду і всіх інших посадових осіб США, призначення яких Конституцією не передбачається в іншому порядку і посади яких встановлюються законом (але Конгрес може законом надати право призначення таких нижчих посадових осіб, яких вважатиме доречним, президенту одноосібно, судам або головам департаментів).

Президент періодично надає Конгресу інформацію про становище країни і рекомендує до його розгляду такі заходи, які він вважатиме необхідними та доцільними.

Президент США приймає послів та інших офіційних представників, зобов'язаний піклуватися про те, щоб закони виконувалися сумлінно, засвідчує на посаді всіх посадових осіб Сполучених Штатів.

Припинення повноважень[ред.ред. код]

Відрізняються такі випадки:

  1. Закінчення строку повноважень — найчастіший випадок.
  2. Кончина; чотири президенти — У. Гаррісон, Тейлор, Гардінг і Ф. Рузвельт померли на посаді своєю смертю, чотири — Лінкольн, Гарфілд, Мак-Кінлі і Кеннеді — були вбиті.
  3. Добровільна відставка, якою поки скористався тільки президент Ніксон (див. Уотергейт).
  4. Президент може бути усунений з посади після засудження в порядку імпічменту за державну зраду, хабарництво чи інші серйозні злочини. Поки що жоден президент не був усунений з посади, проте були 3 спроби імпічменту: Ендрю Джонсона в 1868 році, Річарда Ніксона в 1974 році і Білла Клінтона в 1998 році.

Порядок заміщення посади[ред.ред. код]

У разі відсторонення президента від посади, його смерті, відставки або нездатності здійснювати повноваження і обов'язки, вони переходять до віце-президенту США. Початковий текст конституції США був двосмислений і дозволяв як тлумачення, згідно з яким віце-президент одержує тільки повноваження та обов'язки (тобто стає, умовно кажучи, «в. о. Президента США»), так і тлумачення, згідно з яким віце-президент отримує саму посаду (тобто стає президентом США і приносить відповідну присягу). Протягом XIX століття та XX століття це положення завжди практично тлумачилося в тому сенсі, що віце-президент стає повновладним президентом, перший прецедент такого переходу повноважень мав місце з Джоном Тайлером в 1841, який після смерті Вільяма Гаррісона негайно проголосив себе президентом США і відмовлявся друкувати листи, адресовані «в. о. президента». Лише в 1967 році прийнята 25-а поправка до Конституції, згідно з якою в такому випадку однозначно «віце-президент стає президентом».

У разі відсторонення, смерті, відставки або недієздатності як президента, так і віце-президента, Конгрес може прийняти закон, який вказує, яка посадова особа буде діяти в якості президента. Така посадова особа виконує відповідні обов'язки, поки не усунена причина нездатності президента виконувати свої обов'язки або не обрано нового президента. З 1947 діє закон, згідно з яким президента заміщають на його посаді наступні офіційні особи в такому порядку (вказано сучасний склад міністерств, включаючи створені після 1947 р.):

  1. віце-президент
  2. спікер Палати представників (після звільнення з посади спікера і члена Палати представників)
  3. тимчасовий голова Сенату (традиційно цей пост займає старший сенатор з партії більшості)
  4. державний секретар
  5. міністр фінансів,
  6. міністр оборони
  7. міністр юстиції
  8. міністр внутрішніх справ,
  9. міністр сільського господарства,
  10. міністр торгівлі
  11. міністр праці
  12. міністр охорони здоров'я і соціальних служб
  13. міністр житлового будівництва і міського розвитку
  14. міністр транспорту
  15. міністр енергетики
  16. міністр освіти
  17. міністр у справах ветеранів
  18. міністр внутрішньої безпеки.

Після віце-президента і голів палат в списку йдуть міністерські посади Кабінету США в порядку виникнення (останнім йде Міністерство внутрішньої безпеки, створене в 2003 р.). До 1947 р. голови палат Конгресу не мали пріоритету над міністрами; цей пріоритет введений Гаррі Труменом для зменшення ймовірності ситуації, коли президент сам призначає свого наступника. В наш час[Коли?] список налічує всього 18 посад (є теорії змови, згідно з якою існує секретне продовження списку, що нараховує 50 або 100 імен і розраховане на випадок ядерної війни або масштабної катастрофи; більшість експертів сприймає їх скептично).

Порядок заміщення обмежений тією умовою, що особа, що вступає в обов'язки президента, має бути громадянином США за народженням на його території, мати не менше 35 років від народження і жити в США 14 років (якщо одна з цих умов не виконується, то відповідна особа пропускається ,і право заміщення переходить до наступного номеру у списку). Неможливий перехід президентських повноважень до тимчасово виконуючого обов'язки спікера чи міністра; особа, яка отримує президентські повноваження, має бути до моменту відкриття вакансії на цій посаді офіційно призначеною (обраною Конгресом). Знову ж таки, не існує чинних законів, що уточнюють, чи стає ця особа президентом чи в. о. президента; прецедентів такої передачі влади поки не було.

Наступні президенти: Тайлер, Філлмор, Е. Джонсон, Артур, Т. Рузвельт, Кулідж, Трумен, Л. Джонсон і Форд вступили на посаду з поста віце-президента, причому Форд раніше не був обраний і на цей пост, а призначений Конгресом за поданням президента. Т. Рузвельт, Куллідж, Трумен і Л. Джонсон були обрані згодом на чергових виборах.

Тимчасова передача обов'язків[ред.ред. код]

Згідно з тією ж 25-ою поправкою до Конституції, у випадку тимчасової недієздатності президента (що визнається ним самим або іншими представниками виконавчої влади, а припиняється згідно із заявою президента) віце-президент США може тимчасово діяти як виконуючий обов'язки президента США. Всього було 3 таких випадки, пов'язаних з медичними процедурами, які вимагали загального знеболювання (1985 — Рейган на 8 годин передавав повноваження Бушу-старшому, 2002 і 2007 — Буш-молодший передавав повноваження Чейні, щоразу на 2 години).

Династії президентів[ред.ред. код]

Три президенти були нащадками попередників (але, звісно, не безпосередніх):

Крім того, Франклін Д. Рузвельт — далекий родич Теодора Рузвельта (крім цього, він був ще й одружений на його племінниці Елеонорі).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]