641Б Сом (тип підводних човнів СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проект 641Б “Сом”
Tango class SS.svg
Tango class submarine.JPG
ПЧ проекту 641Б в Північній Атлантиці, 1 червня 1993 р.
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1973-1982 рр (18 човнів)
Виведений зі складу флоту 1995 -2002 рр
Основні характеристики
Тип корабля Багатоцільовий ДПЧ
Позначення проекту 641Б
Розробник проекту ЦКБ-112 (Лазурит)
Головний конструктор З. А. Дерибін
Класифікація НАТО Tango
Швидкість (надводна) 13 вузлів (25 км/год)
Швидкість (підводна) 16,5 вузлів (31 км/год)
Робоча глибина занурення 240 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавания 80 діб
Екіпаж 78 осіб (в т.ч. 17 офіцерів)
Розміри
Водотоннажність надводна 2770 т
Водотоннажність підводна 3600 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 90,2 м
Ширина корпусу найб. 8,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 5,7 м
Силова установка
  • Три гребних вали,
  • три дизеля 2Д42 потужністю по 1900 к. c ( 1400 kW)[1],
  • два електродвигуни ПГ-101 потужністю 1350 к.с. (970 kW),
  • один електродвигун ПГ-102 потужністю 2700 к.с. (1985 kW) - на середньому валу.
  • електродвигун економічного ходу ПГ-104 потужністю 140 к.с.
  • 4 акумуляторні батареї 60СУ по 112 елементів.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 6 ТА калібру 533-мм (24 торпеди або 44 міни, додатково можна ще розмістити 12 торпед або 24 міни за рахунок погіршення проживання екіпажу)
Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі

Проект 641Б Сом (Tango) — тип підводних човнів СРСР. Є модернізацією проекту 641. З 1973 по 1982 рік на суднобудівному заводі «Червоне Сормово» (Нижній Новгород) було побудовано 18 підводних човнів цього проекту. Підводні човни проекту 641Б призначені для ведення бойових дій на океанських комунікаціях і у віддалених військово-морських баз і пунктів базування сил противника. У число завдань човнів цих проектів входить знищення надводних кораблів і засобів противника, ведення дальньої оперативної розвідки, прикриття своїх конвоїв та здійснення активних мінних виставлень.


Історія[ред.ред. код]

Проекту 641Б був подальшим розвитком успішного проекту 641, котрий замінив у виробництві у 1971 році у для потреб ВМФ СРСР, але попередній тип 641 ще продовжували виробляти на експорт. Розробником було центральне конструкторське бюро морської техніки “Рубін”. Хоча новий проект з першого погляду лише незначно відрізняється від попереднього проекту, але різних вагомі зміни були внесені у нього. Проект 641Б отримав нову систему гідроакустики і зв'язку, й оптимізовану для підводного ходу форму корпусу, котра вперше дозволила човнам з мати більшу швидкість в підводному положенні як у надводному. Крім того, новий проект реалізовував нову концепцію розташуванням і типу озброєння. Проект 641Б став першим радянським типом дизельних підводних човнів третього покоління.

Конструкція[ред.ред. код]

Човен є двохкорпусний, міцний корпус має має сім відсіків:

  1. перший - (носовий) торпедний;
  2. другий і четвертий - носової та кормової акумуляторні;
  3. третій - центральний пост,
  4. п'ятий - дизельний;
  5. шостий - електромоторний;
  6. сьомий - агрегатний та житлової.

Перший, третій і сьомий відсіки пристосовані для евакуації екіпажу.

Ззовні легкий корпус був покритий гумовими плитами, для поглинання пошукових імпульсів гідролокатора ворога. Економія простору всередині міцного корпусу, досягнута за рахунок скорчення частини озброєння (4 кормових Т але без зменшення запасу торпед), дозволила мати кожному матросу екіпажу своє власне ліжко; вперше на ПЧ СРСР.

Озброєння[ред.ред. код]

Б-396, торпедний відсік

Човни були оснащені шістьма стандартними торпедними апаратами калібру 533-мм. Було передбачено місця для завантаження 24 торпед різних типів або 44 мін, котрі могли перевозитися в якості боєприпасів. Окрім цього додатково можна було ще розмістити 12 торпед або 24 міни за рахунок погіршення умов проживання екіпажу.

Кормових торпедних апаратів не було на відміну від попереднього типу, відсутність котрих не породжувало тактичних недоліків, так як сучасні торпеди після запуску з могли також уражати цілі і з сторони задньої, кормової, частини човна, так що в проведені запуску торпед з корми більше не було необхідності. У той час як попередній 641 (тип підводних човнів СРСР)проект 641 був призначений тільки для торпедних атак проти надводних цілей, човни цього проекту були першими що могли використовувати протичовнові торпеди. Звичайні моделі торпед, такі як 53-65М і 53-65К були доповнені торпедами типу ТЕСТ-71M.[2] В торпедах ТЕСТ-71M, на відміну від її попередників, є окрім системи дистанційного керування через дріт і активний датчик ехолота в самій торпеді для самонаведення.[3] Торпеда мала близько восьми метрів у довжину, досягала швидкості до 40 вузлів (76 км/год) і головну частину вагою у 205 кг вибухівки з неконтактним детонатором. Ця торпеда може уражати підводні цілі на глибинах від 2 до 400 метрів.[4]

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Основою енергетичної системи проекту 641Б були три суднових дизельних двигун типу 2D42, потужністю по 1900 к.с. (1397 кВт), котрі забезпечували обертання трьох гребних гвинтів. Ці двигуни працювали за рахунок спалювання соляри і кисню з навколишнього повітря. Ця система працює тільки тоді, коли може достатньо подаватися зовнішнє повітря, тобто на поверхні води або на ходу з шноркелем на мілководді. Висувна шахта шноркеля була встановлена ​​в кормовій частині рубки. На більших глибинах рух (до 13 вузлів) відбувався за рахунок двох бортових електродвигунів ПГ-101, потужністю по 1350 к.с. (993 кВт), або середнього електродвигунів ПГ-102 потужністю 2700 к.с. (1985 кВт) . В якості накопичувачів енергії виступали свинцево-кислотні акумулятори. Роботою усіх трьох двигунів досягалася швидкість до 15 вузлів . Окрім того, центральний вал був оснащений електродвигуном малого ходу (підкрадування) ПГ-104 потужністю 140 к.с. (103 кВт), який споживав набагато менше енергії і працював набагато тихіше, від ПГ-102 і ПГ-101.[5]

Запасу палива на човнах проекту вистачало для пододлання відстану у 7400 морських миль (14000 км) при швидкості у 7 вузлів. В підводному положенні човни проекту могли пройти 450 морських миль (833 км) при 2,5 вузлах на електродвигунах, коли акумуляторні батареї були повністю заряджені.


Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

гідролокаційна станція в міцному корпусі з екраном, системою прийому аналогових сигналів для виявлення цілей і зв'язку

На човнах проекту 641Б встановлена гідролокаційна система під кодовою назвою “Рубікон” котра отримала новий розвиток в кінці 1960-х років. Великі розміри і вага нового гідролокатора може мала мало впливу на баланс підводних човнів, бо деякі його компоненти були розміщені в легкому корпусі для збалансування ваги. [6]


Експлуатація[ред.ред. код]

Човни проекту здебільшого перебували у складі Північного флоту СРСР і несли службу в Атлантичному океані і в Середземному морі, заходили в Чорне море, в порти Куби, Сирії, Алжиру/


Інциденти[ред.ред. код]

У 2000-2002 роках на човні B-307 під час підготовки до утилізації, коли відбувалося зняття його обладнання, в результаті нещасного випадку загинув офіцер.

Сучасний статус і перспективи[ред.ред. код]

Всі човни цього проекту виведені з бойового складу ВМФ. Але є повідомлення що ще розглядається питання Чорноморським флотом Росії про продовження ремонту човна Б-380 «Горьківський комсомолець», котрий знаходиться в Севастополі. Три човни цього проекту були виставлені як музейні експонати:

  1. човен Б-396 «Новосибірський комсомолець», встановлений ​​в музейно-меморіальному комплексі історії військово-морського флоту Росії в районі парку «Північне Тушино».
  2. човен Б-307 можна побачити в Тольятті, в технічному музеї «АвтоВАЗу», доставлений ​​з місця служби цілком.
  3. човен Б-515 виставлений під назвою U-434 в Гамбургу, ФРН.

Оцінка проекту[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

Назва Закладений Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту Сучасний статус
Б-443 травень 1973 4 серпня 1995 розібраний на метал в 2003 році
Б-474 грудень 1974 12 жовтня 1995 розібрана на метал. Рубка встановлена ​​в м. Рязань в якості пам'ятника
Б-437[7] вересень 1975 1 листопада 2001
Б-498 грудень 1975 4 серпня 1995 розібраний на метал в 2003
Б-515 29 квітня 1976 10 квітня 2002 музейний експонат в Гамбургу під позначенням U-434[8]
Б-519 Грудень 1976 4 серпня 1995 (через відсутність фінансування під час ремонту) очікує утилізації в Кронштадті
Б-290 вересень 1977 4 серпня 1995, (через відсутність фінансування під час ремонту) очікує утилізації в Кронштадті
Б-303 грудень 1977 4 серпня 1995 (через відсутність фінансування під час ремонту) очікує утилізації в Кронштадті
Б-146[9] вересень 1978 22 січня 1998 розібраний на металобрухт
Б-546 грудень 1978 1998
Б-30 жовтень 1979 1998 (2001?)
Б-215 грудень 1979 6 жовтня 1997, (через відсутність фінансування під час ремонту) очікує утилізації в Полярному
Б-396[10] вересень 1980 22 січня 1998 музейний експонат в Москві
Б-307 Грудень 1980 2002 ? музейний експонат в Тольятті
Б-319[11] вересень 1981 22 січня 1998 ? розібрана. Рубка встановлена ​​в м. Полярний як частина меморіального комплексу
Б-225 грудень 1981 22 січня 1998 розібраний на металобрухт
Б-312 Липень 1982 16 березня 1998 проданий як металобрухт
Б-380[12] ​​грудень 1982 247-й окремий дивізіон підводних човнів Чорноморського флоту РФ. Проходив капітальний ремонт в Севастополі з 2000 по 2009 роки. В кінці 2009 року прийнято рішення ремонт припинити, човен передати для демонтажу та утилізації. У даний момент розглядається можливість відновлення ремонту.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Проект 641Б
  2. J. Apalkow: Корабли ВМФ СССР. Многоцелевые ПЛ и ПЛ спецназначания. S. 46.
  3. Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapon systems. S. 733, 734.
  4. Aufsatz zur TEST-71 Reihe bei military.tomsk.ru, gesichtet am 21. Juli 2011
  5. J. Apalkow: Корабли ВМФ СССР. Многоцелевые ПЛ и ПЛ спецназначания. S. 46 und folgende.
  6. Oleg A. Godin, David R. Palmer: History of Russian underwater acoustics. S. 503.
  7. До 1992 р. «Магнітогорський комсомолець»
  8. «Музей U-434». 20.06.2011. Архів оригіналу за 2012-02-27. Процитовано 20.06.2011. 
  9. Носив назву "Комсомолець Казахстану" до 1992 року
  10. «Новосибірський комсомолець» (1984-1992)
  11. з 1998 «Комсомолець Чувашії»
  12. «Горьковський комсомолець» (1982-1992), «Святий князь Георгій»

Література[ред.ред. код]

  • Ю Апалков Корабли ВМФ СССР. Многоцелевые ПЛ и ПЛ спецназначения. Санкт Петербург 2003, ISBN 5-8172-0069-4
  • А.Б. Широкорад Советские подводные лодки послевоенной постройки' Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0.
  • А. Е. Тарас Дизельные подводные лодки 1950—2005 М. Харвест 2006 ISBN 5-17-036930-1
  • Oleg A. Godin, David R. Palmer: History of Russian underwater acoustics. World Scientific Publishing Company, 2008, ISBN 978-981-256-825-0 (englisch).
  • Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapon systems. 5. Auflage, US Naval Institute Press, 2006, ISBN 978-1-55750-262-9 (englisch).


Ресурси інтернету[ред.ред. код]