Day of Defeat

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Day of Defeat
Розробник Valve
Видавець
Дистриб'ютор Steam і Mod DB
Жанр(и) Шутер від першої особи
Платформа Microsoft Windows, OS X, Linux
Ліцензія безкоштовне програмне забезпечення
Дата випуску Windows
NA 6 травня 2003
EU 15 травня 2003
OS X, Linux
WW 29 березня 2013[1]
Режим гри Багатокористувацька гра
Мова англійська[2], французька[2], німецька[2], італійська[2] і іспанська[2]
Творці
Композитор(и) Майкл Гордон Шапіро
Технічні деталі
Рушій GoldSrc
Носій оптичний диск, цифрова дистрибуція і цифрове завантаження[d]
Наступна гра Day of Defeat: Source
Офіційний сайт​(англ.)

Day of Defeat — це командний багатокористувацький шутер від першої особи, дія якого розгортається на Західному фронті європейського театру Другої світової війни. Спочатку гра була модифікацією Half-Life 1998 року, права на яку були придбані компанією Valve і випущена як повноцінна роздрібна версія у 2003 році.

Дія гри розгортається в розпал Другої світової війни, і в Day of Defeat відсутня однокористувацька кампанія, а основна увага зосереджена на багатокористувацьких аспектах гри. Гра віддає перевагу командній роботі та має об'єктивний ігровий процес у поєднанні з системою класів. Карти в основному складаються з вузьких стежок, кожна з яких зазвичай веде до кількох ключових локацій. Офіційний ремейк гри, Day of Defeat: Source, був випущений компанією Valve у 2005 році.

Ігровий процес[ред. | ред. код]

Day of Defeat — це багатокористувацький шутер від першої особи, який імітує піхотні бої на рівні загону між супротивниками на Європейському театрі Другої світової війни: союзниками та державами Осі. Гравці можуть приєднатися до армій союзників або Осі, де союзники включають США або Великобританію, а Вісь — Німеччину.

Раунд починається з того, що дві протилежні команди одночасно стартують у своїй точці спавну на карті. Команди мають на меті досягти своїх цілей, перешкоджаючи ворожій команді досягти їх цілей[3]. Гра закінчується після спливу встановленого часу, і команда, яка досягла найбільшої кількості цілей, стає переможцем, незалежно від кількості вбитих чи поранених, за винятком випадків, коли обидві команди не досягли жодної цілі або досягли однакової кількості цілей.

Зброя в грі намагається реалістично зображати ту, що була у вжитку під час Другої світової війни, і ігровий процес відображає цей естетичний вибір. Віддача може бути великою, і гра не дозволяє гравцеві стріляти під час бігу або стрибків[3][4]. У грі також присутня шкала витривалості, яка не дозволяє гравцеві бігати довгі проміжки часу і змушує його активно економити енергію[3].

Сетинг[ред. | ред. код]

Гравець ховається за уламками, щоб уникнути ворожого вогню.

Початкова роздрібна пропозиція Day of Defeat включала п'ятнадцять мап, кожна з яких зображала різні сценарії, що відрізнялися розміром і тематичними локаціями[3]. Вони часто черпали натхнення в історичних битвах Другої світової війни, таких як битва на пляжі Омаха та вуличні бої в італійському місті Салерно під час операції «Аваланч». У грі також присутня місія «Планер», в якій американська 101-а повітряно-десантна дивізія приземляється на планер WACO і знищує такі цілі, як радіоантена і зенітна 88-мм гармата Flak.

Зброя в грі також має історичне значення, оскільки значна частина зброї є точним відтворенням зброї, що використовувалася у Другій світовій війні[3][4]. Вибір зброї також є реалістичним у використанні, віддача та точність стрільби відповідають реальним аналогам[3].

Розробка[ред. | ред. код]

Day of Defeat була створена як стороння модифікація Half-Life у 2000 році[5]. У початковій версії модифікації пересування для кожного класу було унікальним. Однак ця відмінність була видалена з виходом Бета 2.0 у жовтні 2001 року. Бета 2.0 також представила нову зброю і знизила точність гравця під час пересування, що спричинило значні зміни в ігровому процесі. У липні 2002 року вийшла Бета 3.0 з новим класом, Сержантом союзників, і новим ігровим режимом, в якому гравці відроджувалися лише на початку нового раунду.

Перші версії Day of Defeat розповсюджувалися через Інтернет безкоштовно, але згодом права на гру були придбала Valve і найняла команду модерів. Після цього Valve випустила окрему роздрібну версію гри, опубліковану Activision і випущену в травні 2003 року[5]. Роздрібна версія містила низку змін у порівнянні з модифікацією, включаючи покращену графіку та п'ятнадцять карт, десять з яких були абсолютно новими. Дружній вогонь, який раніше був увімкнений за замовчуванням, у роздрібній версії було вимкнено[3], кровотечу — втрату невеликої кількості здоров'я з часом через поранення, які кровоточать — було вилучено, а також додано мінімапу для полегшення навігації та співпраці між членами команди. У роздрібному релізі також було покращено інтерфейс користувача, зокрема з'явилися ідентифікатори для розрізнення членів команди та ворогів, а також підказки, які слугували навчальним посібником для нових гравців.

Наприкінці липня 2004 року Valve закрила World Opponent Network (WON) на користь своєї служби цифрової дистрибуції Steam[6]. Всі сервери, що використовували колишню мережу, були закриті і перенесені в Steam, що змусило гравців використовувати нову платформу для доступу до Day of Defeat. У 2013 році Valve випустила оновлення для Day of Defeat разом з іншими іграми GoldSrc, розробленими Valve, яке включало версії гри для Mac OS X і Linux[1].

Відгуки[ред. | ред. код]

Day of Defeat отримала «загалом схвальні відгуки» згідно з оцінкою агрегатора рецензій Metacritic[7]. IGN похвалив гру за використання вузьких просторів для стимулювання «безупинного темпу гри»[3], а GameSpy високо оцінив її увагу до деталей[4]. Рецензенти також похвалили Day of Defeat за те, що вона сприяє командній роботі через навмисно вузькі коридори, які змушують гравців співпрацювати, щоб не бути вбитими ворогом поза полем їхнього зору[4][10].

GameSpy та GameSpot критикували гру за неякісну візуальну складову та «відверто потворну» кольорову палітру, звинувачуючи застарілий рушій GoldSrc в естетичних проблемах[4][10]. Багато рецензентів проводили паралелі між Day of Defeat та Battlefield 1942, остання з яких вийшла лише за півроку до першої. Обидві гри розгорталися під час Другої світової війни і мали ігровий процес, який значною мірою залежав від відповідних класових систем, що спонукало рецензентів до прямих порівнянь між ними у своїх відгуках про Day of Defeat[3]. Гру також критикували за відсутність придатних для використання транспортних засобів, на відміну від Battlefield, яка використовує транспортні засоби як ключовий компонент геймплею[3][4].

PC Gamer US присвоїв Day of Defeat нагороду «Мод року» 2001. Редакція журналу написала: «Створена розробниками-аматорами, які ще не досягли американського дозволеного віку для вживання алкоголю, Day of Defeat увібрала в себе цілі тижні гри в офісній локальній мережі»[16].

Day of Defeat: Source[ред. | ред. код]

Докладніше: Day of Defeat: Source

Після Day of Defeat вийшла Day of Defeat: Source, ремейк гри, що працює на рушії Source від Valve[17]. Source ремейк містив значні зміни в ігровому процесі Day of Defeat, нові мапи, оновлену графіку та покращену фізику[18].

Гра вийшла 26 вересня 2005 року і отримала схвальні відгуки за геймплей, звуковий супровід та графіку[19][20][21]. Після релізу гру підтримувала компанія Valve, випустивши низку наступних оновлень, включаючи версії гри для OS X та Linux, випущені у 2010 та 2013 роках відповідно[22][23].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Alfred (29 березня 2013). Day of Defeat update released. Steam. Valve. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  2. ↑ а б в г д Steam — 2003.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Butts, Steve (23 травня 2003). Day of Defeat. IGN. Архів оригіналу за 10 березня 2013. Процитовано 16 березня 2014.
  4. ↑ а б в г д е ж Suciu, Peter (26 травня 2003). GameSpy: Day of Defeat. GameSpy. Архів оригіналу за 25 жовтня 2009. Процитовано 16 березня 2014.
  5. ↑ а б GameSpot staff (4 квітня 2003). Valve signs with Activision, exclusive Day of Defeat screens. GameSpot. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2014.
  6. ↑ Golze, Benjamin (15 липня 2004). Valve to shut down WON servers. GameSpot. Архів оригіналу за 15 січня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  7. ↑ а б Day of Defeat for PC Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 26 лютого 2014.
  8. ↑ Green, Jeff (August 2003). Day of Defeat (PDF). Computer Gaming World. № 229. с. 76. Процитовано 10 грудня 2017.
  9. ↑ Brogger, Kristian (August 2003). Day of Defeat. Game Informer. № 124. с. 102. Архів оригіналу за 23 вересня 2009. Процитовано 10 грудня 2017.
  10. ↑ а б в Osborne, Scott (22 травня 2003). Day of Defeat Review. GameSpot. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  11. ↑ Raymond, Justin (9 червня 2003). Day of Defeat - PC - Review. GameZone. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 10 грудня 2017.
  12. ↑ Griliopoulos, Dan (July 2003). Day of Defeat. PC Format. № 150. Архів оригіналу за 30 серпня 2003. Процитовано 10 грудня 2017.
  13. ↑ Day of Defeat. PC Gamer UK. 2003.
  14. ↑ Chan, Norman (August 2003). Day of Defeat. PC Gamer. с. 72. Архів оригіналу за 15 березня 2006. Процитовано 10 грудня 2017.
  15. ↑ Miller, Skyler (24 червня 2003). 'Day of Defeat' (PC) Review. X-Play. Архів оригіналу за 28 червня 2003. Процитовано 10 грудня 2017.
  16. ↑ Staff (March 2002). The Eighth Annual PC Gamer Awards. PC Gamer US. 9 (3): 32, 33, 36, 36, 37, 40, 42.
  17. ↑ McNamara, Tom (2 вересня 2005). Day of Defeat: Source Is Coming. IGN. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  18. ↑ Adams, David (22 лютого 2005). Day of Defeat: Source Is Coming (2). IGN. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  19. ↑ Adams, David (26 вересня 2005). Day of Defeat: Source Released. IGN. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  20. ↑ Colayco, Bob (3 жовтня 2005). Day of Defeat: Source Review. GameSpot. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  21. ↑ Day of Defeat: Source for PC Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 28 лютого 2014.
  22. ↑ Adams, David (29 червня 2006). Day of Defeat: Source Updated. IGN. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 28 лютого 2014.
  23. ↑ Now on Mac! - Day of Defeat: Source. Steam. Valve. 12 липня 2010. Архів оригіналу за 9 жовтня 2013. Процитовано 28 лютого 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Відеоігри
Серія Half-Life
Серія Portal
Серія Counter-Strike
Серія Team Fortress
Серія Left 4 Dead
Серія Dota
Інші ігри
Технології
Апаратне забезпечення
Програмне забезпечення
Персонал
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Day_of_Defeat&oldid=41807774