Half-Life

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Half-Life
Коробка версії для ПК
Розробник Valve Software
(Microsoft Windows)
Gearbox Software
(PlayStation 2)
Видавець Sierra Entertainment (договір розірвано)
Локалізатор Valve Software
Дата випуску Microsoft Windows
США 19 листопада 1998

Європейський Союз 1998
PlayStation 2
США 11 листопада 2001
Європейський Союз 30 листопада 2001
Mac OS X, Linux
Newworldmap.svg 25 січня 2013

Жанр Шутер від першої особи
Вікові
рейтинги
ELSPA: 15+
ESRB: M (Mature)
Носії CD-ROM
Платформи Microsoft Windows, Linux, PlayStation 2, Mac OS X
Рушій гри GoldSrc
Режими гри Одиночна гра, багатокористувацька гра

Half-Life (Період напіврозпаду) — науково фантастичний шутер від першої особи (англ. FPS), розроблений Valve Software і виданий Sierra Studios 20 листопада 1998 року для ПК. Гра базується на значно переробленому ігровому рушієві Quake від id Software. У 2001 році студія Gearbox Software портувала Half-Life на ігрову приставку Sony PlayStation 2. Планувалося видати гру і на Sega Dreamcast, але реліз скасували через спад популярності цієї ігрової платформи. В 2013 році Valve портувала гру на платформи Linux і Mac OS.

Half-Life стала однією з перших ігор, в яких сюжет розвивається повністю усередині ігрового простору (без використання відеозаставок). Ігрові видання високо оцінили інноваційний стиль оповіді, що є головною гордістю гри. Іншою сильною стороною Half-Life називають штучний інтелект супротивників (AI). Багато видань відзначають, що Half-Life здійснив революцію в жанрі шутера від першої особи і поклав початок новому етапу його розвитку.

Гра отримала безліч схвальних відгуків від ігрової преси. Більше 50 ігрових видань визнали Half-Life «Грою року», а журнал PC Gamer тричі називав її «найкращою грою з коли-небудь створених». Досі Half-Life знаходиться на першому місці списку шутерів для ПК, що найкраще продаються.

На хвилі успіху гри випущені кілька доповнень: Half-Life: Opposing Force (OpFor), Half-Life: Blue Shift (BS) і ексклюзивний аддон для PS2-версії — Half-Life: Decay. Крім того, створено багато офіційних модифікацій, зокрема мережевих: Counter-strike (CS), Team Fortess Classic (TFC), Deathmatch Classic (DMC), Day of Defeat (DoD), Ricochet. У 2004 році випущено продовження — Half-Life 2 (HL2), також визнане «Грою року» більшістю видань.

Сюжет[ред.ред. код]

Події розгортаються в таємному науково-дослідному комплексі Чорна Меза[1] (англ. Black Mesa — Чорна столова гора) та в околицях. Чорна Меза знаходиться в надрах гори, розташованої в американському штаті Нью-Мексико. Головний персонаж гри — молодий талановитий науковий співробітник, доктор філософії (PhD) в галузі теоретичної фізики, Гордон Фрімен, що працює в лабораторії аномальних матеріалів.

Одного дня йому доручають провести експеремент з кристалом, принесеним загадковим G-меном, що обертається непередбачуваними наслідками.

Глави[ред.ред. код]

1. Black Mesa Inbound (Прибуття в Чорну Мезу)

Гордон Фрімен прибуває на своє місце роботи, в Чорну Мезу. Вся глава складається з поїздки Фрімена у вагоні монорельсового поїзду, протягом якої він спостерігає будні комплексу. Тоді він вперше бачить G-мена, який знаходиться в сусідньому вагоні.

2. Anomalous Materials (Аномальні матеріали)

Ледь не запізнившись, Фрімен отримує захисний костюм HEV і прямує в тестову камеру для проведення експерименту. Він чує розмови вчених про перевантаження конденсаторів та різні несправності, але експеремент вирішують провести. Фрімен отримує найчистіший і найнестабільніший зразок кристалу, який поміщає під промінь антимасс-спектрометра (англ. Anti-Mass Spectrometer). Раптом експеремент виходить з-під контролю, породжуючи явище під назвою «каскадний резонанс» (англ. Resonance Cascade). Фрімен втрачає свідомість.

3. Unforeseen Consequences (Непередбачені наслідки)

Фрімен отямлюється в зруйнованому дослідному центрі. Внаслідок каскадного резонансу почався портальний шторм (англ. Portal Storm) — безладне відкриття і закриття порталів між Землею і паралельним світом Зен. В Чорну Мезу почали переміщуватися істоти з Зену, як нешкідливі, так і агресивні, серед яких є хедкраби, що перетворюють людей в своєрідних зомбі. Фрімен знаходить свою першу зброю, лом-цвяходер. Вцілілі вчені просять Гордона вибратися на поверхню і викликати допомогу.

4. Office Complex (Офісний комплекс)

Шлях Гордона пролягає черз офіси Чорної Мези. Відбиваючись від істот Зену, Гордон намагається дістатися до поверхні, користуючись допомогою вцілілих вчених і охоронців. Там він дізнається, що в комплекс прибули військові.

5. «We've Got Hostiles» («Ми зустріли ворога»)

Гордон з'ясовує, що уряд вислав спецпідрозділ HECU (англ. Hazardous Environment Combat Unit) із завданням знищити всі сліди експерименту і всіх його свідків. HECU беруться за зачистку Чорної Мези від прибульців і персоналу. Фрімен вибирається на поверхню, але висадка десанту змушує його шукати інший шлях в надрах комплексу. За словами одного зі вцілілих вчених, єдиний шлях до порятунку — комплекс «Лямбда» (англ. Lambda Complex). Фрімен вирушає туди.

6. Blast Pit (Вирва)

Дорогою Фрімен потрапляє в покинуту частину комплексу, дорогу через яку перегороджує істота з трьома щупальцями — Тентакл (англ. Tentacle), яка засіла в шахті для випробувань реактивних двигунів. Для досягнення мети Фрімену доводиться послідовно відновити подачу палива, окислювача та енергії до двигуна і випалити чудовисько випробувальним запуском двигуна. Через яму, прориту Тентаклом, Гордон покидає це місце.

7. Power Up (Подача живлення)

Подальший шлях до комплексу «Лямбда» лежить через залізницю, але генератор живлення відключений. Фрімену належить забезпечити подачу живлення до рейок, але шлях йому перегороджує величезна двонога істота — Гаргантюа (англ. Gargantua). Гордон заманює прибульця до генератора, який запускає і вбиває Гаргантюа електричним розрядом.

8. On A Rail (По рейках)

Просування Фрімена залізницею ускладнюється постійними сутичками монстрів і військових. Один з уцілілих охоронців повідомляє Гордону, що команді «Лямбди» для нейтралізації наслідків каскадного резонансу потрібно вивести на орбіту супутник. Гордон, долаючи атаки військових, добирається до стартового комплексу і запускає ракету із супутником.

9. Apprehension (Затримання)

Фрімен потрапляє в лабораторію, де у воді завелося чуловисько Іхтіозавр (англ. Xenotherus ichtycanthus). Він падає в воду, але долає чудовисько. Пройшовши зал з поршнями, Гордон вперше стикається з Чорними оперативниками (англ. Black Operations), які вбивають всіх, навіть бійців HECU. Науковець з боєм пробивається через них, але солдатам HECU вдається взяти Фрімена в полон, оглушивши його. Фрімен тимчасово отямлюється і бачить, що солдати його кудись несуть. Солдати скидають його в сміттєвий прес.

10. Residue Processing (Переробка відходів)

Гордон опритомнів на дні сміттєзбірника без зброї. Тим часом прес повільно стискається. Гордон завдяки своїй кмітливості вислизає із пастки, дорогою знайшовши лом-цвяходер. Йому доводиться пройти шляхом, яким транспортуються на переробку відходи комплексу.

11. Questionable Ethics (Сумнівна етика)

Фрімен пробирається через секретні лабораторії, де дізнається, що ще задовго до каскадного резонансу Зен досліджували вчені Чорної Мези. Тут він отримує секретну розобку — Тау-гармату, і активовує чотири лазера, щоб пробити стіну і продовжити свій шлях.

12. Surface Tension (Поверхневий натяг)

Фрімен виходить на поверхню, знищує кілька військових машин і вертольотів, пробирається через заміновану будівлю, і, скориставшись покинутою системою наведення, викликає кілька авіаударів, щоб убити ще одного Гаргантюа і розкрити запечатаний прохід до комплексу «Лямбда».

13. «Forget About Freeman!» («Забудьте про Фрімена!»)

Військові починають евакуацію, будучі не в змозі протистояти прибульцям з Зену. Покинута ними Чорна Меза піддається масованому бомбардуванню з повітря. Гордон проходить через підземні канали і дістається до комплексу «Лямбда».

14. Lambda Core (Ядро Лямбди)

Опинившись в комплексі «Лямбда», Фрімен зустрічає вчених, які повідомляють, що він повинен потрапити в лабораторію з телепортації. Для цього потрібно запустити ядерний реактор. Фрімен виконує завдання, після чого іде в лабораторію, в якій користується порталами. Від вчених він дізнається, що закрити портали між Землею і Зеном не дає якась істота в Зені. Гордон виявляється єдиним, хто зараз може вирушити туди і знищити ту істоту.

Вчені забезпечують Фрімена своїми новітніми розробками і відправляють через телепорт в паралельний світ.

15. Xen (Зен)

Фрімен потрапляє в світ прибульців, що складається з літаючих над безоднею островів. Там він знаходить докази перебування в Зені експедицій з Чорної Мези. Відбиваючись від нечисленних представників місцевої фауни, Гордон знаходить телепорт, що дозволяє рухатися далі.

16. Gonarch's Lair (Лігво Гонарча)

Фрімен потрапляє на черговий острів, на якому живе величезна павукоподібна істота — Гонарч (англ. Gonarch), що є маткою хедкрабів. Вчений перемагає Гонарча і той пропалює кислотою діру, що веде до наступного телепорту.

17. Interloper (Порушник)

У міру просування, Фрімену починають протистояти розумні істоти Зену. Він опиняється на заводі з клонування солдатів прибульців. Гордон знаходить телепорт і стрибає через нього до Ніхіланта, тієї самої істоти, яка не дає закритися порталам.

18. Nihilanth (Ніхілант)

Ніхілант, потворна людиноподібна істота, намагається знищити ученого, атакуючи його блискавками, і направляючи на нього портали. Якщо Гордон потрапляє в портали, то вони переміщують його в різні місця Зену. Ніхілант промовляє обривки фраз, натякаючи, що знає G-мена, а його раса сама є не агресорами, а жертвами. Гордон знищує кристали, що підживлюють лідера прибульців, після чого його голова відкривається, оголюючи мозок. Гордон вбиває чудовисько, після цього кімната з Ніхілантом обвалюється, але Фрімена рятує G-мен.

19. Endgame (Кінець гри)

Гордон з G-меном телепортуються різними місцями Зену, поки не опиняються в такому ж вагоні, яким Гордон прибув в Чорну Мезу. G-мен говорить Фрімену, що він задоволений його діями, і вже запропонував кандидатуру Гордона своєму начальству для якихось майбутніх планів. G-мен пропонує Фрімену і надалі працювати на нього, пропонуючи вибір: ступивши в телепорт за дверима вагончика, прийняти пропозицію про роботу, або відмовитися.

В разі відмови Гордон опиниться без зброї в оточенні прибульців. Погодившись, він отримує схвавлення G-мена, на чому гра закінчується. Пригоди Гордона Фрімена продовжуються вже у грі Half-Life 2.

Розробка[ред.ред. код]

Створення гри[ред.ред. код]

В 1996 році вихідці з Microsoft — Майкл Харрінгтон і Гейб Ньюелл, заснували комапнію Valve Software. Їх об'єднувало бажання створити новітній 3D-шутер, для чого вони ліцензували ігровий рушій Quake від Id Software. У Valve було сформовано дві команди розробників, які працювали над різними проектами. Перший, під назвою Quiver (Тремтіння) створювався за мотивами повісті Стівена Кінга «Туман», в якій експерименти на військовій базі Arrowhead (Вістря стріли) привели до вторгнення на Землю чудовиськ з паралельного світу. Проект акцентувався на екшні, в той час як другий проект, Prospero — на похмурій атмосфері та використанні «психічних» сил героїнею під ім'ям Алеф. Наприкінці 1997 року Гейб дав командам ще один рік для перосмислення накопичених ідей. Пізніше розробники згадували в інтерв'ю, що в цей час працювали по 16 годин на добу в межах одного офісу, називаючи його «субмариною».

Раннім персонажем, який в підсумку став Гордоном Фріменом, був персонаж з тимчасовим ім'ям Іван Космобайкер, який вже носив HEV-костюм. Пізніше, вибираючи ім'я головного героя для Quiver, яка згодом отримала назву Half-Life, творці гри керувалися тим, щоб воно було відсилкою до імені якогось відомого вченого. Таким іменем стало Дайсон Пуанкаре (Фрімен Дайсон плюс Жюль Анрі Пуанкаре), але Гейб замінив його на Гордон Фрімен. Назва Half-Life була обрана, щоб підкреслити науково-фантастичну атмосферу гри, хоча, розглядався і варіант Half-Dead.

Влітку 1997 року до розробників приєднався фантаст Марк Лейдлоу, який і назвав місце дії Чорною Мезою. Ним же пропонувався і варіант Чорний Пагорб. Значний вплив на сюжет і атмосферу мали твори «The Outer Limits», де вчені знаходять прохід в четвертий вимір, експерементуючи з магнітними полями, «Туман» Стівена Кінга і телесеріал «Секретні матеріали». Всі карти, представлені в грі, спочатку малювалися на папері групою дизайнерів, програмістів і аніматорів, завданням яких було зробити цікаві рівні, і при цьому в повну силу використовувати всі доступні Valve технології.

Спочатку охоронці і вчені, що працювали в дослідному центрі «Чорна Меза», де відбувається дія гри, повинні були бути противниками гравця. Розробник штучного інтелекту Стів Бонд використовував їх для проведення експериментів над командним поведінкою ворогів. Він змушував охоронців слідувати за гравцем, замість того щоб з ним битися — так було легко перевіряти їх здатності до навігації в просторі.

Вперше Half-Life було оприлюднено в 1997 році на всесвітній ігровій виставці E3, де гра стала справжнім хітом. Система анімації та ігрової штучний інтелект для того часу здавалися чимось неймовірним. На E3-1998 Half-Life отримала нагороди від ігрових критиків як «Краща РС-гра» і «Краща action-гра». Дата виходу ще кілька разів переносилася, поки, нарешті, гра не вийшла в листопаді 1998 року[2].

Історію розробки Half-Life, Half-Life 2 та супутніх ігор пізніше було описано в книзі Half-Life 2: Raising the Bar, що вийшла 2004 року.

Демо-версії[ред.ред. код]

Half-Life: Day One

1 листопада 1998 вийшла демо-версія Half-Life: Day One. Вона розроблялася спеціально для OEM-партнерів і часто поширювалася з відеокартами, тому залишалася маловідомою загалу. Вона закінчується на рівні «We've Got Hostiles», в іншому майже ідентична повній версії[3].

Half-Life: Uplink

12 лютого 1999, вже після виходу повної версії гри, вийшла друга демо-версія Half-Life: Uplink, яка представляла гравцям основні типи ворогів, персонажів і зброї з повної версії гри, але засновувалася на вирізаних в стадії розробки епізодах з Half-Life[4]. Зокрема, це були події, що мали відбуватися перед главою «Ядро Лямбди». Крім вирізаного епізоду Uplink включає в себе тренувальний рівень «Курс підготовки» з повної версії Half-Life.

Пізніше Half-Life: Uplink було включено у видання Half-Life — Game of the Year Edition, як доповнення. Епізод видавався і в PS2-версії Half-Life, але для розблокування вимагався диск з журналу Sony Underground Demo June 2002 / Playstation Magazine № 57[5].

Версії[ред.ред. код]

Крім Windows, Half-Life розроблялася і для інших платформ:

Play Station 2. У 2001 році Half-Life була перенесена на PlayStation 2 зусиллями студії Gearbox Software. Ця версія зазнала редизайну для гри на приставці, отримала нові моделі персонажів, зброї, розширені рівні і мультиплеєр на двох гравців. Пізніше гра отримала повністю кооперативне доповнення Half-Life: Decay, яке дозволяло грати за двох жінок-вчених, Джину Крос і Коллет Грін з Чорної Мези[6].

Mac Os. Версія для Apple Macintosh, хоч і була готова, не видавалася. Даний порт був скасований через несумісність з Windows-версією мультиплеєра. Творці також зазначали, що моди для PC-версії Half-Life несумісні з портом на Macintosh.

В 2013 році гра все ж була випущена для Mac Os X і Linux та стала доступна в Steam[7][8].

Dreamcast. Порт для приставки Sega Dreamcast розроблявся Valve і Sierra, які також найняли Gearbox Software та Captivation Digital Laboratories. Порт мав включати також Half‑Life: Blue Shift, крім оригінальної Half-Life.

Dreamcast-версія мала нові моделі, текстури і музику високої якості. Приставка підтримувала мишу і клавіатуру, а в разі використання геймпада використовувалося автоприцілювання. Через особливості управління зазнав змін ігровий баланс: здоров'я та сила противників, їх респаун. Гра підтримувала чит-коди у вигляді цілих речень.

На ECTS 14 лютого 2000 гра була показана для широкої публіки в цілком грабельному варіанті. Проте, попри готовність, гра не була випущена «у зв'язку із зміною ринкових умов». Через рік Sierra On-Line показали порт для PlayStation 2 на Е3 2001, який успішно вийшов. Blue Shift було перероблено для Windows і видано як окреме доповнення[9].

Через деякий час бета-версія Half-Life для Dreamcast поширилася Інтернетом. Однак, вона містила численні помилки, тому виявилася малограбельною. Контент, відсутній в інших версіях, згодом був перенесений у версію для ПК як фанатська модифікація[10].

Доповнення[ред.ред. код]

Для оригінальної Half-Life були випущені три доповнення від Gearbox Software: Half-Life: Opposing Force (1999), Half-Life: Blue Shift (2001) і Half-Life: Decay (2001). Сюжети доповнень відбуваються паралельно з подіями оригінальної Half-Life і тісно переплітаються з ними. В деяких місцях можна побачити Гордона Фрімена, або дії гравця в аддонах впливають на шлях Фрімена.

Half-Life: Opposing Force — сюжет відбувається в Чорній Мезі, але головним героєм є капрал Адріан Шепард спецпідрозділу HECU, що протистяв Гордону в оригінальній грі. Аддон додає кілька нових видів зброї, кілька моделей, нові карти і сюжет. Це доповнення менше за Half-Life: 11 глав проти 18 в оригіналі.

Half-Life: Blue Shift — грабельним персонажем тут є охоронець (зустрічається і в оригінальній грі, але там безіменний) Чорної Мези, Барні Калхаун. Це доповнення спочатку розроблялося для Dreamcast-версії Half-Life, але після її відміни було випущене на ПК. Blue Shift додає High Definition Pack, що поліпшує зовнішній вигляд Half-Life і Opposing Force якіснішими моделями і новими текстурами вищої роздільності.

Half-Life: Decay — доповнення має кооперативне проходження для двох гравців, які разом борються й розгадують головоломки. 23 вересня 2008 групою українських ентузіастів гру було портовано з PlayStation 2 на ПК у вигляді модифікації.

Доповнення також виходили в складі збірника Half-Life Platinum Collection 2000 року (Half-Life, Counter-Strike, Team Fortress Classic, Half-Life: Opposing Force). В 2002 році збірку було перевидано з додаванням Half-Life: Blue Shift.

У 2005 році був випущений новий збірник Half-Life 1 Antology, що містить Half-Life, Half-Life: Blue Shift, Half-Life: Opposing Force і Team Fortress Classic[11].

Ремейки[ред.ред. код]

Half-Life: Source — в 2004 році Valve випустили Half-Life, перенесену на рушій Source. Новий рушій забезпечував реалістичніші ефекти як води так і інші поверхні з відображеннями і переломленням світла, динамічні тіні, що дають об'єкти і персонажі, ефекти від влучання куль. Предмети і персонажі, керовані фізичним рушієм на основі «Havok», давали тілам ефект «ганчірної ляльки». Однак, новий рушій створював і проблеми. Наприклад, підвішені ящики на одному з рівнів довелося залишити нерухомими, інакше, якби вони розхитувалися під дією Source, проходження цього місця було б неможливим.

Інтерфейс став подібним на інтерфейс Half-Life 2, вдосконалився інтелект противників[12].

Black Mesa — повний ремейк гри, розроблений Crowbar Collective на рушієві Source, що вийшов в 2012 році. Розробка почалася ще в 2004 році під назвою Black Mesa: Source, а реліз кілька разів переносився. Остаточна версія повторює сюжет оригінальної гри, але має невеликі зміни на рівнях (наприклад, глава On The Rail скорочена), додані можливості з Half-Life 2, зміни ігрового балансу. Для тіснішого зв'язку з аддонами і продовженням, деякі раніше безіменні вчені Чорної Мези зроблені персонажами цих аддонів і продовжень.

Ремейк поширюється безкоштовно, але закінчується на главі Lambda Core. Решту глав планується випустити пізніше[13].

Реакція гравців та критиків[ред.ред. код]

Огляди
Іноземні
Оглядач Оцінка
Allgame 5/5 stars[14]
GameSpot 9.4/10[15]
IGN 9.5/10[16]
Computer Gaming World 5/5 stars[17]
Агрегатори
Агрегатор Бал
Metacritic 96/100 (PC)[18]
87/100 (PS2)[19]
Game Rankings 94.28% (PC) [20]
83.23% (PS2)[21]
GameStats 9.3/10[23]
MobyRank 94/100[22]

Half-Life була прийнята гравцями позитивно, отримала безліч позитивних відгуків та нагород. До моменту виходу сіквелу гра була визнана культовою[24]. Станом на 16 листопада 2004 року було продано вісім мільйонів копій гри[25], а до 2008 року було продано вже 9,3 мільйони копій[26].

Half-Life отримала гарні оцінки від більшості критиків, що підтверджує сукупний бал 96 з 100 на зібранні відгуків Metacritic[27]. Джефф Грін в Computer Gaming World писав, що гра «не просто одна з найкращих ігор року. Це одна з найкращих ігор за всі роки, класика, в тисячу разів краща будь-якого безпосереднього конкурента, а також — кажучи про сюжетний режим — найкращий шутер із часів Doom»[17]. IGN описав її як «демонстрація майстерності в ігровому дизайні, визначальна однокористувальницька гра серед шутерів від першої особи»[16]. IGN також включив Half-Life в десятку ігор, які найбільше вплинули на розвиток відеоігор[28]. GameSpot стверджував після виходу гри, що вона найбільше за всіх наблизилась до революційного прориву в жанрі, ніж будь-які інші до неї[15], а 2007 року Half-Life була включена в список найкращих ігор всіх часів за версією GameSpot[29]. 2004 року GameSpy провів опитування читачів сайту для визначення найбільшої гри всіх часів, Half-Life і тут впевнено перемогла, обійшовши у фіналі Super Mario Bros. 3[30].

Захоплююче занурення у гру та інтерактивне оточення були названі кількома рецензентами революційними. Allgame писав: «Не кожний день ви зіткнетеся зі грою, яка робить революцію у жанрі, а Half-Life робить саме це»[14]. Hot Games, коментуючи реалізм та ігрове оточення, писав: «все це піднімає ігрові враження на абсолютно захоплюючий рівень, решта ігор тепер виглядають у порівнянні з нею достатньо низькоякісними»[31]. В огляді на сайті Absolute Games рецензент висловив думку, що Half-Life стала представницею наступного етапу розвитку 3D-шутерів, а після її виходу розробляти безсюжетні шутери стане «негарно та невигідно»[32].

Крім численних похвал деякі сторони гри отримали негативні відгуки окремих критиків. Особливо це стосується фінальної частини гри із відправкою гравця у Зен, наприклад, в рецензії на Just RPG пишеться, що це схоже просто на спробу затягнути гру ще приблизно на годину та надмірно віддаляє сюжет від реальності[33]. Нелюбов деяких гравців та критиків до Зену можна пояснити тим, що миттєва зміна оточення позбавляє гравця частини попереднього досвіду вирішення головоломок, змушує під кінець гри вивчати нові прийоми (наприклад, довгі стрибки з використанням спеціального модуля)[34].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Також Меса, але назва Меза часто використовується, щоб не викликати асоціацій з месою як богослужінням
  2. Hodgson, David (2004). Half-Life 2: Raising the Bar. Prima Games. ISBN 0-7615-4364-3.
  3. Half-Life Day One Demo
  4. Half-Life Day One Demo
  5. Half-Life: Bonus levels на Gamewinners
  6. Half-Life PlayStation 2 на Metacritic
  7. Half-Life now runs on Mac OS X and Linux, we assure you
  8. Half-Life в Steam
  9. NOT GIVEN HALF A CHANCE: THE CANCELLATION OF HALF-LIFE
  10. Half-Life: Dreamcast, Half-Life mod на Moddb
  11. http://store.steampowered.com/sub/40/?l=ukrainian Half-Life 1 Antology в Steam
  12. Half-Life: Source в Steam
  13. Офіційний сайт Black Mesa
  14. а б «Half-Life review» (англійською). Allgame. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-26. 
  15. а б Ron Dulin (20.11.1998). «Half-Life Review» (англійською). GameSpot. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-23. 
  16. а б «Half-Life» (англійською). IGN. 26.11.1998. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-21. 
  17. а б Джефф Грін (01.02.1999). «Half-Life» (англійською). Computer Gaming World. Архів оригіналу за 16.08.2000. 
  18. «Half-Life for PC» (англійською). MetaCritic. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2011-11-03. 
  19. «Half-Life for PlayStation 2» (англійською). MetaCritic. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2011-11-03. 
  20. «Half-Life for PC» (англійською). GameRankings. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2011-12-18. 
  21. «Half-Life for PlayStation 2» (англійською). GameRankings. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-04-08. 
  22. «Half-life for Windows (1998) — MobyGames». MobyGames (англійською). Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-09-02. 
  23. «GameStats: Half-Life Cheats, Reviews, News». GameStats (англійською). Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-09-02. 
  24. Сміт, Марк. (15 січня 2005 року). «Game Chronicles — Review (Half-Life 2)» (англійською). Game Chronicles. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2009-04-15. 
  25. Mike Musgrove (16.11.2004). «Half-Life 2's Real Battle» (англійською). Вашингтон пост (газета). Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-21. 
  26. Chris Remo (03.12.2008). «Valve's Lifetime Retail Sales For Half-Life, Counter-Strike Franchises» (англійською). Gamasutra. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-21. 
  27. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок metacritic не вказаний текст
  28. Ryan Geddes & Daemon Hatfield. «IGN's Top 10 Most Influential Games» (англійською). IGN. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-21. 
  29. «Gamespot Hall of Fame» (англійською). GameSpot. Процитовано 2012-08-23. 
  30. «Gamespy Title Fight! — Championship Final» (англійською). Gamespy.com. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-08-23. 
  31. «Half-Life review». Hot Games. Архів оригіналу за 2003-02-01. Процитовано 2008-03-30. 
  32. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок ag_review не вказаний текст
  33. Nimish Dubey. «Half-Life Review» (англійською). Just RPG. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-09-20. 
  34. Kyle Mann (03.01.2012). «The Xen Files: Half-Life» (англійською). DeltaGamer. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-09-20.