ІМР-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ІМР-1
Тип ІМР
Походження Радянський Союз
Історія використання
Оператори СРСР СРСР
Війни Війна в Афганістані (1979—1989)
Чорнобильська катастрофа
Російське вторгнення в Україну (2022)
Історія виробництва
Розробник КБТМ Омськ
Розроблено 1969
Виробник НКМЗ
Виготовлення з 1969 по 1991
Виготовлена
кількість
1271
Характеристики
Вага т 37,5
Довжина Довжина корпусу, мм
похідний ..робочий стан
8950..15380
Ширина мм 3560..4150
Висота мм 3290..3360
Екіпаж 2 осіб

Броня лоб корпуса 100 мм
Головне
озброєння
бульдозерне пряме, бульдозерне клиноподібне, грейдерне устаткування, кранова стріла, що може працювати як краном, так і ковшем
Двигун В-55

580 к.с
Питома потужність 15,5 к.с / т
Підвіска Тип підвіски індивідуальна торсіонна
Дорожній просвіт

База, мм 3740
Колія, мм 2640

Кліренс, мм 420
Швидкість

Швидкість по шосе, км/год 50
Швидкість нерівною місцевістю, км/год 22..27
Запас ходу по шосе, км 500
Питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,89
Подоланний підйом, град. 32
Подоланна стінка, м 0,8
Подоланний рів, м 2,7

Подоланний брід, м 1,4

ІМР-1 — перша інженерна машина розгородження створена на основі танка, Т-55, яка започаткувала відповідний клас машин у колишньому Радянському Союзі.

Призначення[ред. | ред. код]

Інженерна машина розгородження (ІМР) призначена
  • для прокладання доріг нерівною місцевістю, у лісі і міських завалах,
  • для відривання та засипання котлованів
  • для створення траншей
  • для проведення розгородження штучних завалів і природних перешкод (рідколісся, чагарники, горби, канави, яри)
  • для проведення завантажувально-розвантажувальних робіт крановою установкою
  • проведення розмінування ковшовим тралом (відвалом) чи навісним додатковим тралом

Загальний опис[ред. | ред. код]

Інженерні машини розгородження (ІМР) беруть свій початок із настанням ери ядерної зброї. Оскільки зрозуміло, що для пересування військ після застосування зброї страшної руйнівної сили, в умовах радіоактивного забруднення і величезних завалів — потрібна особлива техніка.

Бульдозерне обладнання у таких машинах є універсальним. Воно може встановлюватися в одне з трьох положень:

  • двовідвальне, коли ніж відвала ріже загороди клином рівномірно на два боки, яке є основним і призначене для влаштування проходів у завалах і руйнуваннях, прокладання колонних шляхів, зняття верхнього радіоактивного забрудненого шару ґрунту;
  • бульдозерне, яке застосовується для влаштування з'їздів, засипання виїмок, прямого переміщення ґрунту і само-окопування;
  • грейдерне, застосовується для влаштування колонних шляхів на узгір'ях і на інших видах робіт, що вимагають переміщення ґрунту (снігу) на один бік (від шляху просування).

Стрілове обладнання в більшості випадків оснащене захопленням-маніпулятором, що дозволяє виконувати низку робіт з улаштування проходів у лісових чи кам'яних завалах.

Як додаткове устаткування, на машині може встановлюватися пристрій розмінування та протимінний трал (як в ІМР-2).

До цієї групи машин можна віднести також саперні танки і деякі інженерні машини, які можуть використовуватися для інженерних робіт під вогневим впливом противника і в умовах кількісних руйнувань (американський саперний танк М728, німецький Pionierpanzer-1 тощо).

Особливості будови[ред. | ред. код]

База[ред. | ред. код]

База — шасі середнього танка Т-54 чи Т-55. Корпус машини непроникний і має протиатомний захист (як і танк). Загальна доза опромінення, одержуваного екіпажем, знижувалася до 10 разів.

Днище корпусу посилене сталевими листами, підбаштовий лист змінено. На верхньому листі корпусу знаходиться башточка механіка-водія.

Озброєння[ред. | ред. код]

  • 1 автомат АКС-74У, з боєкомплектом 150 патронів;
  • 10 гранат Ф-1
  • Сигнальний пістолет СПШ. Боєкомплект 30 пострілів.

Засоби спостереження і зв'язку[ред. | ред. код]

  • Для зв'язку в машині було передбачене місце для встановлення радіостанції Р-113 або Р-123 (танкової радіостанції); в базовій комплектації не встановлювалася.

Спеціальне обладнання[ред. | ред. код]

  • Для запобігання пожеж всередині бойового відділення, ІМР забезпечена системою автоматичного пожежогасіння. Для визначення отруйних речовин в зоні хімічного зараження є прилад хімічної розвідки ВПХР, а для визначення рівня радіації — радіометр-рентгенометр ДП-3Б.
  • Бульдозерне обладнання має три режими роботи: двовідвальне, грейдерне і бульдозерне.
  • Зміна режимів роботи здійснюється віддалено — за допомогою гідравлічних приводів.
  • Для регулювання ступеня занурення ножа, спереду є керована лижа.
  • У грейдерному положенні ширина захвату досягає 3,4 метра, під час роботи в бульдозерному режимі — 4,15 м, а в двовідвальному — 3,56 м. *Швидкість пророблення проходів у суцільному лісовому завалі, складає 200—300 метрів на годину, міські завали розгрібаються зі швидкістю 160—200 метрів на годину.
  • Швидкість різання колонного шляху нерівною місцевістю, складає 5-8 км на годину.
  • Крім бульдозерного обладнання, машину забезпечено телескопічною стрілою довжиною 8,8 метрів і вантажністю 2 тонни.
  • Для використання стріли як ковша в комплекті обладнання ІМР, передбачено спеціальний скребок-ківш об'ємом 0,4 м3 і продуктивністю 40 м3 на годину

ІМР-2[ред. | ред. код]

Докладніше: ІМР-2

Подальшою модифікацією ІМР є машина ІМР-2, створена на базі більш нового танка Т-72А.

Модифікації[ред. | ред. код]

Характеристики ІМР-1 ІМР-2 ІМР-3, ІМР-3М
База Т-54 (Т-55) Т-72А Т-90
Зображення
Роки виготовлення 1969-1991 з 1977 випробовування,
в 1980 прийнята на озброєння,
до сьогодні
з 1996
Двигун В-55

Виробник: НКМЗ
Марка: В-55
Тип: дизельний
Об'єм: 38 880 см3
Максимальна потужність: 427 кВт (581 к. с.), при 2000 об/хв
Найбільший крутний момент: 2254 Н·м, при 1400 об/хв
Конфігурація: V12
Циліндрів: 12
Витрата пального при змішаному циклі: 300..330 л/100 км
Витрата палива на трасі: 190,,210 л/100 км
Діаметр циліндра: 150 мм
Хід поршня: 180 мм
Ступінь стиснення: 15
Охолодження: рідинне
Тактність (число тактів): 4
Рекомендоване паливо: дизельне ДЛ, ДЗ, ДА

  • Витрати пального на 100 км шляху, л.:

По ґрунтовій дорозі 280—450
По шосе 240

В-84

Тип двигуна: чотиритактний, V-подібний 12-циліндровий багатопаливний дизельний двигун рідинного охолодження з комбінованим наддувом від приводного відцентрового нагнітача (ПЦС) і інерційний
Система сумішоутворення безпосереднє уприскування палива
Потужність двигуна без опору на впуску і випуску, кВт (к. с.) 618 (840)
Частота обертання, с−1 (об/хв) 33,3 (2000)
Запас крутного моменту, % 18
Питома витрата палива, г/кВт*год (г/л. с.*год) 247 (182)
Маса, кг 1020
Питома потужність, кВт/кг (к. с./кг)
0,6 (0,82)
Діаметр циліндра, мм 150,0
Хід поршня в циліндрі з головним шатуном, мм 180,0
Хід поршня в циліндрі з причіпним шатуном, мм 186,7
Робочий об'єм, л 38,88
Мінімальна температура надійного пуску двигуна без попереднього розігріву, °С — 20°C
Допустимі умови експлуатації двигунів:
 — температура навколишнього повітря від -40°С до +50°С
 — відносна вологість повітря до 98 % при 20°С
 — висота над рівнем моря до 3000 м
Порядок чергування спалахів рівномірний, через 60° повороту колінчастого валу
Ступінь урівноваженості повна динамічна врівноваженість
Запас ходу по паливу, км: 500

В-84
на новіших В-92
Розміри Довжина корпусу, мм 8950..15380

Ширина корпусу, мм 3560..4150
Висота, мм 3290..3360
База, мм 3740
Колія, мм 2640
Кліренс, мм 420

Габаритні розміри в транспортному положенні, мм:

Довжина: 9950
Ширина: 3735
Висота: 3680

Обладнання
  • Двобічний бульдозерний відвал
  • Кран-маніпулятор (до 2 т.)

  • Двобічний бульдозерний відвал
  • Кран-маніпулятор (до 2 т.)
  • Пускова установка дистанційного заряду розмінування
  • Мінний трал
Коефіцієнт ослаблення радіації 10 40 ІМР-3=120, ІМР-3М=80

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • 100 лет ПО «Завод транспортного машиностроения имени октябрьской революции» 1897—1997. — Юбилейное издание. — Омск, 1997. — 11 с.
  • Карпенко А. В. Обозрение бронетанковой техники 1905—1995. — Санкт-Петербург: Невский бастион, 1996. — С. 467. — 480 с.
  • Техническое описание и инструкция по эксплуатации инженерной машины разграждения (ИМР). — Военное издательство Министерства обороны СССР, 1972. — 212 с.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2009. — № 8. — С. 56.

Примітки[ред. | ред. код]