Іванівці (Волочиський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Іванівці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Волочиський
Громада Волочиська міська громада
Код КОАТУУ 6820981905
Основні дані
Населення 379
Площа 1,28 км²
Густота населення 296,09 осіб/км²
Поштовий індекс 31242
Телефонний код +380 3845
Географічні дані
Географічні координати 49°32′33″ пн. ш. 26°19′00″ сх. д. / 49.54250° пн. ш. 26.31667° сх. д. / 49.54250; 26.31667Координати: 49°32′33″ пн. ш. 26°19′00″ сх. д. / 49.54250° пн. ш. 26.31667° сх. д. / 49.54250; 26.31667
Середня висота
над рівнем моря
285 м
Місцева влада
Адреса ради 31242, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Гарнишівка, вул.Леніна,2 , тел. 9-96-33
Карта
Іванівці. Карта розташування: Україна
Іванівці
Іванівці
Іванівці. Карта розташування: Хмельницька область
Іванівці
Іванівці
Мапа

Іва́нівці — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Населення становить 379 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

Жителі села розповідають, що назва села походить від імені пана, який там мав землю і називався Януш. До війни село називалось Янушівці, а після війни — Іванівці.

Адміністративне підпорядкування[ред. | ред. код]

Історична довідка[ред. | ред. код]

У 18001831 роки землі належали графу Фрідріху Мошинському, а пізніше — графу Ледоховському.

Із розповідей старожилів відомо, що граф мав свої землі, де народ працював з ранку до вечора. Вихідним днем була лише неділя. Ніхто не дбав про здоров‘я людей, про освіту. Важка праця, антисанітарні побутові умови сприяли масовому поширенню хвороб і смерті людей.

Після реформи 1861 року селяни на правах тимчасовозобов‘язаних повинні були виконувати повинності на користь графа. За уставною грамотою кріпаки мали викупити в графа Ледоховського садибну, польову землю.

Великою радістю для жителів сіл була звістка про перемогу Жовтневої революції в Петрограді. В 1918 році земля, реманент, худоба була поділена між безземельними і малоземельними селянами, графські фільварки зруйновано. Однак селянам прийшлось недовго господарювати. У другій половині 1918 року розпочалась австро-німецька інтервенція, село захопили петлюрівці, а в 1919 році — польські загарбники.

Лише у 1920 році восьма Червонокозача дивізія під командуванням В.Примакова визволила село і почала відновлюватись Радянська влада.

У селі Іванівці було створено колгосп «Нове життя». Першим головою колгоспу було обрано Козака Яська Стаховича, який пропрацював недовго. Наступним головою було обрано Соколика Івана, який працював на цій посаді до 1938 року і був репресований. Першими, хто вступили до колгоспу, були: Гуменюк Герасим, Козак Стах, Козак Йосип, Легкобит Кость.

За роки першої, другої та третьої п‘ятирічок колгосп розвивася, застосовували нові технології, замість коней почали використовувати трактори, автомобілі, що підвищило продуктивність виробництва сільськогосподарської продукції. Селяни почали будуватись, краще одягатись, у селах з'явились велосипеди. Будували хати з глини та каменю, стовпи були дерев‘яними, дахи покривали соломою.

На селі в період колективізації було відкрито перші лікнепи, а потім в приміщеннях найкращих хат села Гарнишівка — школи. Старожили згадують, що першим вчителем був Скопадський з села Гонорівка. Потім вчителями були Грабовський Й. М. з села Маначин, Будна Тетяна, Щабельська Ганна з села Іванівці.

Криниці були копанки. Млина не було, мали свої жорна, де вручну на камені мололи борошно.

На початку липня 1941 село було окуповане німцями. Починались важкі роки окупації. Багато юнаків і дівчат було вивезено на примусові роботи до Німеччини. У 1942 році в селі Маначин була утворена підпільна група. На початку березня 1944 року село було визволене від окупантів.

У 1950 році до колгоспу села Гарнишівка «12-річчя Жовтня» приєднали колгосп села Іванівці — «Нове життя». Головою було обрано Поморського з міста Волочиськ, далі працювали головами колгоспу Рак Василь та Хом‘яков. У 1956 році було обрано місцевого голову колгоспу Салка Івана Афанасійовича, який працював аж до 1966 року. За час його керівництва було побудовано шосейну дорогу через село Гарнишівку, магазин, два свинарники, клуб, контору колгоспу, чотирирядний корівник, малий цегельний завод в селі Іванівці.

У період з 1966 по 1985 роки головою колгоспу працював Лисенко Іван Миколайович. За час його керівництва було побудовано нову двоповерхову контору колгоспу і приміщення сільської ради.

У 1975 році відбулось укрупнення колгоспів: було об'єднано колгосп «Заповіт Ілліча» села Маначин із колгоспом «12-річчя Жовтня» і залишено назву «Заповіт Ілліча». За сприяння Купчика Анатолій Варламович, який на той час працював у Держплані СРСР, було розпочато роботи з газифікації п'яти населених пунктів. У 1985 році головою колгоспу був обраний Богай Петро Іванович.

Часи незалежності У 1992 році відбулось роз'єднання колгоспу. Села Вигода, Іванівці, Гарнишівка увійшли до колгоспу «Заповіт Ілліча», а села Маначин та Червона Гірка — до колгоспу «Лесі Українки».

У цьому ж році було утворено Гарнишівську сільську раду. Гарнишівським головою виконкому було обрано Ніщуна Василя Артемовича. І до цього часу виконком Гарнишівської сільської ради очолює Ніщун В. А., який був обраний на виборах у 1998 році. До складу виконкому входять 7 чоловік та обрано 15 депутатів сільської ради.

У 1995 році почалось реформування колгоспу. Спочатку у КСП, а пізніше у СТОВ «Гарнишівське». Почався перехід від колективної власності до приватної. Земля перейшла у розпорядження Рад. Створено СТОВ «Гарнишівське».

За період реформування створене лише одне фермерське господарство «Мрія», яким керує Волошин Михайло Іванович і яке обробляє 6 га землі. У 2000 році 9 пайовиків вийшли з товариства, виготовили державні акти і обробляють землю як одноосібники.

У березні 2002 року відбулися вибори депутатів Верховної Ради та місцевих рад. Гарнишівським сільської ради було обрано Ніщуна Василя Артемовича. 17 квітня 2002 року відбулась перша сесія сільської ради.

У цьому році ще двадцять пайовиків забрали свої земельні паї і віддали їх обробляти Івановій Ірині Володимирівні, жительці села Іванівці, яка мала 2 трактори (ЮМЗ та ДТ-74), автомобіль і зерновий комбайн.

10 квітня 2008 року працівниками сільської ради було висаджено 76 беріз, 15 лип, 16 ялин, 16 кущів глоду. Мисливці із села Іванівні під керівництвом Мельничука С. І. біля ставка висадили 250 дерев. Всього на території сільської ради було висаджено 374 дерева.

26 червня 2008 року в селах Гарнишівка та Іванівці було встановлено пам'ятники жертвам Голодомору 1932—1933 років.

Політика[ред. | ред. код]

Голова селищної ради — Рак Володимир Васильович 1952 року народження, вперше обраний у 2010 році, позапартійний.[1]. Висунутий партією Єдиний центр.

До складу Гарнишівської сільської ради входить 12 депутатів, усі позапартійні.

У селі діють місцеві осередки таких партій: Соціал-демократична партія України (об'єднана), Соціалістичної партії України, Республіканської партії України, Партія регіонів, Єдиний центр.

Голодомор в Іванівцях[ред. | ред. код]

За даними різних джерел в селі в 1932—1933 роках загинуло близько 10 чоловік. На сьогодні встановлено імена 4. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 років, складених Гарнишівською сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.

  • Горбунь Петро Степанович, 60 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Грабовська Галина Петрівна, 50 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Грабовська Юлія Володимирівна, 25 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Грабовський Володимир Іванович, 4 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]