Хруцький Іван Фомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іван Хруцький)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хруцький.
Іван Хруцький
При народженніJan Chrucki
Народження27 січня 1810(1810-01-27)
містечко Улла, Бешенковицький район, Вітебська область, Білорусь
Смерть13 січня 1885(1885-01-13) (74 роки)
 маєтокЗахарничі, Полоцький район, Вітебська область, Білорусь
ПохованняZacharničyd
Національністьбілорус
Країна Російська імперія
Жанрживопис, натюрморт, портрет
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьхудожник
Напрямокпізнє бароко, класицизм, академічний напрям
ПокровительЙосип Семашко
Вплив наО. Г. Варнек та М. Н. Воробьйов
Відомі учніWacław Bębnowskid
ТвориQ16693590?
У шлюбі зQ96185639?
ДітиQ96185841?
Роботи в колекціїФінська національна галерея, Національний музей у Кракові, Національний художній музей Білорусі, Національний музей у Варшаві, Національна галерея Вірменії і Третьяковська галерея
CMNS: Хруцький Іван Фомич у Вікісховищі

Іва́н (Ян) Фоми́ч (Томашевич) Хру́цький (біл. Іван Хруцкі; 8 лютого (або 27 січня[джерело?]) 1810, Ула — 13 січня 1885, Захарничі) — білоруський художник-портретист, що працював на території Російської імперії. Шляхтич герба Леліва. Відомий своїми натюрмортами та груповими портретами.

Біографія

[ред. | ред. код]
Пам'ятна монета НБ Білорусі «І. Хруцький»

Народився в сім'ї греко-католицького священика.[1]

Початкову художню освіту Іван Хруцький отримав в Полоцькому вищому піарському училищі. В 1827 році він приїжджає в Санкт-Петербург. Тут до 1829 року він брав уроки у англійського живописця Дж. Доу та одночасно займався в Імператорській Академії мистецтв як прихожий учень. Копіював у Ермітажі.[2] В 1830 році Хруцький поступив у Академію Мистецтв. Там він учився у таких майстрів, як О. Г. Варнек, М. Н. Воробьйов, К. П. Брюллов, Ф. А. Бруні.

Його перша відома робота датована 1832 роком. Його картини поступово отримують визнання громадськості та критиків. одночасно Хруцький працює і як дизайнер помешкань, ставши досить популярним серед заможних людей. В 1836 році Хруцький був нагороджений Головною Срібною медаллю Академії Мистецтв за його натюрморти. Іван Хруцький також писав добрі портрети. «Літня пані в'яже шкарпетки» принесла йому Малу Золоту медаль Академії. В 1839 році йому було присвоєне звання академіка.

Після смерті свого батька в 1840 році Хруцький назавжди залишив Санкт-Петербург та оселився у своєму селі Захарничі біля Полоцька. Цей період творчості відрізняється переважно релігійним живописом, в основному з Литви. Крім картин на релігійну тематику Хруцький також пише і портрети, наприклад, І. І. Глазунова, Йосипа Сємакова, Миколи Маліговського та інших.

Помер у 1885 році. Похований в сімейній могилі в Захарничах.

Національність

[ред. | ред. код]

Національність Івана Хруцького описується по-різному, в залежності від джерел, як білоруська[3], польська[4] чи російська. Причина розбіжностей — історична, культурна, етнічна та політична особливість території, на якій народився художник. В одному з джерел він був описаний так: "поляк за національністю, білорус за місцем народження, у кінцевому рахунку сформувався в російській академічній школі".[5] Національний художній музей Республіки Білорусь у своїх публікаціях називає його визначним білоруським живописцем та видатним земляком, одночасно підкреслюючи, що його художня спадщина — культурний здобуток не лише Білорусі.[6] Також Білоруська енциклопедія пише, що Хруцький — це білоруський художник, а його творчість пов'язана з мистецьким життям Білорусі та Росії.[7] «Радянський енциклопедичний словник» описує Хруцького як російського художника, однак без уточнення, чи в значенні національності, державному чи культурному полі, в якому він творив.[8]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Іван Фомич з 1845 року був одружений з Анною Ксаверївною Одровонж-Бебновською (1822-?), дочці Ксаверія Бебновського, капітана костюшкінської армії. Жінка Хруцького по одній з версій зображена на полотні художника «Портрет невідомої» (1830-ті). Анна Ксаверївна пережила чоловіка на декілька років, але точний рік її смерті невідомий.

Деякі роботи І. Ф. Хруцького

[ред. | ред. код]
«Плоди та пташка» (1833)
«Вид на Елагіном острові в Петербурзі» (1839)
«Квіти та плоди» (1838)
  • «Натюрморт з вазою» (1832)
  • «Натюрморт з пташкою» (1832)
  • «Плоди та пташка» (1833)
  • «Фрукти» (1834)
  • «Виноград та фрукти»
  • «Натюрморт з яблуками, виноградом та лимоном»
  • «Портрет хлопчика» (1834)
  • «Портрет молодої жінки з кошиком» (1835)
  • «Квіти та плоди» (1836, 1839)
  • «Натюрморт зі свічкою» (1830-е)
  • «Квіти та фрукти» (1830-е)
  • «Плоди, фрукти, бита дичина» (1830-е)
  • «Портрет жінки з квітами та фруктами» (1838)
  • «Старенька, що в'яже шкарпетку» (1838)
  • «Вид на Елагіном острові в Петербурзі» (1839)
  • «Портрет П. Е. Рубцова» (1841)
  • «Портрет А. М. Рубцовой» (1841 ?)
  • «Натюрморт» (1842)
  • «Натюрморт з підсвічником, квітами та фруктами» (1846)
  • «Вид в маєтку» (1847)
  • «Майстерня художника» (без року)
  • «Бита дичина, овочі та гриби» (1854)
  • «Митрополит Йосип Семашко слухає в своєму кабінеті доповідь секретаря» (1854)
  • «В кімнаті» (1854)
  • «Сімейний портрет» (1854)
  • «Портрет велогонщика» (1855)
  • «В кімнатах садиби художника І. Ф. Хруцького Захарничі» (1855)
  • «Портрет Миколи Малиновського» (1855)
  • «Автопортрет» (1884)

Білоруський рубль

[ред. | ред. код]
1000 білоруських рублів (2000-го року.)

Фрагмент картини Хруцького «Портрет жінки з квітами та фруктами» (1838) використовується як зображення зворотньої сторони купюри в 1000 білоруських рублів (2000-го року випуска).[9]

Галерея

[ред. | ред. код]
Натюрморт з вазою (1832)
Натюрморт з пташкою (1832)
Портрет невідомох з квітами та садовиною (1838)
Портрет Йосафата Булгака (1838)
Квіти і садовина (1839)
Натюрморт (1839)
У кімнаті (1854)
«Старенька, що в'яже шкарпетку» (1838)
«Сімейний портрет» (1854)
«Портрет невідомої в білій сукні з книгою» (сер. XIX ст.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Іван Хруцкі. 1810—1885: Альбом-каталог / склад. І. М. Паньшына. — Мн.: Беларусь, 1990. — 92 с, з іл. — 15000 экз.
  2. ↑ Хруцкий Иван Фомич. Лингвокультурологический тезаурус "Гуманитарная Россия". Архів оригіналу за 5 квітня 2012. Процитовано 17 липня 2010.
  3. ↑ Іван Хруцкі. 1810—1885: Альбом-каталог / склад. І. М. Паньшына. — Мн.: Беларусь, 1990. — 92 с, з іл. — 15000 экз.
  4. ↑ Jan Chrucki (ang.). The premier site for Russian culture. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
  5. ↑ Biografija Iwana Fomicza Chruckogo (1810—1885) Je. Pietinowa: Biografija Iwana Fomicza Chruckogo (1810—1885) (ros.). Krossword-Kafie. Архів оригіналу за 25 серпня 2006. Процитовано 4 квітня 2015.
  6. ↑ Год Івана Хруцкага. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 4 квітня 2015.
  7. ↑ Беларуская энцыклапедыя. Т. 17. — Мн., 2003. — С. 64-65.
  8. ↑ Советский энциклопедический словарь. 4-е издание, Москва, «Советская энциклопедия», 1989, С. 1480
  9. ↑ Національний банк Республіки Білорусь - 1000 рублів. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кузнецов С. Живописец Иван Хруцкий: проблема интерпретации творчества «среднего художника» XIX в. // Вопросы отечественного и зарубежного искусства. Вып. 4: Проблемы изобразительного искусства XIX столетия. — Л., 1990. — С. 82-99.
  • Kuzniecow S. Malarz Jan Chrucki. Portret XIX-wiecznego 'artysty srednego'// Biuletyn historii sztuki. R. LX: 1998. nr.1-2. S.49-67.
  • Варіант статті на польській мові: Kuznecow. S. Malarz Jan Chrucki. Portret XIX-wiecznego 'artysty srednego'// Biuletyn historii sztuki. R. LX: 1998. nr.1-2. S.49-67.
  • Звід пам'ятників історії та культури Білорусі. — Мінськ : БілСЕ ім. Петруся Бровки, 1985. — С. 133. — 8000 прим. (білор. мовою)
  • Знамениті російські художники: Біографічний довідник. — СПб.: Азбука, 2000. — 400 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-7684-0518-6

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хруцький Іван Фомич
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хруцький_Іван_Фомич&oldid=38319822