Іраклій II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іраклій II
Heraclius II of Eastern Georgia.jpg
Біографічні дані
Релігія Грузинська православна церква
Народження 7 (18) листопада 1720
Телаві, Грузія[1]
Смерть 11 січня 1798(1798-01-11) (77 років)
Телаві, Грузія[1]
Поховання Собор Свєтіцховелі
У шлюбі з Дареджан Дадіані і Anna Abashidzed
Діти Prince Vakhtang-Almaskhan of Georgiad, Prince Iulon of Georgiad, Георгій XII, Prince Alexander of Georgiad, Антоній ІІ (католикос-патріарх Грузії), Prince Parnaoz of Georgiad, Elene batonishvilid, Prince Mirian of Georgiad, Vakhtang, son of Heraclius II of Georgiad, Princess Mariam of Georgiad, Levand, Princess Anastasia of Georgiad, Princess Ketevan of Georgiad і Текле Багратіоні
Династія Багратіоні
Батько Теймураз II
Мати Тамара Картлійська
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського
King Erekle II signature.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іраклій II (груз. ერეკლე II, також відомий як Ерекле II та Маленький кахетинець[2] (груз. პატარა კახი [pʼɑtʼɑrɑ kʼɑxi]); *1720, Телаві — †1798) — грузинський цар, державний діяч та полководець. З 1744 цар Кахетії, з 1762 Картлійсько-Кахетинського царства (Східна Грузія). З династії кахетинських Багратіоні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Прагнув до об'єднання розрізнених грузинських володінь в централізовану державу, вільну від ірано-османського панування, і до розширення впливу Грузії у Закавказзі. Уклав Георгіївський трактат 1783 року, що встановив протекторат Російської імперії над Східною Грузією.

Внутрішня політика Іраклія II була направлена на підняття продуктивних сил країни і зміцнення оборони. Для цього він, зокрема, заснував в 1773 постійне військо.

Намагався обмежити свавілля феодалів відносно закріпачених селян, заохочував заселення порожніх земель. Заснував державні школи і семінарії в Тбілісі (1756), Телаві (1782).

Розлога програма відродження Грузії не була виконана через відсутність матеріальних засобів і внутрішньої єдності в країні.

У 1795 році іранські війська Ага Мохаммед-хана знов вдерлися до Закавказзя, захопивши і розграбувавши Тбілісі. Виконуючи зобов'язання за Георгіївським трактатом, Російська імперія направила до Персії Каспійський корпус, проте у грудні 1796 війська були відкликані у зв'язку зі вступом на російський престол Павла I і зміною курсу зовнішньої політики.

Після смерті Іраклія II трон перейшов до його сина, Георгія XII Багратіоні. Георгій XII став останнім грузинським царем. Не маючи сил для боротьби з агресією Персії і з домаганнями братів на престол, Георгій XII попросив Павла I про перехід Грузії в підданство Російській імперії. 22 грудня 1800 Павло I підписав маніфест про приєднання Грузії до Російської імперії, обнародуваний вже після смерті Георгія XII.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]