Чиатура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто
Портал:Грузія
Чиатура
груз. ჭიათურა
Chiatura (Photo A. Muhranoff, 2011).jpg
панорама середмістя
Основні дані
42°17′00″ пн. ш. 43°17′00″ сх. д.H G O
Країна Грузія Грузія
Мхаре Імереті
Муніципалітет Муніципалітет Чіатура[d]
Столиця для Муніципалітет Чіатура[d]

Засновано 1879
Статус з 1921 року

Водойма Квіріла (річка)
Населення
Часовий пояс UTC+4
Міста-побратими Нікополь, Сігулда і Кейла
Поштовий індекс ? пошук (Пошта Грузії)
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 615211
OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Чиатура. Карта розташування: Грузія
Чиатура
Чиатура
Чиатура (Грузія)
Чиатура. Карта розташування: Імереті
Чиатура
Чиатура
Чиатура (Імереті)

Чиатура у Вікісховищі?

Чиатура — місто в муніципалітеті Чіатура, мхаре Імереті, Грузія. Розташоване в ущелині річки Квіріла (притока Ріоні) і на прилеглих плато; всі райони Чиатура пов'язані з центральною частиною пасажирськими повітряно-канатними дорогами. Залізнична станція на лінії Зестафоні — Сачхере (від лінії Самтредіа — Хашурі). Припускають що назва міста походить від груз. ჭია (чиа) — мурашка та ура — закінчення прикметників в грузинській мові.

Економіка[ред. | ред. код]

Видобування та збагачення марганцевої руди на Чіатурському родовищі, кварцового піску, видобування мармуру; завод силікатної цегли, чайна, швейна фабрики.

Чіатура — центр видобутку марганцю. У 1879 почалося добування багатих руд у Чіатурі.[2] Високий вміст металу в руді, сприятливі умови залягання та зручне географічне розташування (близькість до чорноморських портів) надають особливе значення чиатурському марганцю. Рудники Чиатури у 1970-х роках давали чверть всього видобутку марганцю в СРСР.[3]

Довгий час промисловий комплекс (6 шахт та збагачувальне підприємство), що є основним джерелом доходів місцевих жителів, знаходився в запустінні, проте зараз він починає відновлюватися, поступово починають працювати копальні. У листопаді 2006 року уряд Грузії продав марганцевий комбінат АТ «Чиатурмарганец», а також ліцензію на видобування марганцевої руди на 40 років британської компанії «Stemcor» за $20,075 мільйона.

Канатна дорога

Транспорт[ред. | ред. код]

Чіатуру недаремно називають «столицею канатних доріг».[4] Екстремальне географічне розташування міста сприяло створенню в ньому мережі канатних доріг, які з'єднали центр практично з усіма житловими та промисловими районами. Загальна протяжність підвісних канатних доріг склала більше шести кілометрів. Спочатку на ній діяли понад 20 маршрутів. Зараз, через 60 років після запуску, працюють 15. Незважаючи на похилий вік підвісна канатна дорога залишається найшвидшим та найзручнішим способом пересування по місту. Усі підвісні дороги одновагонні, двоканатні, маятникового типу.[5]

Річка Квіріла

З 1967 по 2008 рік діяв міжміський тролейбусний маршрут «Чиатура — Сачхере». Лінія, що проходила серед гір уздовж річки Квіріла, була однією з найбільш мальовничих у СРСР. З самого заснування і до закриття по лінії її обслуговували тролейбуси Škoda 9Tr. Після розпаду СРСР, тролейбусна лінія працювала дуже нестабільно, в місті часто вимикали електрику, і тролейбус змушений був простоювати по кілька місяців (також, як і канатні дороги). У 2008 році система була закрита остаточно. Перед закриттям у місто встигли прийти списані в Тбілісі тролейбуси Škoda 14Tr, однак вони ніколи не виходили у Чиатурі на лінію. На даний момент в деяких місцях залишилася контактна мережа та розтяжки, а також списані тролейбуси на території колишнього депо.

Культура[ред. | ред. код]

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Печери Джарбелі.
  • Середньовічна фортеця.
  • Поблизу міста в селі Кацхі, зберігся унікальний купольний храм Мацховарі (X–XI століття) із залишками розпису. Унікальний він тим, що побудований на верху 40-метрової скелі, стовпа Кацхі, сходи, котрі ведуть до нього, називаються «сходами на небеса». Десь 20 років тому в занедбаній церкві оселилися грузинські ченці, які вирішили відродити древнє святилище.[6]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]