Інге I (король Норвегії)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Інге I.

Інге I
Народився	1135  Норвегія
Помер	3 лютого 1161(1161-02-03)  Осло, Данія-Норвегія
Поховання	St. Hallvard's Cathedrald
Країна	Норвегія
Діяльність	військовослужбовець
Посада	монархія Норвегіїd
Конфесія	християнство
Рід	Інглінги
Батько	Гаральд IV
Мати	Інгрід Рагнвальдсдоттір
Брати, сестри	Брігіт Гаральдсдоттер, Margaret Haraldsdatterd, Magnus Haraldssond, Ейстейн II, Сігурд II, Магнус II (король Швеції), Orm Ivarssond, Maria Haraldsdatterd, Ragnvald Henrikssond, Knud Henrikssond, Buris Henriksend, Nikolas Arnessond, Filip Arnessond, Margret Arnadottir av Stodreimd і Inge Arnessond
Діти	Йон Кувлунг
Медіафайли у Вікісховищі

Битва при Осло між Інге I та Гоконом II

І́нге I Горбань (1135 — 1161) — король Норвегії з 1136 до 1161 року. Походив з династії Інглінгів.

Життєпис

Син Гаральда IV, короля Норвегії, та Інгрід з шведської династії Стенкілів. Був досить малим, коли його батька було вбито у 1136 році. Фактично інтереси Інге став захищати його опікун Амунд Гірдарсон, впливовий аристократ східної Норвегії. Відразу він оголосив Інге новим королем. Після цього об'єднався з іншими опікунами принців Магнуса та Сігурда Гаральдсонів. Разом вони виступили проти короля Магнуса IV та претендента на корону Сігурда Слембе. У 1137 році армія Інге I завдала поразки війську Магнуса IV й змусила останнього втекти за кордон. Вирішальні битви ж відбулися 12 листопада 1139 року — в морській битві при гольменгра поблизу Осло був розбитий і загинув Магнус IV, а на суходолі також зазнав поразки й був убитий Сігурд Слембе.

Після цього тривало правління трьох братів — Інге, Сігурда, Магнуса. У 1142 частину влади було надано ще одному синові Гаральда IV — Ейстейну, який повернувся із Шотландії. У 1145 році помирає Магнус. Втім до 1155 року відносини між братами були мирними з огляду на те, що фактично керували країною їхні опікуни. За цей час у 1152 році було впроваджено архієпископство у Нідаросі (сучасний Тронгейм).

У 1155 спалахнув конфлікт у м. Берген між Інге I та Сігурдом II, під час якого останнього було вбито. Водночас вдалося залагодити конфлікт між Інге I та Ейстейном II. Проте цей мир тривав лише до 1157 року. Вирішальна битва відбулася вже в цьому році — армія Інге I вщент розбила війська Ейстейна II, який незабаром був вбитий в області Богуслен. Тим не менш прихильники Ейстейна II та Сігурда II об'єдналися навколо позашлюбного сина Сігурда II — Гокона.

Інге I вирішив спиратися на лендменів — місцеву знать. Особливу вагу набули лендмени Григор Дагсон та Ерлінг Скакке. 7 січні 1161 року армія на чолі із Григором Дагсоном зазнала поразки від армії Гокона Сігурдсона, а вже 3 лютого цього ж року у вирішальній битві біля Осло король Інге I був розбитий й загинув, внаслідок зради частини своїх військ.

Родина

• Йон (д/н — 1188)

Джерела

• Kari Ellen Gade & Theodore Murdock Andersson (eds.); (2000) [Morkinskinna: The Earliest Icelandic Chronicle of the Norwegian Kings (1030—1157)]. Cornell University Press. ISBN 0-8014-3694-X