Інґе I Горбань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інґе I Горбань
Dronning Ingerid og Gregorius egger kong Inge.jpg
Народився 1135[1][2]
Норвегія
Помер 3 лютого 1161(1161-02-03)[3]
Осло, Данія-Норвегія
·загиблий у бою
Поховання St. Hallvard's Cathedrald
Країна Норвегія
Діяльність військовослужбовець
Посада Monarch of Norwayd
Конфесія християнство
Рід Список королів Норвегії з династії Інглінгів (Харфаргів)
Батько Гаральд IV
Мати Інгрід Рагнвальдсдоттір
Брати, сестри Brigida Haraldsdotterd, Margaret Haraldsdatterd, Magnus Haraldssond, Ейстейн II, Сігурд II, Магнус II Хенріксен, Orm Ivarssond і Maria (?)d
Діти Йон I
Битва при Осло між Інге I та Ґоконом II

І́нґе I Горбань (1135 — 1161) — король Норвегії з 1136 до 1161 року. Походив з династії Інґлінґів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Гаральда IV, короля Норвегії, та Інґрід з шведської династії Стенкілів. Був досить малим, коли його батька було вбито у 1136 році. Фактично інтереси Інґе став захищати його опікун Амунд Гірдарсон, впливовий аристократ східної Норвегії. Відразу він оголосив Інґе новим королем. Після цього об'єднався з іншими опікунами принців Маґнуса та Сіґурда Гаральдсонів. Разом вони виступили проти короля Маґнуса IV та претендента на корону Сіґурда Слембе. У 1137 році армія Інґе I завдала поразки війську Маґнуса IV й змусила останнього втекти за кордон. Вирішальні битви ж відбулися 12 листопада 1139 року — в морській битві при Ґольменгра поблизу Осло був розбитий і загинув Маґнус IV, а на суходолі також зазнав поразки й був убитий Сіґурд Слембе.

Після цього тривало правління трьох братів — Інґе, Сіґурда, Маґнуса. У 1142 частину влади було надано ще одному синові Гаральда IV — Ейстейну, який повернувся із Шотландії. У 1145 році помирає Маґнус. Втім до 1155 року відносини між братами були мирними з огляду на те, що фактично керували країною їхні опікуни. За цей час у 1152 році було впроваджено архієпископство у Нідаросі (сучасний Тронґейм).

У 1155 спалахнув конфлікт у м. Берген між Інґе I та Сіґурдом II, під час якого останнього було вбито. Водночас вдалося залагодити конфлікт між Інґе I та Ейстейном II. Проте цей мир тривав лише до 1157 року. Вирішальна битва відбулася вже в цьому році — армія Інґе I вщент розбила війська Ейстейна II, який незабаром був вбитий в області Богуслен. Тим не менш прихильники Ейстейна II та Сіґурда II об'єдналися навколо позашлюбного сина Сіґурда II — Гокона.

Інґе I вирішив спиратися на лендменів — місцеву знать. Особливу вагу набули лендмени Григор Даґсон та Ерлінґ Скакке. 7 січні 1161 року армія на чолі із Григором Даґсоном зазнала поразки від армії Гокона Сіґурдсона, а вже 3 лютого цього ж року у вирішальній битві біля Осло король Інґе I був розбитий й загинув, внаслідок зради частини своїх військ.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kari Ellen Gade & Theodore Murdock Andersson (eds.); (2000) [Morkinskinna: The Earliest Icelandic Chronicle of the Norwegian Kings (1030–1157)]. Cornell University Press. ISBN 0-8014-3694-X
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Find a Grave — 1995.