Олаф V

	Олаф V; норв. Olaf V
	король Олаф V
	[[Файл:\|90px\|]]
	54-й Король Норвегії
21 вересня 1957 — 17 січня 1991
Коронація:	22 червня 1958
Попередник:	Хокон VII
Спадкоємець:	Гаральд V
Ім'я при народженні:	дан. Alexander Edward Christian Frederik
Народження:	2 липня 1903; Сандрингем (графство Норфолк, Велика Британія)
Смерть:	17 січня 1991 (87 років); Ґолменколен, Осло
Поховання:	Фортеця Акерсхус :
Країна:	Норвегія і Данія
Релігія:	Церква Норвегії
Освіта:	Коледж Бейлліол і Норвезька військова академіяd
Рід:	Глюксбурги
Батько:	Хокон VII
Мати:	Мод Віндзор
Шлюб:	Марта Софія Луїза Дагмар Тюре Бернадот
Діти:	Раґнхільд, Астрід, Гаральд
Нагороди:	медаль Гольменколленаd (1968) Премія Нансена (1961)
	Медіафайли у Вікісховищі

Олаф V (норв. Olaf V; 2 липня 1903 — 17 січня 1991) — король Норвегії з 1957 до 1991 року. Походив з норвезької гілки династії Глюксбургів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Був сином Гокона VII, короля Норвегії, та Мод Віндзор. Народився у Апелтон-хаузі, маєток Сандрингем, графство Норфолк (Велика Британія). До обрання королем його батька у 1905 році мав ім'я Олександр Едвард Христіан Фредерік.

Олаф став першим норвезьким королем, який з часів Середньовіччя виріс та отримав освіту в Норвегії. Спочатку він навчався при дворі, потім у звичайній школі. Після цього навчався у Холінг-школі в Осло. Це був аналог військової школи. Після закінчення навчання у Норвегії Олаф вступив до Оксфордського університету, де вивчав історію, економіку, право.

Водночас брав участь у декількох Олімпійських іграх. У 1928 році виграв літню олімпіаду в Амстердамі з вітрильного спорту у класі 6-метрових яхт.

Державна діяльність[ред. | ред. код]

У 30-ті роки Олаф почав брати активну участь у державних справах. Допомагав своєму батькові з питань оборони та зміцнення збройних сил країни.

Після нападу Німеччини на Норвегію разом з батьком та урядом, армією відступив на північ. При обговоренні подальших кроків виступав на продовження боротьби на території країни. Він сам бажав залишитися у Норвегії, щоб очолити протистояння загарбникам. Олаф виступав проти евакуації в Англію. Проте кронпринц під тиском обставин та на вимогу уряду залишив країну.

Під час німецької окупації Норвегії Олаф жив у Великій Британії, Канаді, США. Тут він займався інспектуванням норвезької армії, яка евакуювалася на Британські острови. Тоді ж він потоваришував з президентом США Франкліном Рузвельтом. Протягом 1942 року виступав в США та Канаді з лекціями стосовно норвезького руху Спротиву. 30 липня 1944 року Олафа було призначено міністром оборони країни. Цю посаду він займав до липня 1945 року.

Після звільнення Норвегії від німецьких військ Олаф першим з королівської родини повернувся до Норвегії — 13 травня 1945 року. Тут він займався роззброєнням німців, що залишилися у країні, очолював Протиповітряну оборону Норвегії.

З 1955 року внаслідок тяжкої хвороби батька став регентом країни, яким залишався до 21 вересня 1957 року, коли помер король Хокон VII.

Король Норвегії[ред. | ред. код]

Коронація Олафа V відбулася 22 червня 1958 року у Нідароському кафедральному собору у Тронгеймі. Своїм гаслом новий король обрав слова «Все для Норвегії».

Олаф був дуже популярним серед норвежців. Його навіть прозвали «народним королем». Він їздив по країні без охорони та якихось пільг. Під час енергетичної кризи, коли уряд жорстко обмежив користування автотранспортом, король Олаф їздив у своїх справах трамваєм.

Олаф V був прихильником конституційної монархії та демократичних свобод. Він намагався триматися осторонь від політичної боротьби та партій. Тим не менш він досить часто виступав з гострих та найважливіших питань. Крім того, приділяв увагу обороні країни.

У 1990 році король переніс інсульт, після чого вже не міг на належному рівні виконувати свої обов'язки. 17 січня 1991 року внаслідок інфаркту міокарда король Олаф V помер в Осло.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Марта Софія Луїза Дагмар Тюре Бернадот (1901—1954)

Діти:

Раґнхільд (1930—2012)
Астрід (1932)
Гаральд (1937)

Джерела[ред. | ред. код]

Bratli, Kjell Arne; Øyvind Schau (1995) (in Norwegian). Sjøoffiser og samfunnsbygger: Vernepliktige sjøoffiserers forening : 100-års jubileumsbok : 1895—1995. Hundvåg: Sjømilitære Samfund ved Norsk Tidsskrift for Sjøvesen. ISBN 82-91008-09-4(ib.). (норв.)