Інститут ядерних наук "Вінча"

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інститут ядерних наук «Вінча»
Институт за нуклеарне науке Винча
Основні дані
Засновано 1948
Приналежність державний науково-дослідний інститут
Адреса Белград
Сербія
Веб-сторінка www.vin.bg.ac.rs

Інститут ядерних наук «Вінча» (серб. Институт за нуклеарне науке Винча, англ. Vinča Nuclear Institute) — науково-дослідний центр для реалізації ядерної програми Федеративної Народної Республіки Югославія (ФНРЮ), який був заснований у 1948 році. Сьогодні інститут виконує дослідження не тільки в галузі ядерних наук, а й в галузі фізики, хімії та біології. Вінча[en] — це розміщений на околиці Белграда тель (пагорб) північнобалканської археологічної культури Вінча епохи неоліту.

Павле Савич

Адміністративно інститут приєднаний до Белградського університету. У ньому працює приблизно 800 осіб, з яких 383 є науковцями.

Історія[ред.ред. код]

Створення Інституту ядерних наук «Вінча» у 1948 році очолив професор фізико-хімік Павле Савич (1909—1994), який з 1945 року працював разом з радянським академіком Петром Леонідовичем Капицею. В 1955 році в СРСР був придбаний важководний ядерний реактор РА[ru], що був запущений у дію в грудні 1959 року. Він працював до 2002 року. Другий реактор РБ був спроектований югославськими вченими в 1957 році, а в 1958 почав роботу.

Програма ядерних досліджень закінчилася в 1968 році, а в 1984 реактори були вимкнені.

Сховище радіоактивних відходів інституту до 2009 року стало непридатним для використання. У 2010 році за рішенням Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) їх перевезли до Росії для подальшої переробки.

Інститут був спланований як науково-дослідний центр для вивчення найактуальніших проблем у галузі природничих наук: фізики, хімії та біології. З самого початку Павле Савич з усією своєю енергією, волею і самовідданістю контролював будівництво лабораторій для фізики, хімії та біології, які були розроблені також ним. Він оселився біля будівельного майданчика, на сусідній фермі, де спав у стодолі на соломі. Професор також координував закупівлю наукового обладнання, яке в значній мірі надходило з-за кордону як військові репарації[1].

У інституті Савич згуртував навколо себе наукову еліту тодішньої Югославії, це були молоді люди, які нещодавно завершили свої студії. Вони внесли свій розпізнаваний внесок на ранній стадії Атомного століття[en].

Незабаром до інституту прийшов Душан Каназір (1921—2009, Dušan Kanazir), який запровадив дослідження в галузі біологічних проблем, пов'язаних з впливом радіації. Павле Савич (у 1971-1981 роках) і Душан Каназір (у 1981–1994 роках) були президентами Сербської академії наук і мистецтв. Від початку своєї роботи до 1968 року інститут відповідав за проведення національної програми ядерних досліджень у Югославії.

Тепер Інститут ядерних наук «Вінча» є багатопрофільним науково-дослідним інститутом, що охоплює численні науково-технічні дисципліни, а не тільки ті, які пов'язані з ядерною галуззю. У ньому створені науково-дослідні групи, орієнтовані на вирішення проблем на міждисциплінарній основі, у тому числі фахівці з різних галузей знань, щоб вони могли краще бачити природу проблеми і могли знайти необхідну відповідь.[1]

У інституті виходять всесвітньо відомі наукові журнали з високим коефіцієнтом впливовості: «Термотехника», «Nuclear Technology & Radiation Protection» і «Thermal Sciences».

Структура інституту[ред.ред. код]

Відповідно до Статуту інституту «Вінча» Організаційними підрозділами Інституту є лабораторії і центри.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]