Стодола (будівля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
SMBL stodola Jaszczew 1870 p.jpg
Клуня.JPG

Стодо́ла[1] або клу́ня[2] — будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння. Стодола могла бути одною зі споруд гумна.

У західних областях України стодоли могли звати «пелевнями»[3], також так звався сарай для сіна, полови й соломи[4].

Назва[ред.ред. код]

В. І. Даль в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» наводить слово «стодола» з позначкою «західноруське» (тобто білоруське або українське)[5].

Відповідно до «Етимологічного словника української мови» слово «стодола» ймовірно є давнім запозиченням із польської або чеської мови, які в свою чергу базуються на «стояти»[6]. Слово «клуня» є запозиченням із балтійських мов: пор. лит. kluonas («тік», «стодола», «клуня»), утворене від слова kloti — «слати», «простилати», «класти»[7].

Слово «пелевня» («пелевень», «пелевник»), утворене від назасвідченого *пелева («полова») < праслов. *peleva, *pelva[8].

У господарстві[ред.ред. код]

У стодолу складали зжаті снопи. У північних місцевостях, з браком сонячного світла й погожих днів, стодоли використовували для сушіння хліба, для чого в них влаштовували спеціальні снопосушарки (у деяких місцевостях називалася «осить»)[9]. Вона являла собою вимощену цеглою яму, у якій розкладали вогонь, з навісом, де зверху укладали снопи. Окрім того, снопи могли розвішувати й на вішалах — конструкціях з жердин. У разі дощовитої осені у стодолах проводили й обмолот хліба — на майданчику, який звався тік.

У самій стодолі або прибудовах до неї також могли зберігати солому й полову, яка йшла на корм худобі («токові корми»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стодола // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Клуня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Музей Лемківська садиба. Тури Закарпаттям
  4. Пелевня // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 106.
  5. Стодола // Словарь В. І. Даля
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  9. Осить // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 66.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]