Інтерферон альфа-2b

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерферон альфа-2b
Систематизована назва за IUPAC
Класифікація
ATC-код L03AB05
PubChem 71306834
CAS 99210-65-8
DrugBank 00105
Хімічна структура
Формула C860H1353N229O255S9 
Мол. маса 19271 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність недостатньо досліджена
Метаболізм недостатньо досліджений
Період напіввиведення 2-4 години
Екскреція недостатньо досліджена
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата Назоферон, "Фармак", Україна,

UA/15653/01/01

Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата Лаферобіон, «БІОФАРМА», Україна,

UA/13779/01/01

Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата Окоферон, «БІОФАРМА», Україна,

UA/6206/01/01

Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата Альфарекін, «Інтерфармбіотек», Україна,

UA/15128/01/04

Інтерферон альфа-2b (IFNα-2b, ІФНα-2b) — білковий імуномодулятор, противірусний та протипухлинний препарат. Володіє пірогенними властивостями, як і всі інтерферони. Інтерферони виробляються клітинами тіла для боротьби з інфекціями та пухлинами, проте інтерферон альфа-2b є синтетичним[прояснити][1].

За зовнішнім виглядом є гігроскопічним порошком білого кольору[2]. Виробляється за великою кількістю комерційних найменувань, входить до складу низки комбінованих лікарських засобів.

Це рекомбінантна форма білка інтерферону альфа-2, яка спочатку була секвенована та отримана рекомбінантно в кишковій паличці[3] в лабораторії Чарльза Вайсмана в Цюрихському університеті в 1980 році[4][5].  Вона була розроблена у Biogen і зрештою продавалась компанією Schering-Plough під торговою назвою Intron-A.

Фармакодинаміка[ред. | ред. код]

Активність інтерферону альфа-2b становить (Міжнародних одиниць) для 1 мг препарату[6].

Інтерферон альфа-2b здійснює антипроліферативну дію щодо культури клітин людини та тварин, а також щодо ксенотрансплантатів пухлин людини та тварин. In vitro показана імуномодулююча активність[7].

Показано противірусну активність in vitro і in vivo, хоча механізм її досі незрозумілий — імовірно, препарат змінює метаболізм клітин організму[7].

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Фармакокінетику інтерферону альфа-2b вивчали у здорових добровольців.

Препарат вводили підшкірно (5 та 10 млн МО), внутрішньом'язово (5 млн МО) та внутрішньовенно (5 млн МО протягом 30 хвилин).

За дози 5 млн МО максимальної сироваткової концентрації досягнено через 3-12 год, період напіввиведення становив 2-3 год, концентрація в крові ставала нижче межі виявлення через 16 год.

За дози 10 млн МО підшкірно максимальна концентрація — 6-8 год, напіввиведення — 6-7 годин, не виявляється в крові — 24 години.

При внутрішньовенному введенні максимальна концентрація досягалася наприкінці інфузії, швидко знижувалася, період напіввиведення — 2 години, не визначалася через 4 години після закінчення інфузії[7].

У клінічних дослідженнях визначали вміст антитіл, що нейтралізують противірусну активність інтерферону у сироватці крові. Частота виявлення таких антитіл становила 2,9 % в онкологічних хворих та 6,2 % у хворих на хронічний гепатит. Титр антитіл був низьким, не було втрати імунної відповіді (швидше за все пов'язано з низьким титром антитіл), не спостерігались аутоімунні реакції[8].

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Хронічний гепатит В і C, волосатоклітинний лейкоз, хронічний мієлолейкоз, множинна мієлома, фолікулярна лімфома, метастатичний рак нирок, злоякісна меланома, карциноїдні пухлини [8], хвороба Бехчета[9].

Ефективність[ред. | ред. код]

У лікуванні застуди (легкої ГРВІ) неефективний, ефективний тільки для профілактики на початку прийому до прояву симптомів захворювання[10], в пероральній профілактиці грипу низькими дозуваннями не має ефекту[11].

Ін'єкції інтерферону альфа-2b можуть призводити до серйозних побічних ефектів, які можуть включати інфекції, депресію, ішемічні або автоімунні розлади[12].

Макулодистрофія[ред. | ред. код]

Інтерферон альфа-2b неефективний при лікуванні неоваскулярної вікової макулярної дегенерації (макулодистрофії). Шкода від такого лікування перевищує користь[13].

COVID-19[ред. | ред. код]

У неконтрольованому дослідженні експериментальна терапія інтерфероном альфа-2b знижувала вірусне навантаження у верхніх дихальних шляхах, а також призводила до зниження тривалості підвищених рівнів інтерлейкіну-6 та С-реактивного білка в крові. Однак для підтвердження даних потрібні додаткові дослідження[14].

Препарати на основі інтерферону альфа-2b[ред. | ред. код]

Препарат Виробник Лікарська форма
Назоферон АТ «Фармак» Спрей, назальні краплі
Лаферобіон ФЗ «БІОФАРМА» Супозиторії, спрей, назальні краплі
Альфарекін ТОВ «Науково-виробнича компанія «Інтерфармбіотек» Супозиторії, ліофілізат
Окоферон ФЗ «БІОФАРМА» Очні краплі

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Interferon Alfa-2b (Injection Route). Drugs and Supplements. Mayo Clinic. 1 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  2. ↑ Лайфферон, инструкция, 2012.
  3. ↑ Nagata, Shigekazu; Taira, Hideharu; Hall, Alan; Johnsrud, Lorraine; Streuli, Michel; Ecsödi, Josef; Boll, Werner; Cantell, Kari; Weissmann, Charles (1980). Synthesis in E. coli of a polypeptide with human leukocyte interferon activity. Nature (англ.). 284 (5754): 316—320. Bibcode:1980Natur.284..316N. doi:10.1038/284316a0. ISSN 1476-4687. PMID 6987533. S2CID 4310807.
  4. ↑ Weissmann, Charles (2001). Recombinant interferon - the 20th anniversary. У Buckel, Peter (ред.). Recombinant Protein Drugs. Milestones in Drug Therapy. Basel: Birkhäuser. с. 3—41. doi:10.1007/978-3-0348-8346-7_1. ISBN 978-3-0348-8346-7.
  5. ↑ Mantei, Ned; Schwarzstein, Marco; Streuli, Michel; Panem, Sandra; Nagata, Shigekazu; Weissmann, Charles (1 червня 1980). The nucleotide sequence of a cloned human leukocyte Interferon cDNA. Gene (англ.). 10 (1): 1—10. doi:10.1016/0378-1119(80)90137-7. ISSN 0378-1119. PMID 6157600.
  6. ↑ Бинноферон Альфа, инструкция, 2018.
  7. ↑ а б в Бинноферон Альфа, инструкция, 2018, с. 4.
  8. ↑ а б Бинноферон Альфа, инструкция, 2018, с. 5.
  9. ↑ Болезнь Бехчета (PDF). The portal for rare diseases and orphan drugs. 01.12.2012. Архів оригіналу (PDF) за 18 серпня 2021. Процитовано 2 грудня 2020.
  10. ↑ Mossad, S. B. Treatment of the common cold : [англ.]. — BMJ (Clinical Research ed.). — 1998. — Vol. 317, no. 7150 (July). — P. 33–36. — ISSN 0959-8138.
  11. ↑ Bennett, A. L. Low-dose oral interferon alpha as prophylaxis against viral respiratory illness : a double-blind, parallel controlled trial during an influenza pandemic year : [англ.] / A. L. Bennett, D. W. Smith. — Influenza Other Respir Viruses. — 2013. — Vol. 7, no. 5 (February). — P. 854–862. — ISSN 1750-2659.
  12. ↑ Interferon Alfa-2b Injection. Medline Plus. U. S. National Library of Medicine. 15 вересня 2015. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 11 грудня 2015.
  13. ↑ Reddy, U. Antiangiogenic therapy with interferon alfa for neovascular age-related macular degeneration : [англ.] / U. Reddy, M. Kryzstolik. — Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2006. — Vol. 1 (25 January).
  14. ↑ Qiong Zhou, Virginia Chen, Casey P. Shannon, Xiao-Shan Wei, Xuan Xiang. Interferon-α2b Treatment for COVID-19 // Frontiers in Immunology. — 2020. — Т. 11 (23 квітня). — ISSN 1664-3224. — DOI:10.3389/fimmu.2020.01061. Архівовано з джерела 31 травня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інтерферон_альфа-2b&oldid=39928188