Синдром Бехчета

Синдром Бехчета Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	M35.2
OMIM	109650
DiseasesDB	1285
eMedicine	med/218 ped/219 derm/49 oph/425
MeSH	D001528

Синдро́м Бехче́та (нерідко — хвороба Бехчета) — хронічне автоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей (ірит, увеїт, іноді сліпота) та часто залученням у процес внутрішніх органів (плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт, тощо). Іноді на шкірі з'являється висип у вигляді вузлуватої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи.

Причина

Є дві гіпотези виникнення захворювання:

• Перша припускає генетичну схильність до виникнення хвороби,
• Друга — автоімунна гіпотеза, підтверджується наявністю у крові хворих циркулюючих імунних комплексів, які скупчуються у тканинах та спричинюють їхнє пошкодження.

Діагностика

Необхідне визначення кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т- та В-лімфоцитів, реакція прямої імунофлюоресценції пошкодженої тканини та імуноморфологічне вивчення елементів ураження.

Лікування

Проводять загальнозміцнюючими, десенсибілізуючими засобами, при необхідності — глюкокортикостероїдними препаратами. Місцево проводять санацію ротової порожнини у міжрецидивний період, аплікації на афтозні елементи ферментних препаратів, знеболюючі засоби, кератопластичні мазі. При наявності неврологічних симптомів показана седативна терапія.

Джерела

• Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання

• Синдром Бехчета