Синдром Бехчета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром Бехчета
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 M35.2
OMIM 109650
DiseasesDB 1285
eMedicine med/218 ped/219

derm/49 oph/425

MeSH D001528

Синдро́м Бехче́та (нерідко — хвороба Бехчета) — хронічне автоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей (ірит, увеїт, іноді сліпота) та часто залученням у процес внутрішніх органів (плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт, тощо). Іноді на шкірі з'являється висип у вигляді вузлуватої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи.[1]

Причина[ред.ред. код]

Є дві гіпотези виникнення захворювання:

  • Перша припускає генетичну схильність до виникнення хвороби,
  • Друга — автоімунна гіпотеза, підтверджується наявністю у крові хворих циркулюючих імунних комплексів, які скупчуються у тканинах та спричинюють їхнє пошкодження.

Діагностика[ред.ред. код]

Необхідне визначення кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т- та В-лімфоцитів, реакція прямої імунофлюоресценції пошкодженої тканини та імуноморфологічне вивчення елементів ураження.

Лікування[ред.ред. код]

Проводять загальнозміцнюючими, десенсибілізуючими засобами, при необхідності — глюкокортикостероїдними препаратами. Місцево проводять санацію ротової порожнини у міжрецидивний період, аплікації на афтозні елементи ферментних препаратів, знеболюючі засоби, кератопластичні мазі. При наявності неврологічних симптомів показана седативна терапія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Neville BW, Damm DD, Allen CM, Bouquot JE. (2008). Oral & maxillofacial pathology (вид. 3rd). Philadelphia: W.B. Saunders. с. 336. ISBN 978-1416034353. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред.ред. код]


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.