Абдуллін Анвар Абдуллінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдуллін Анвар Абдуллінович
Народився 5 червня 1917(1917-06-05)
Дюмеєво[d], Q4087079?, Уфимська губернія, Російська імперія
Помер 28 жовтня 2002(2002-10-28) (85 років)
Уфа, Башкортостан, Росія
Поховання Південне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання Старший сержант
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За оборону Сталінграда»

Анвар Абдуллінович Абдуллін[Прим. 1] (башк. Абдуллин Әнүәр Абдулла улы, тат. Әнвәр Габдулла улы Габдуллин; 23 травня [5 червня] 1917, Стародюмеєво, Уфимская губернія, Російська імперія28 жовтня 2002, Уфа, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) — радянський старший сержант, учасник Другої світової і Радянсько-японської війни. Герой Радянського Союзу (1945). Член КПРС з 1943 року.

Командир гармати 846-го артилерійського полку 277-ї стрілецької дивізії (5-а армія, 3-й Білоруський фронт), особливо відзначився в бою 21 серпня під селом Клепи в Литві, в ході якого його розрахунок підбив два танки і зірвав наступ противника.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Анвар Абдуллінович Абдуллін народився 5 червня 1917 року в селі Стародюмеєво Белебеєвського повіту Уфимської губернії[4] (нині — село Дюмеєво Ілішевського району Башкортостану) в сім'ї селянина. За національністю татарин. У сімнадцятирічному віці закінчив Давлекановське фабрико-заводське училище. Навчався в кооперативному технікумі в Уфі. Після закінчення технікуму працював помічником майстра на Буздяцькому маслозаводі[5][6].

У 1939 році призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію Туймазинським райвійськкоматом. Служив у Монголії[Прим. 2] в частинах 57-ї танкової дивізії. З червня 1941 року на фронтах Другої світової війни.

Брав участь у боях на Карельському, Західному, Сталінградському, Донському і 3-му Білоруському фронтах. Також брав участь в обороні Києва, боях за Москву[8] і Сталінград. В 1943 році вступив в КПРС. У 1944 — 1945-му роках брав участь у Білоруській, Прибалтійській і Східно-Прусській наступальних операціях. За час війни чотири рази поранений. Кінець війни зустрів у Східній Пруссії[9].

Подвиг[ред. | ред. код]

21 серпня 1944 року в районі села Клепи, західніше міста Каунас (Литовська РСР), старший сержант Анвар Абдуллін відзначився при відбитті атаки противника. Вогневу позицію батареї атакували 16 танків, 25 бронетранспортерів і до полку піхоти гітлерівців. Відкривши вогонь по противнику, обслуга Абдулліна підбила головний танк, а решта стали обходити батарею з флангів, загрожуючи оточенням. Під сильним артилерійським і кулеметним вогнем противника Анвар Абдуллінович і його обслуга перемістили гармату на більш вигідну позицію за 300 метрів від первісної, з якої почали вести вогонь по танках, що заходили в тил, а склад обслуги, зайнявши оборону, відбивав атаки ворожої піхоти з особистої зброї. Підбивши другий танк, Анвар Абдуллін став вести вогонь прямо по піхоті противника, що перебувала на відстані 300—500 метрів. В результаті бою гітлерівці відійшли на вихідні позиції, втративши два танки й до 200 солдатів і офіцерів. Батарея позицію утримала.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року старшому сержанту Анвару Абдулліновичу Абдулліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна[10].

Подальша життя[ред. | ред. код]

У серпні 1945 року брав участь у Радянсько-японській війні в частинах армії 1-го Далекосхідного фронту, воював у Маньчжурії. Після закінчення війни в липні 1946 року повернувся в Башкирію. З 1948 по 1959 роки працював по партійній лінії в Буздяцькому і Кармаскалинському райкомах КПРС. У 1960 році Анвар Абдуллін закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС. У тому ж році працював секретарем Радянського РК КПРС[11]. З 1959 року аж до виходу на пенсію в 1986 році працював на Уфимському заводі гумових технічних виробів імені M.B. Фрунзе. У 1963 році призначений начальником цеху, а в 1970 році заступником директора, а потім працював у штабі цивільної оборони заводу.

Анвар Абдуллінович Абдуллін помер 28 жовтня 2002 року, похований в Уфі на Південному кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Меморіальна дошка. 
Searchtool.svg Надгробний пам'ятник. 

В Уфі на будинку № 23 на бульварі Ібрагімова, де жив Анвар Абдуллінович, встановлена меморіальна дошка. У 1997 році В селі Дюмеєво на вулиці Радянській, де знаходився його отчий дім, встановлено пам'ятний знак: «На цій вулиці знаходився будинок, в якому народився і виріс Герой Радянського Союзу Абдуллін Анвар Абдуллінович»[17].

14 липня 2007 року в селі Верхнєяркеєво урочисто відкрита меморіальна дошка[18]. Також в честь героя названа вулиця[Прим. 3][19]. 14 вересня 2015 року в рідному селі Анвара Абдулліна, на будівлі школи, в якій він навчався, встановлено меморіальну дошку[20].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. В некоторых источниках приводится отчество как «Абдулинович»[1][2] или «Абдуллович»[3].
  2. Согласно по другим данным, служил в Забайкалье[7].
  3. 55°27′27″ пн. ш. 54°18′04″ сх. д. / 55.4575° пн. ш. 54.301111° сх. д. / 55.4575; 54.301111

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шкадов, 1987, с. 17
  2. Исмагилов, 2006, с. 18
  3. Яппаров, 1999, с. 126—127
  4. Мухаметдинов, 2005
  5. Абдуллін Анвар Абдуллінович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 
  6. Мустафин А. 95 лет со дня рождения Героя Советского Союза Анвара Абдуллина. Газета «Маяк». Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-18. 
  7. Абдуллин А. А. Энциклопедия Забайкалья. Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-17. 
  8. Хасанов, Сабирзянов, 2002
  9. Главный бой Анвара Абдуллина. УФА ГИД. Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-19. 
  10. Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»
  11. Ермоленко Н (2007-07-14). Анвар Абдуллин — человек, победивший 16 фашистских танков и 25 бронетранспортеров. Информационное агентство «Башинформ». Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-20. 
  12. http://www.podvignaroda.ru/?#id=1510121606&tab=navDetailManUbil
  13. http://www.podvignaroda.ru/?#id=37014072&tab=navDetailManAward
  14. http://www.podvignaroda.ru/?#id=34623300&tab=navDetailManAward
  15. http://www.podvignaroda.ru/?#id=19611829&tab=navDetailManAward
  16. Указ президента Республики Башкортостан о награждении Абдуллин А. А. Почетной грамотой Республики Башкортостан. Законодательство РФ. 1997-06-13. Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-25. 
  17. Мемориальная доска Герою Советского Союза Анвару Абдуллиновичу Абдуллину. Никто не забыт. Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-24. 
  18. Ермоленко Н. (2007-07-14). Сегодня в центре Илишевского района открыты мемориальные доски в честь дважды Героя Советского Союза Мусы Гареева и Героя Советского Союза Анвара Абдуллина. Информационное агентство «Башинформ». Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-24. 
  19. Абдуллин Анвар Абдуллинович. Никто не забыт. Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-19. 
  20. Установлена мемориальная доска. Муниципальный район Илишевский район. 2015-09-14. Архів оригіналу за 2016-12-26. Процитовано 2016-11-24. 

Література[ред. | ред. код]

  • Славные сыны Башкирии: Очерки о Героях Советского Союза: [в 5 кн.] / сост.: А.Е. Ерошин, С.С. Саитов. — Уфа : Башкирское книжное издательство, 1965. — Кн. 1. — С. 226—229. — 514 с
  • Алёшкин А.М. Сердцем на амбразуру: Очерки и биографические справки о читинцах Героях Советского Союза. — Иркутск: Восточно-Сибирское книжное издательство, 1976. — С. 8—9. — 327 с.
  • Люди легенд: Документальные очерки / сост.: М. Г. Свиридов. — Уфа: Башкирское книжное издательство, 1980. — С. 202—234. — 312 с.
  • Абдуллин Анвар Абдуллинович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз.
  • Яппаров Х. М. Наше шежере: История еланских башкир. — Уфа: Китап, 1999. — 272 с. — ISBN 5-295-02630-2.
  • Абдуллин Анвар Абдулинович // Татарская энциклопедия / гл. ред.: М. Х. Хасанов, отв. ред.: Г. С. Сабирзянов. — Каз.: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2002. — Т. 1: А — В. — 672 с. — ISBN 5-85247-035-X.
  • Мухаметдинов Г. Р. Абдуллин Анвар Абдуллинович // Башкирская энциклопедия / гл. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа: Башкирская энциклопедия, 2005. — Т. 1: А — Б. — 623 с. — 7000 экз. — ISBN 5-88185-053-X.
  • Исмагилов И. Ф. Герои татарского народа. — Каз.: Татарское книжное издательство, 2006. — 200 с. — ISBN 978-5-298-01482-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Абдуллін Анвар Абдуллінович. // Сайт «Герои страны» (рос.).