Абсолютизм (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Абсолютизм,абсолютна (лат. Absolutus - безумовний, необмежений, безвідносний, досконалий) - першооснова світу, першооснова всього сущого, вічне і незмінне, яке розуміється єдиним, загальним, безпечальним, нескінченним і в свою чергу протистоїть всякому відносного і зумовленого буття.[1][2]

Як синоніми абсолюту наводяться[3]: абсолютний дух[4][5], абсолютна ідея[6][7], Безмежність[7], Абсолютний Розум[7], Мудрість[7], абсолютна свідомість[7] і абсолютне буття[7].

Основні відомості[ред. | ред. код]

Термін вперше з'явився в давньоримській філософії, але набув широкого поширення тільки в XVIII столітті завдяки Мозеса Мендельсону і Фрідріху Генріху Якобі, які їм позначали категорію «Бога, або Природи» в пантеїстичної філософії Бенедикта Спінози[8]. Вічна незмінна першооснова світу, першооснова всього сущого, яке мислиться єдиним, загальним, безначальним, нескінченним і протистоїть всякому відносному і зумовленому буттям. Абсолют є результатом узагальнення понять. Абсолютна протиставляється відносному (або релятивному ) - умовному, залежному від тих чи інших умов, минущого, тимчасового. У давньогрецькій філософії абсолютне витлумачувалося як сторона досконалості, завершеності, самодостатності і виражалося поняттями «за своєю природою», «саме по собі», «в чистому вигляді»; йому протиставлялося відносне як залежне від іншого або відноситься до іншого.

Поняття в філософії[ред. | ред. код]

Для Піфагора абсолют - це Одиниця; для Платона - Єдине або Благо; у Аристотеля - «Перводвигатель Конфуцій розумів під абсолютом - Піднебесну; Шанкара - Брахмана; у Йоганна Готліба Фіхте - абсолютне «Я»; Лао Цзи - дао (чисте небуття, природний порядок всіх речей);Георг Фрідріх Вільгельм Гегель- абсолютну ідею[9][2].

Особливо широко термін «абсолютне» використовувався в середньовічній філософії, причому в різних сенсах. Під абсолютним розумілося, зокрема: вільний від матеріальних умов, від випадковості; застосувати до всякого буття; необумовлене; не пов'язане з якимись причинами; вільний від розумових обмежень. У сучасній філософії багатозначність абсолютного збереглася. Абсолютна може означати вчинене, завершене, універсальне, необумовлене, вільний від обмежень, а також невимовне, не здатне бути предметом думки, суворе, буквальне, беззастережне, яка не є символічним або метафоричним. Наприклад: «абсолютна істина», «абсолютний простір», «абсолютна Его», «абсолютна Необумовлене» і т. П.

Поняття в релігії[ред. | ред. код]

В монотеїстичних релігіях поняття абсолюту співвідноситься з уявленнями про Бога[2]: юдаїзм і каббала - Ейн соф, християнство - Бог Отець; іслам - Аллах; в індуїстських релігіях: індуїзм - Брахман; буддизм - Аді-Будда; даосизм - Дао.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23. 
  2. а б в Энциклопедия. iphras.ru. Процитовано 2016-08-23. 
  3. Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23. 
  4. Энциклопедия. iphras.ru. Процитовано 2016-08-23. 
  5. Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23. 
  6. Энциклопедия. iphras.ru. Процитовано 2016-08-23. 
  7. а б в г д е Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23. 
  8. Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23. 
  9. Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23. 
  10. Что такое АБСОЛЮТ - Новейший философский словарь - Словари - Словопедия. Процитовано 2016-08-23.