Ісаакян Аветік Саакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісаакян Аветік Саакович
вірм. Ավետիք Իսահակյան Սահակի
Isahakyan grave Komitas Pantheon.jpg
Народився 19 (31) жовтня 1875
Ґюмрі, Еріванська губернія, Російська імперія[1]
Помер 17 жовтня 1957(1957-10-17)[2][3][4] (81 рік)
Єреван, Вірменська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[3]
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність вірменин
Діяльність поет
Alma mater Лейпцизький університет, Цюрихський університет і Gevorkian Theological Seminary[d]
Мова творів Вірменська[5]
Роки активності з 1890
Жанр вірш і поема
Членство Спілка письменників СРСР
Партія Дашнакцутюн
Автограф Avetik Isahakyan signature.png
Нагороди
орден Леніна медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія

Commons-logo.svg  CMNS: Ісаакян Аветік Саакович на Вікісховищі

Аветік Саакович Ісаакян (вірм. Ավետիք Սահակի Իսահակյան; 18751957) — вірменський радянський поет, прозаїк, публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

А. С. Ісаакян народився 19 жовтня (31 жовтня) 1875(18751031) року в Александрополі Еріванської губернії (нині Гюмрі, Вірменія).

У 1889—1892& роках Ісаакян навчався в Ечміадзінської семінарії. У 1892 році опублікував перший вірш. У 1892—1895 роках вивчав філософію і антропологію в Лейпцизькому університеті. У 1895 році повернувся в Російську Вірменію і вступив до нелегальної Вірменської революційної федерації (Дашнакцутюн). Був у 1896 році заарештований, один рік просидів у Еріванської в'язниці, після чого висланий до Одеси, де мешкав у будинку на вул. Буніна, 24[6]. Після звільнення Ісаакян відвідував лекції з літератури і історії філософії в Цюріхському університеті. У 1902 році повернувся до Вірменії, а потім переїхав в Тифліс. У 1908 році знову заарештований, разом зі 158-ю вірменськими громадськими діячами, і посаджений на півроку в Тифлиську в'язницю.

У 1911 році був вигнаний з Російської Імперії за революційну діяльність, оселився в Німеччині. У 1914 році заснував, спільно з Йоганнесом Лепсиусом і Паулем Рорбахом Німецько-вірменську громаду. Перша світова війна, яка спалахнула того ж року, стала причиною організованого молодотурками (союзниками Німецького Рейху) геноциду вірменського народу. Чому Німецько-вірменська громада не змогла перешкодити.

До 1936 року Ісаакян жив переважно за кордоном (Франція, Швейцарія та ін.), Особисто був знайомий з багатьма інтелектуалами свого часу. Всі ці роки Ісаакян входив в Дашнакцутюн і відзначився антирадянськими висловлюваннями.

Після повернення в СРСР був головою СП Вірменської РСР. Академік АН Вірменської РСР (1943). Депутат ВР Вірменської РСР 2-4 скликань.

В цей час Ісаакян перебував під захистом Першого секретаря ЦК КП Вірменії Г. А. Арутінова. У 1937 році він викреслив зі списку представлених НКВС СРСР до арешту багатьох видних вірменських діячів, серед яких був і Ісаакян. Також для Ісаакяна, як і для деяких інших представників вірменської інтелігенції, був побудований особняк в Єревані.

А. С. Ісаакян помер 17 жовтня 1957 року. Похований в Єревані в Пантеоні імені Комітаса.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]