Аветік Ісаакян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аветік Ісаакян
вірм. Ավետիք Իսահակյան Սահակի
Isahakyan grave Komitas Pantheon.jpg
Народився 19 (31) жовтня 1875
Ґюмрі, Еріванська губернія, Російська імперія[1]
Помер 17 жовтня 1957(1957-10-17)[2][3] (81 рік)
Єреван, Вірменська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[3]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія[4]
Flag of the Armenian Soviet Socialist Republic.svg Вірменська Радянська Соціалістична Республіка
Національність вірмени
Діяльність поет, письменник, прозаїк, політик
Alma mater Лейпцизький університет і Цюрихський університет
Мова творів Вірменська[5]
Роки активності 1890 — тепер. час
Жанр вірш і поема
Членство Спілка письменників СРСР
Партія Дашнакцутюн
Автограф Avetik Isahakyan signature.png
Нагороди
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Леніна
Медаль «За оборону Кавказу»
Сталінська премія

CMNS: Аветік Ісаакян на Вікісховищі

Аветік Саакович Ісаакян (вірм. Ավետիք Սահակի Իսահակյան, 1875—1957) — вірменський радянський поет, прозаїк, публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

А. С. Ісаакян народився 19 жовтня (31 жовтня) 1875(18751031) року в Олександрополі Ериванська губернії (нині Гюмрі, Вірменія).

У 1889—1892 рр. Ісаакян навчався в Ечміадзінськоє семінарії Кеворкян. У 1892 р опублікував перший вірш. У 1892—1895 рр. вивчав філософію і антропологію в Лейпцігському університеті. У 1895 році повернувся в Російську Вірменія і вступив до нелегальної Вірменську революційну федерацію (Дашнакцутюн). Був в 1896 р заарештований, один рік просидів у Ериванська в'язниці, після чого висланий до Одеси. Після звільнення Ісаакян відвідував лекції з літератури і історії філософії в Цюріхському університеті. У 1902 році повернувся до Вірменії, а потім переїхав в Тифліс. У 1908 році знову заарештований, разом зі 158-ю вірменськими громадськими діячами, і посаджений на півроку в Тифлисскую в'язницю.

У 1911 році був вигнаний з Російської Імперії за революційну діяльність, оселився в Німеччині. У 1914 році заснував, спільно з Йоганнесом Лепсиусом і Паулем Рорбахом, Німецько-вірменська громада. Спалахнула в тому ж році Перша світова війна стала причиною організованого младотурками (союзниками Німецького Рейху) геноциду вірменського народу. Чому Німецько-вірменська громада не змогло перешкодити …

Аж до 1936 року Ісаакян жив в основному за кордоном (Франція, Швейцарія та ін.), Особисто був знайомий з багатьма інтелектуалами свого часу. Всі ці роки Ісаакян входив в Дашнакцутюн і відзначився антирадянськими висловлюваннями.

Після повернення в СРСР був головою СП Вірменської РСР. Академік АН Вірменської РСР (1943). Депутат ВР Вірменської РСР 2-4 скликань.

В цей час Ісаакян перебував під захистом Першого секретаря ЦК КП Вірменії Г. А. Арутінова. У 1937 році він викреслив зі списку представлених НКВС СРСР до арешту багатьох видних вірменських діячів, серед яких був і Ісаакян. Також для Ісаакяна, як і для деяких інших представників вірменської інтелігенції, був побудований особняк в Єревані.

А. С. Ісаакян помер 17 жовтня 1957 року. Похований в Єревані в Пантеоні імені Комітаса.

Примітки[ред. | ред. код]