Аджубей Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аджубей Олексій Іванович
Алексей Аджубей
Adzhubei-Jakobson-Sakharov-1963.jpg
Народився 9 січня 1924(1924-01-09)
Самарканд, Самаркандська область, Туркестанська АРСР, РСФРР, СРСР
Помер 19 березня 1993(1993-03-19)[1] (69 років)
Москва, Росія
Поховання Введенське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність автор, журналіст, політик, публіцист, головний редактор
Галузь журналіст
Alma mater факультет журналістики МДУ
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС і Спілка журналістів СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
У шлюбі з Аджубей Рада Микитівна і Скобцева Ірина Костянтинівна
Нагороди
орден Леніна медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія

Олексій Іва́нович Аджубе́й (9 січня 1924, Самарканд — 19 березня 1993, Москва) — радянський журналіст, публіцист, головний редактор газет «Комсомольська правда» (1957—1959) та «Ізвестія» (1959—1964). Депутат Верховної Ради СРСР, член ЦК КПРС. Зять Микити Хрущова. Член ЦК КПРС у 1961—1964 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1940—1941 роках працював в геологорозвідувальній експедиції в Казахстані. З 1942 по 1945 рік служив в армійському ансамблі пісні і танцю. Червоноармієць Аджубей нагороджений медалями «За оборону Москви» (наказом ПУ МВО від 15 липня 1944[2]) і «За перемогу над Німеччиною» (наказом політуправління МВО №: 30 від: 23.06.1945 року).[3]

Після війни вступив на навчання в Школу-студію МХАТ (навчався на одному курсі з Олегом Єфремовим), а в 1948 році перейшов на факультет журналістики Московського державного університету, який закінчив у 1952 році.

1949 року одружився зі своєю однокурсницею Радою Хрущовою, донькою Микити Хрущова.

У 1951—1959 роках працював у газеті «Комсомольська правда»: стажером спортивного відділу, з 1952 по 1957 рік — завідувачем відділу, з 1957 по 1959 рік — головним редактором.

Член КПРС з 1953 року.

14 травня 1959 року Аджубей був призначений головним редактором газети «Ізвєстія». При ньому газета стала одним із символів «хрущовської відлиги». Почавши з 1,6 млн примірників, до жовтня 1964 року тираж «Ізвєстій» перевищував 6 млн примірників[4].

1959 — був ініціатором створення Спілки журналістів СРСР. Брав участь у підготуванні промов для Микити Хрущова.

1960 — разом з іншими журналістами (Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Іллічовим та ін.) написав книгу «Лицом к лицу с Америкой». — про поїздку Микити Хрущова в США.

18 червня 1960 року із залученням Спілки журналістів СРСР відновив випуск щотижневої газети «За рубежом».

З 1960 року організував випуск тижневика «Неделя» — фактично єдиного в той момент і на довгі роки неполітичного видання такого формату в СРСР.

На XXII з'їзді КПРС в жовтні 1961 року обраний членом ЦК КПРС.

17 серпня 1963 року надрукував в «Ізвєстіях» заборонену на той час поему Олександра Твардовського «Тьоркін на тому світі».

Після зняття Хрущова з вищих партійних посад Аджубея позбавили займаних ним посад. 16 листопада 1964 року на Пленумі ЦК КПРС його вивели зі складу ЦК КПРС і скерували завідувачем відділу публіцистики журналу «Радянський Союз» (підлеглих у відділі не було), Друкувався під псевдонімом Радін[5].

З 1992 року і до кінця свого життя Аджубей був головним редактором газети «Третье сословие».

Помер 19 березня 1993 року в Москві. Похований на Введенському кладовищі (20 ділянка).[6]

Сім'я[ред. | ред. код]

Автор праць[ред. | ред. код]

  • «Лицом к лицу с Америкой» (1960)
  • «День мира» (1961)
  • «Те десять лет» (1989)
  • «Крушение иллюзий. Время в событиях и лицах» (1991)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Популярна приказка часів Хрущова: «Не имей сто рублей, а женись как Аджубей».[8]
  • Гумористи прозвали його «околоРадским жуком».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]