Грибачов Микола Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Матвійович Грибачов
Николай Матвеевич Грибачёв
Hrybachov Mykola Matvijovych.jpg
Народився 6 (19) грудня 1910(1910-12-19)
село Лопуш
Помер 10 березня 1992(1992-03-10) (81 рік)
Москва
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність прозаїк, поет, публіцист
Alma mater Ленінградське військово-інженерне училище[d]
Мова творів російська
Роки активності 1935—1992
Напрямок соціалістичний реалізм
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «Ветеран праці»
Герой Соціалістичної Праці Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Дружби народів Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Сталінська премія Ленінська премія
Премії Сталінська премія (1948, 1949), Ленінська премія (1960)

Мико́ла Матві́йович Грибачо́в (* 6 (19) грудня 1910(19101219), село Лопуш, нині Вигоницького району Брянської області Росії — † 10 березня 1992, Москва) — російський письменник (поет, прозаїк, публіцист), громадський діяч.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився в селянській сім'ї. Закінчивши семирічку, навчався в гідромеліоративному технікумі (1927—1930). Від 1926 року виступав із газетними публікаціями, від 1927 року — з віршами. Працював у вишукувальних і будівельних партіях у Карелії, публікував, окрім кореспонденцій зі спеціальних питань, також вірші та фейлетони (зокрема, в газеті «Червона Карелія» («Красная Карелия»), де від 1932 року завідував відділом).

1934 року був делегатом першого з'їзду радянських письменників. 1935 побачила світ перша книга «Північний захід» («Северо-Запад»). Від 1936 року працював у газеті «Робітничий шлях» («Рабочий путь») у Смоленську, де 1939 року видав збірку «Вірші та поеми» («Стихи и поэмы»).

Воював за приєднання до Радянського Союзу Західної Білорусі. Брав участь у радянсько-фінляндській війні. 1941 року добровольцем пішов на німецько-радянську війну: був командиром стрільців взводу саперного батальйону, воював за Дон і Сталінград. Від 1943 року — спеціальний кореспондент газети «Бойовий товариш» («Боевой товарищ»), де вперше надруковано його поему «Росія» («Россия»).

Після закінчення війни працював у газеті Південної групи військ «Радянський воїн» («Советский воин»). У 1950—1954 і 1956—1986 роках був головним редактором журналу «Радянський Союз» («Советский Союз»).

У свідомість сучасників Грибачов увійшов передусім як автор офіціозу, який свідомо поставив свою поезію на службу владі. Проте деколи притримувався незалежної позиції та допомагав опальним літераторам (наприклад, Олексієві Аджубею), добивався присудження премій гідним людям.

1961 року очолював Всесоюзний комітет із відзначення 100-річчя з дня смерті Тараса Шевченка. Автор статті про Шевченка «Співець братерства народів» (1964), вірша «Тарас Шевченко» (1964).

Написав (у співавторстві) книгу дорожніх нарисів «Десна-красуня» (1956).

Окремі твори Грибачова перекладено українською мовою.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Сталінська премія (1948) за публіцистичну поему «Колгосп „Більшовик“» (1947).
  • Сталінська премія (1949) за публіцистичну поему «Весна у „Перемозі“» (1948).
  • Ленінська премія (1960) за книгу «Обличчям до обличчя» (1959, один з авторів).
  • Герой Соціалістичної Праці (1974).

Література[ред. | ред. код]