Хрущова Ніна Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хрущова Ніна Петрівна
Nina1924.JPG
Народилася 14 квітня 1900(1900-04-14)
Люблінська губернія
Померла 13 серпня 1984(1984-08-13) (84 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство/підданство СРСР
Діяльність Комунізм
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
У шлюбі з Хрущов Микита Сергійович
Діти Хрущов Сергій Микитович

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ні́на Петрі́вна Хрущо́ва (Кухарчук) (14 квітня 1900, с. Василів, Томашівський повіт, Люблінська губернія, Російська імперія, нині Польща — 9 серпня 1984, м. Москва, нині РФ) — радянська громадська діячка. Третя дружина Микити Хрущова. Вільно володіла українською, російською, польською та французькою мовами, вивчала англійську.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в українській сім'ї на Холмщині. Навчалася в гімназіях міст Любліна і Холма (нині Польща).

Під час Першої світової війни жила в Холмі, де служив її батько. Далі по ходу війни вступила за казенний рахунок в Холмське Маріїнське жіноче училище, з яким пізніше поїхала в евакуацію в Одесу, працювала в його канцелярії.

На початку 1920 року підпільно вступила в ВКП (б), в червні по партійній лінії була направлена агітатором на Польський фронт. В утвореному в тому ж році ЦК компартії Західної України була призначена завідувачем відділом по роботі серед жінок. Восени Кухарчук була відправлена ​​на навчання в Комуністичний університет імені Я. М. Свердлова в Москву. Влітку 1921 року її направили викладачем в губернську партійну школу на Донбасі, в місто Бахмут.

На початку 1922 року важко перехворіла висипним тифом, але вже влітку партійний керівник Серафима Гопнер влаштувала її на роботу на губернські курси вчителів в Таганрозі. Восени Ніна прибула в Юзовку як викладач окружної партшколи, тут вона познайомилася з Микитою Хрущовим, який став її чоловіком. На той момент у нього вже були син і дочка. Свій шлюб вони зареєструють тільки після відправки Хрущова на пенсію, у 1965 році.

Микита і Ніна разом працювали на Петровському руднику Юзівського округу. У 1926 році Ніна знову вирушила до Москви, на навчання в Комуністичної академії ім. Крупської на відділенні політичної економії, після чого була направлена ​​викладачем в Київську міжокружну партійну школу. У 1929 році в Києві у них народилася дочка Рада.

У 1930 році Микиту Сергійовича перевели в Москву, куди за ним вирушила вся сім'я, включаючи дітей від першого шлюбу, що жили з ними. Ніна Петрівна працювала на Московському електрозаводі імені Куйбишева, де вона була членом парткому і керувала відділом агітації і пропаганди. Сім'я оселилася в чотирикімнатній квартирі разом з батьками Микити Сергійовича. На заводі Ніна пропрацювала до 1935 року, коли у них народився син Сергій. У 1937 році у них народилася дочка Олена, яка була зі слабким здоров'ям і померла у 1971 році. Надалі Ніна Петрівна не припиняла громадської роботи.

У 1938 році Хрущова повернулися в Київ: Микита став першим секретарем ЦК КП України, а Ніна почала вивчати англійська мова (також вільно володіла російською, українською, польською і французькою). Під час Великої Вітчизняної війни з дітьми жила в евакуації в Куйбишеві.

Після смерті Сталіна, коли Микита Сергійович фактично очолив Радянський Союз і КПРС, стала «першою леді» держави. Брала участь в зарубіжних поїздках Хрущова, зустрічалася з першими особами інших держав та їх дружинами, що до неї в СРСР не було прийнято.

Ніна Петрівна пережила Микиту Сергійовича і доньку Олену. Проживала на державній дачі в Жуківці, Одинцовського району, мала пенсію в 200 рублів.

Похована на Новодівичому кладовищі Москви.

Сім'я[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]