Азербайджанці в Ірані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Азербайджанці в Ірані
(İran azərbaycanlıları; آذربایجانیهای ایران)
Кількість від15 до 30 мільйонів
Раса Європеоїдна раса (Каспійський підтип)
Близькі до: Тюрки
Мова Азербайджанська
Релігія Більшість мусульмани-шиїти[1]; меншість складають мусульмани-суніти[2].

Азербайджанці в Ірані (Іранські азербайджанці; азерб. ایران آذربایجانلیلاری, İran azərbaycanlıları, перс. آذربایجانیهای ایران‎) — основна частина азербайджанського етносу, більша частина населення Іранського Азербайджану (провінції Західний, Східний Азербайджан і Ардебіль) і провінцій Зенджан, Казвін, Меркез і Хамадан. Загальна чисельність становить близько 15-30 мільйонів чоловік (18-42 % населення Ірану). В основному — мусульмани-шиїти.[3][4][5]

Розселення[ред. | ред. код]

Азербайджанці складають переважну більшість населення Північно-Західного Ірану, будучи після персів другою за чисельністю етнічною групою країни і найбільшою національною меншиною Ірану. Вони становлять більшість в провінціях Західний Азербайджан, Східний Азербайджан, Ардебіль і Зенджан. Проживають також у провінціях Гілян, Курдистан, Кум і Тегеран (близько 25 %)[6]. Великі азербайджанські громади є в містах Тегеран, Кередж, Мешхед.

Релігія[ред. | ред. код]

Традиційно більшість азербайджанців сповідує іслам шиїтського спрямування (джафарійський мазхаб). В Ірані у переважної частини азербайджанців поширене існаашарітський напрямок шиїзму. Серед азербайджанського населення остану Східний Азербайджан також є прихильники суфійського ордена накшбандийа; невелика частина азербайджанців-шиїтів також є прихильниками нечисленного шиїтського відгалуження цього ордена. Меншість азербайджанців Ірану складають багаї. Є невеликі групи мусульман-сунітів[7].

Мовна ситуація[ред. | ред. код]

Основні відомості[ред. | ред. код]

Азербайджанська мова в Ірані поширена в північно-західних регіонах країни. Нею також розмовляють кашкайські племена, що мешкають на півдні Ірану. На відміну від мови Кавказького Азербайджану, азербайджанська мова в Ірані залишалася менш вивченою. Станом на 1970 рік були тисяча чотириста сорок дві роботи, присвячені азербайджанській мові в Радянському Союзі, і тільки 18 досліджень про азербайджанську мову Ірану. В Ірані письмова азербайджанська мова заснована на південних діалектах і на відміну від мови кавказьких азербайджанців в ньому міститься значна кількість запозичень арабо-перського походження.[8] Практично всі азербайджанці двомовні: крім рідної володіють також і перською мовою.

Азербайджанці представлені у всіх суспільно-політичних сферах життя. Але не дивлячись на це, забезпечення мовних прав залишається донині непростим аспектом взаємин між центральною владою і азербайджанським населенням.

Після Ісламської Революції[ред. | ред. код]

Після перемоги в 1979 році Ісламської революції, була прийнята нова Конституція, яка проголосила, що «місцеві національні мови можуть вільно використовуватися поряд з перською мовою в пресі та інших засобах масової інформації, а також для викладання національних літератур в школах» (ст. 15). Однак цим положенням суперечить інша стаття конституції (ст. 17), де вказується, що «колір шкіри, раса і мова і тому подібні відмінності не будуть служити причиною отримання привілеїв». Таким чином, Конституція надає можливість викладання рідної літератури і використання своєї мови в різних засобах масової інформації, але іншого національні меншини позбавлені: можливості навчання (крім арабської і власне перської) в школі і використання рідної мови в офіційних документах. Посол СРСР в Ірані Виноградов писав:

« Шахський режим всіляко підтримував відсутність національних відмінностей серед населення Ірану. Людей посилено переконували, що всі вони іранці, все під заступництвом єдиного вождя - шаха. Однак друк і радіо будь-якою мовою, крім перської, заборонялося. Це був насильницький спосіб стирання національних відмінностей ... Потрібно сказати, що нинішнє «ісламське правління» Ірану заперечує навіть саму наявність декількох національностей в Ірані; згідно однієї з догм, існує лише єдина «мусульманська громада», члени якої розмовляють різними мовами. Так що в національному питанні ісламський режим веде ту ж політику, що вів шах. »

Період після проголошення незалежності Азербайджанської Республіки на півночі позначений появою відкритої і скоординованої політичної діяльності і створенням організацій, які об'єднали іранських азербайджанців. Право на використання азербайджанської мови в Ірані було головною темою політичної активності, яка почалася в той період. Навесні 1998 року група з шістдесяти лідерів інтелігенції Іранського Азербайджану надіслала відкритий лист до тодішнього президента Мохаммада Хатамі з вимогою свобод в галузі культури і мови. Вони вказали, що їх мова є тією ж, якою розмовляють в Азербайджанській Республіці і там, на відміну від Ірану, дозволяється друкувати азербайджанською мовою.[9] Молодіжні студентські організації також вимагали створення двомовної освітньої системи.[9] Станом на сьогодні в Ірані азербайджанською мовою видаються журнали, газети і т. д. Як повідомив в 2006 році посол Ірану в Азербайджані Афшар Сулеймані, в Ірані видаються більш 130 газет і журналів азербайджанською.[10] На телеканалі Sohar і радіо «Голос Ісламської Республіки Іран» виходять програми азербайджанською.

Сучасне становище[ред. | ред. код]

Станом на сьогодні азербайджанці в Ірані вважаються етнічною групою, що становить невід'ємну частину іранської нації. Як писав в 1987 році в своїй статті «Від шаха до Хомейні» посол СРСР в Ірані Виноградов «завдяки своїй численності, економічній і культурній розвиненості, азербайджанці з плином часу органічно вросли в іранське суспільство і не стали там так званою „національною меншиною“; в Тегерані — центрі політичної, економічної і культурної активності — було близько півтора мільйона азербайджанців».[11]

Відомі азербайджанці Ірану[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Tore Kjeilen. Azerbaijanis. Looklex Encyclopaedia. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2013-06-13. 
  2. Boyle, Kevin and Juliet Sheen. Freedom of Religion and Belief. Routledge, 1997. ISBN 0-415-15978-4; p. 273
  3. Azerbaijan, Iran to deepen energy ties. The Iranian (en-US). 2010-11-17. Процитовано 2019-09-08. 
  4. People Cluster - Azerbaijani | Joshua Project. joshuaproject.net. Процитовано 2019-09-08. 
  5. Middle East :: Iran — The World Factbook - Central Intelligence Agency. www.cia.gov. Процитовано 2019-09-08. 
  6. Teheran - LookLex Encyclopaedia. looklex.com. Процитовано 2019-09-08. 
  7. Шпажніков, Г. А. (1976). Релігії країн Західної Азії: довідник (рос.). с. 243–244. 
  8. Брук С. І. (1986). Населення світу. Етнодемографічний довідник. (рос.). Наука. с. 362. 
  9. а б Gammer, Moshe (2004-06-25). The Caspian Region, Volume 1: A Re-Emerging Region (en). Taylor & Francis. ISBN 9780203005118. 
  10. В Иране издается более 130 газет и журналов на азербайджанском языке - посол. Trend.Az (ru). 2006-07-21. Процитовано 2019-09-08. 
  11. Рядянський Азербайджан: міфи і дійсність. Баку. 1987. с. 172.