Белуджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Белуджі
Baloch, بلوچ
Baluchistan01.jpg
Белуджі в національному одязі, фото 1910
Найбільші розселення Пакистан (800 тисяч осіб)
Іран та Афганістан (700 тисяч осіб)
Релігія мусульмани-суніти

Белуджі (балучі) — іраномовна народність з традиційною кочовою культурою та розвиненим племінним поділом, панують феодальні відносини. Говорять белуджійською мовою північно-західної підгрупи іранської групи мов. Загальна чисельність наближається до 9 млн осіб. За віросповіданням — мусульмани-суніти ханафітського мазхаба. Європеоїди. Основне заняття — землеробство й напівкочове скотарство.

Розселення[ред.ред. код]

Докладніше: Белуджистан

Населяють малородючу південно-східну частину Іранського плато від узбережжя Аравійського моря вглиб материка, поділену між Пакистаном (провінція Белуджистан), Іраном (остан Систан та Белуджистан) і півднем Афганістаном. Белуджі мешкають також в Омані.

Територія розселення белуджів(рожевий колір)

Белуджі компактно проживають на південному заході Афганістану (700 тисяч люд.), в основному в провінціях Німруз і Гільменд, Пакистані (800 тисяч люд.), Ірані, кілька тисяч живе також в Туркменістані[1].

Співвідношення белуджського населення в різних країнах:

Країна Чисельність
белуджей
 % від загальної
кількості населення
країни
 % від загальної
кількості белуджів
Пакистан 6,2 млн 4 % 70 %
Іран 1,48 млн. 2 % 17 %
Афганістан 567 тыс. 2 % 6,4 %
Оман 425 тыс. 15 % 4,8 %
ОАЕ 100 тыс. 1,4 % 1,1 %
Туркменістан 28 тыс. 0,5 % 0,3 %

Історія[ред.ред. код]

Вперше белуджі згадуються в трактаті Худуд аль-Алам. У Кандагарі белуджи з'явилися з кінця XVII - початку XVIII ст., А вже до середини XVIII століття ставитися їх поява і розселення в інших районах Південного Афганістану. В подальшому окремі групи белуджських племен просунулися на північ, аж до віддаленого Бадахшана. Після Квітневої революції 1978 року і приходу до влади НДПА в Афганістані стали видаватися газети, вестися радіомовлення та викладання в школах мовами національних меншин, в тому числі і на белуджській. В країні на белуджській мові виходила газета «Собхі» («Ранок»).

Мова[ред.ред. код]

Докладніше: Белуджійська мова

Белуджійська мова належить до іранських мов (північно-західна група). Традиційно поділяється на 2 основних групи діалектів — західну та східну. Дрібніша класифікація Елфенбейна виділяє вимови рахшанійську (афганський, келатський, чагай-харанський, панджгурський, прикордонний, мервський чи туркменський, діалекти), сараванську, лотунійську, кечійську, прибережну та Східних гір.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Едіт Гафферберг. Белуджі Туркменської РСР. Нариси господарства, матеріальної культури і побуту.

Посилання[ред.ред. код]